ХУДОЖНЯ КНИГА У РОЛІ… ПУТІВНИКА

Васильчук В. Франція: тільки один місяць. Міста і люди, подорожні нотатки; К: Український пріоритет. 2018, - 72 с.

Зібралися в іншу країну? Як на наш час, то у цьому прагненні немає чогось надзвичайного. Купуй квиток і, як кажуть, щасливої дороги. Тим паче, що й безвізовий режим сприяє. Але є одна заковика. Той, хто зібрався у чужі краї, перед мандрівкою хоче якомога більше дізнатися про майбутнє місце перебування. Допоможуть блукання інтернетною мережею чи солідні довідники з академічним ухилом? Сумніваюся! Якісь сухуваті вони для сприймання, коли так прагнеться простоти.

І тут на допомогу можуть прийти книги письменників про ту чи іншу країну, написані на основі особистих вражень. Однією з таких є «Франція: тільки один місяць. Міста і люди» Віктора Васильчука з Коростеня, що на Житомирщині.

 У передмові до книги автор розповідає про те, як вона народилася. І саме тут дізнаємося про те, як українське подружжя заприязнилося з родиною Дешармів з французького містечка Пуі су Шарльйо (давайте залишимо у спокої спонукальні моменти, бо вони належать до не вельми приємних: десятирічна донька письменника захворіла і допомогли французькі лікарі при сприянні уже згадуваної сім'ї). Впадає у вічі що літератор з перших абзаців своїх подорожніх нотаток розставляє акценти простості.

  У розділі «Дивні історії про звичні речі» кількома реченнями описано появу популярного сиру камамбер. Цікаво (і без дидактичних нашарувань) пан Віктор розповідає про презентацію своєї книжки у школі французького містечка Бур-ле-Комт. Мені, газетяреві, з чималим стажем роботи, було цікаво, як живуть і працюють мої колеги з іншої держави. Й письмак, слава Богу, цілком вдовольнив мій інтерес, Як на мене, тут варто, мабуть, згадати ще й про таке: письменник – журналіст за фахом заснував і видає благодійну і вільну газету у рідному місті. Й це, зрозуміло, не могло не позначитися на невеликій оповідці «На обід – газета» про видання «Le pays» в Руані (коли перечитував цю частину книги, то не давали спокою два питання. По-перше, чи зверне увагу автор на те, що найбільше цікавить читачів. А саме: чи розповість про дії рядових співробітників газети у притаманній йому манері. І з задоволенням для себе відзначив, що автор зробив це. Й мимовільно пройнявся до нього ще більшою симпатією. По-друге: те, що літератор і журналіст розповідає не загальновідоме, а про досі незнане – вельми потрібною справою, але чи не виштовхне оце на манівці несприйняття. Бо автор, уникаючи повчальності, зумів знайти потрібну тональність розмови).

Можливо, несвідомо в попередніх абзацах уже було зачеплено питання стилю викладу. Але воно, напевно, не заграло б різнобарв'ям, якби не наголоси на окремих нюансиків, як і це пояснюють, роблячи акценти на мовленевих моментах. Розумію, звісно, що не всі однозначно сприймають такий підхід літературного критика. Та особливо не переймаюся песимізмом таких скептиків. Бо думка про будь-яку книгу без доторків до питань мовознавства у ній нагадує дуже голосний постріл з потужної гармати по сірих горобенятах мацюпусінького калібру. Адже книга з найцікавішими фактами не сколихне свідомості читача без мовних наголосів. Це, очевидно, добре розуміє Віктор Васильчук, пересипаючи сторінки книги мовними вдатностями.

Спробуємо поговорити про них конкретніше. Зокрема, зупинимося на питанні про пейзаж і його доцільність у подорожніх нотатках. Дехто, зрозуміло, скаже, що пейзаж – неодмінний атрибут жанру. Чесно кажучи, поділяю таку думку. Але з однією умовою. Написане повинно логічно вписуватися у контекст і не почуватися у ньому інородним тілом. Це – з одного боку. Але існує й другий бік так званої «словесної палиці». Не порятує й детальне описування, якщо у ньому немає авторової «живинки». Вона, безумовно, крокує у парі зі спостережливістю. Такі ж дерева, такі ж кущі, таке ж небо... І все ж чуже: рівна, мов стіл дорога, розкреслена акуратною розміткою, безліч довідкових щитів і... квітів обабіч доріг біля будинків на тротуарах! «Гарненька мініатюрна пташка ще довго мерехтіла своїми мікроскопічними крильцями над квітами. Певно, чиясь душа». Можна продовжити цитування, але висновок буде єдиним. Читачі прагнуть припасти до «пейзажного джерела», якщо можна так висловитися. Тому й трішечки злишся на автора, бо він не завжди дає можливість втамувати спрагу. І нічого не можеш вдіяти із собою, коли з'являється таке враження. Та відразу, образно мовлячи, «смикаєш себе за рукав». Текст можна наповнити різними описами, але автор дуже обережно ставиться до змалювання уздрітого, щоб із «ночов» книги не вихлюпнулася справдешність.. І як тут не провести паралель з попередньою книгою «Пробач мені, Цукерочко!», в якій точність пейзажної мінімалізації привабила до себе.

