Вчені Єльського Університету (США) прийшли до висновку, що читання подовжує життя людини на два роки.Книголюби, які бажають подовжити своє життя, повинні читати всього півгодини на день, заявляють дослідники з Єля. Згідно з даними вчених, люди, які читають більше 3,5 годин в тиждень, збільшують на 23% свої шанси залишитися в живих протягом наступних 12 років.У дослідженні взяли участь три з половиною тисячі добровольців. Вчені розділили учасників дослідження старше 50 років на три групи. У першій знаходилися ті особи, які не читають зовсім, у другій і третій - читають менше і більше 3,5 годин в тиждень. Спостереження проводилися протягом 12 років.Група вчених з'ясувала, що найбільшими любителями читання є жінки з вищою освітою і хорошим доходом.Вчені з Єльського Університету рекомендують, крім преси, що теж приносить користь, читати художню літературу. Вони ставлять в приклад Білла Гейтса, який читає по одній книзі на тиждень.
Кузнецовська бібліотека
Wikipedia
Результати пошуку
середа, 27 березня 2019 р.
Українська книжка здобула бронзу на світовому конкурсі книжкового дизайну
Книжка «Я так бачу» (Р. Романишин, А. Лесів) творчої майстерні
«Аґрафка» здобула бронзову медаль на конкурсі «Найкрасивіші книги світу».
«Аґрафка» здобула бронзову медаль на конкурсі «Найкрасивіші книги світу».
Цього року журі міжнародного конкурсу оцінило понад 600 поданих
книжок із 32 країн. Україна є однією з 10 країн, що отримала нагороду.
книжок із 32 країн. Україна є однією з 10 країн, що отримала нагороду.
Серед інших переможців – книги з Нідерландів, Австрії, Польщі,
Чехії, Росії, Японії, Китаю, Німеччини та Швеції. На цьому конкурсі
Україна перемагає вперше. Організаторами однієї з наймасштабніших
подій у сфері книжкового дизайну став німецький фонд «Мистецтво книги».
Чехії, Росії, Японії, Китаю, Німеччини та Швеції. На цьому конкурсі
Україна перемагає вперше. Організаторами однієї з наймасштабніших
подій у сфері книжкового дизайну став німецький фонд «Мистецтво книги».
«Це не перша міжнародна перемога творчої майстерні «Аґрафка»,
але перша перемога України у найпрестижнішому конкурсі світового
дизайну за всі роки. Але також це й перемога українського конкурсу
«Найкращий книжковий дизайн», в якому книжка здобула минулого
року гран-прі, адже це свідчить про те, що наше журі відчуває дизайн
в унісон зі світом», – зазначила Оксана Хмельовська, координатор
міжнародного ярмарку «Книжковий Арсенал», де було представлено
видання «Аґрафки».
але перша перемога України у найпрестижнішому конкурсі світового
дизайну за всі роки. Але також це й перемога українського конкурсу
«Найкращий книжковий дизайн», в якому книжка здобула минулого
року гран-прі, адже це свідчить про те, що наше журі відчуває дизайн
в унісон зі світом», – зазначила Оксана Хмельовська, координатор
міжнародного ярмарку «Книжковий Арсенал», де було представлено
видання «Аґрафки».
середа, 20 лютого 2019 р.
Названо лауреатів Шевченківської премії-2019

Комітет національної премії України імені Тараса Шевченка оприлюднив імена лауреатів 2019 року.
Так, в номінації "Публіцистика, журналістика" перемогу здобули Богдан Горинь ("Святослав Гординський на тлі доби") і Оксана Забужко ("І знов я влізаю в танк").
В категорії "Музичне мистецтво" переміг Володимир Шейко.
Премією за "Візуальне мистецтво" відзначений Василь Чебаник ("Графіка української мови").
У номінації "Кіномистецтво" переможцем став Роман Бондарчук (фільм "Вулкан"), а в номінації "Театральне мистецтво" - Ростислав Держипольський.
У категорії "Література" переможця не визначили.
Наголошується, що результати голосування будуть представлені на затвердження президентові України. Премію традиційно вручатимуть на початку березня.
Шевченківська премія - найвища державна нагорода України в галузі культури і мистецтва. Заснована в 1961 році для нагородження за найвидатніші твори літератури, мистецтва, публіцистики та журналістики. Рішення про присудження премії приймає президент України на основі пропозицій комітету. Розмір Шевченківської премії з 2016 року становить 192 тисячі гривень.
понеділок, 11 лютого 2019 р.
Уривок з роману Василя Тибеля "Бурштин".
Чому відбувається бурштинова лихоманка на Заході України? Які надприродні сили задіяні у цьому кривавому бізнесі? Та що, окрім наживи, штовхає людей до нелегального видобутку «сонячного каменя»? Що залишиться в остачі, якщо відкинути від цього явища політику та гроші?
У книзі «Бурштин» Василь Тибель шукає відповіді на ці та інші питання і доходить неочікуваного висновку...
Захопливий роман, відзначений премією міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2018), — чи не найперша в українській літературі спроба поглянути на бурштинову проблему на Поліссі в людському, а не політичному вимірі. Бурштин – це віртуозно збудований сюжет, що обертається навколо «сонячного каменя», органічне використання народної демонології та відчутний зв’язок із наївним мистецтвом.
ПРОСТО СЛУХАЙ:
Пропонуємо уривок з історичного роману Костянтина Тура-Коновалова «Крути 1918».
Вони хотіли кохати та жити,
Але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.
Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі «Арсенал». І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію «червоним». Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника… У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов. Сто років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати найдорожче…
Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях.
ПРОСТО СЛУХАЙ:
понеділок, 4 лютого 2019 р.
неділя, 20 січня 2019 р.
Кращі детективи`2018 від «Кримінального чтива UA»

З року в рік одне й те саме: детективні та пригодницькі романи, які на Заході є фундаментом видавничої справи та книжкового ринку, в Україні лишаються на маргінесах. Більше двадцяти новинок на рік знайти просто нереально.
Деякі автори втомилися і йдуть, як В`ячеслав Васильченко. Деякі приходять, аби видатися в кількості 500 примірників, що нормально для поетичної книги і катастрофа для сегменту жанрової прози. Ще й стіна мовчання, на яку натикаються нечисельні автори: про них не пишуть не тому, що не хочуть, а тому, що не вміють, не розуміють контексту. Жодного зворотного зв`язку плюс грошей не заробиш.
Тим не менше, сезон-2018 дозволив зібрати хоч традиційно невеличкий, але – як ніколи гідний врожай. У переліку, який подається нижче, вже другий рік нема творів формату «кращі з гіршого». Кожна книжка варта того, аби незабаром поповнити поки що уявне багатотомне серійне видання «Український гостросюжетний роман». Більшість – в історичних чи ретро-локаціях, а один – узагалі радянське ретро, яке може видатися досить суперечливим. Мовляв, чи треба нинішнім читачам показувати тоталітарні часи не в траурних, жалобних тонах. Попри це, все логічно: і авторський, і читацький інтерес до нашої далекої й не дуже історії досі в тренді.
Нагадую: перелік письменників подається за абеткою, тому перша позиція не означає першого місця.
1. Леся Демська. «Літо психіатра»

Невибагливий, демократичний за обсягом, не шедевр, а претензія лише одна: розважити читача на той час, поки читає. Саме такого детективу формату «на кожен день» катастрофічно бракує українському книжковому ринку. А книжковий бізнес і розвивався саме з такого старту: нічого особливого, просто розвага. Львівський психіатр лікує нерви в селі, де мало б бути спокійно й тихо, відповідно до міських легенд про село. Аж гульк – серійні отруєння, і підозрюється майже все село. Як тут не почати приватне розслідування, бо поліція ж далеко в місті…

Є такий вислів – маленький шедевр. Не люблю його, та в даному випадку дозволю собі вжити. Ретро-детектив, причому – радянське ретро. Ностальгія, в яку треба вдумуватися й зрозуміти глибинний посил автора: нема, за чим особливо сумувати. Так, у тій країні минуло дитинство багатьох з нас. Проте дитинство могло б пройти інакше, аби не піонери з комсомольцями, понурий радянський побут і маленькі трагедії планетарного масштабу. Сільський дільничний шукає крадених курей – а знаходить труп молодої односельчанки. Яку вбили не ті, кого вирахував сільський детектив. Бери вище – система. І все це з розказано від імені двох героїв, з легкою щемливою іронією. Назвете цей детектив психологічним – навряд помилитесь.
3. Ілларіон Павлюк. «Білий попіл»
Той рідкісний випадок, коли детективний роман вітчизняні книжкові оглядачі не обійшли увагою. Пояснення тому: автор-дебютант пропонує легку постмодерну гру. На це в українському культурному просторі відразу роблять мисливську стійку. Проте забувається інше. Ілларіон Павлюк новачок у художній прозі, проте досвідчений кіно-й телепродюсер, журналіст та сценарист. Тому інтрига й сюжет чітко репрезентують зразок жанрової, прямим текстом – розважальної прози. В якій розгублений український критик все одно шукатиме подвійні та потрійні денця. Бо не просто ж так автор наклав сюжет на код знаменитого гоголівського «Вія». Герой, якого звуть Тарас Білий, повинен знайти філософа Хому Брута – вбивцю панночки-відьми, доньки сотника Засухи. Що далі – читайте з задоволенням.
4. Юрій Сорока. «Куля для вовкулаки»
Роман раніше не потрапив у загальний огляд лише тому, що книжка з`явилася перед кінцем року. Тим не менше, вона серед кращих. Це не дебют, Юрій Сорока вже кілька років тому видав непоганий детектив «Арахнофобія». Тепер він пропонує історичний детектив із елементами готики, обіцяючи продовження циклу. Сімнадцяте століття, Поділля, Меджибіж. Вбито Олександра, безпутного сина місцевого шляхтича Адама Синявського. Не просто вбито: все вказує на втручання потойбічних сил, справу лап та зубів вовкулаків. Лише колишній курінний отаман Семен Паливода може розібратися, хто кому лікантроп. І на першому етапі приватного розслідування козак – супермен таки бачить перевертнів на власні очі, ще й стає з ними до бою. Хай фінальну битву трошки псує метод «Бог із машини» - загальне враження від читання від того лишається гарним.
5. Віктор Янкевич. «Тенета»
Ще один дебют – і знову вдалий. Ще й на актуальну тематику: мережева злочинність. Соціальні мережі вбивають буквально. Якась загадкова віртуальна Алла доводить до самогубства кількох молодих жінок, котрі пережили особисту маленьку трагедію. Серійний убивця-маньяк, яких ховається в інтернеті, а тому невловимий: вже цікаво. За вбивцею полює журналістка Раїса Рудь, і найкращий спосіб знайти маньячку – викликати вогонь на себе. Додатковий бонус для читачів – невеликий обсяг. Реально проковтнути за вільний вечір.
Підписатися на:
Дописи (Atom)