Чар пейзажності доповнила вдалість порівнянь. Наведемо окремі з них для підтвердження... «Маленький світло-зелений вогник, а світить наче справжній метелик» (з опису світлячка, побаченого обабіч дороги у «Зустрічі в Пуї су Шарльйо»).

«І хоча це було більш прозаїчно і менш екзотично, ніж на Гольфстрімі, той теплий липневий ранок мені немало радощів» (з опису риболовлі у «Рибальство – французьке, борщ – український»). «Більших очей, щасливіших посмішок я ніде не бачив, аніж у цій дивовижній дитячій країні» (з опису перебування малюків у Луна-парку в «Однорукі бандити», океан... і прощання»).

Є ще кілька моментів, які спонукають до розмислів. Нині, приміром, багато говоримо про необхідність більшого психологізму у художніх творах. Як на мене, то він не є зайвиною і у подорожніх нотатках з елементами публіцистичності у хорошому розумінні цього означення. Віктор Васильчук пішов ще далі, перемішавши отой психологізм з проявами ментальності. Не всім, очевидно, сподобається така суміш, але автор розповідає про реалії життя, ні на йоту не відступаючи від них. І мені здається, що саме у цьому й полягає логіка викладу.

Ще одне повернення до питання про публіцистичність. Але – в іншому ракурсі. Не буду приховувати, що неоднозначно сприймаю публіцистичні нотки в романах та повістях. З літературознавчої точки зору все ніби й нормально. Список творів, у яких органічно суміщаються художність і публіцистичність – чималий. І він постійно зростає. Та часто-густо це не викликає захоплення, бо хочеться упірнути у вир жанрової чистоти. Подорожні нотатки – інша справа. Публіцистика тут є необхідною. Але автор повинен пильно стежити за тим, аби не передозувати. Чи врахував це прозаїк? Гадаю, що так! Адже у книзі публіцистика, відіграючи помітну роль, усе ж не виходить на передній план, що так і має бути.

Особливість стилю, яка стосується усієї книги? Так! Та не лише про нього згадую, коли після прочитання думаю про книгу «Франція: тільки один місяць. Міста і люди». Олексій Усачов у своїй післямові до книги, безумовно має рацію, коли говорить, що видання не є схожим на рекламу. З погляду традиційності усе виглядає саме так. Враховуючи негативне ставлення значної кількості громадян до піару, котрий є дуже далеким від істини. І все ж насмілюся назвати видання путівником. Путівником у хорошому розумінні цього слова. Путівником у пізнання простоти чужини, до якої горнеться душа.

Ігор ФАРИНА, член НСПУ,

лауреат Всеукраїнської премії імені братів Лепких.

Джерело:http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=764:2018-05-13-10-21-14&catid=1:latest-news

Книги в жанрі Любовні романи

Колекція кращих книг у жанрі Любовні романи , можна безкоштовно читати в онлайн на самвидаві LitNet.



https://litnet.com/uk/top/lyubovnye-romany…

Книжкова виставка «Тобі потрібна порада? Відшукай її у книзі»

В сучасних умовах бібліотечна виставка стає активним помічником і читача, і бібліотекаря. До Вашої уваги книжкова виставка «Тобі потрібна порада? Відшукай її у книзі», яка діє у відділі обслуговування користувачів Кузнецовської міської публічної бібліотеки.

Список літератури: Що читати влітку учням 5-11 класів За рекомендацією МОН

Позакласне читання допоможе дітлахам підготуватися до наступного навчального року, розважить під час канікул та забезпечить новими знаннями. 

5 клас

Легенди:

«Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?», «Берегиня» (за С. Плачиндою), «Дажбог», «Неопалима купина» (за Є. Шморгуном), «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі».

Народні перекази:

«Прийом у запорожців», «Про правду і кривду», «Мудра дівчина», «Ох», «Летючий корабель».

Літературні казки:

Іван ФРАНКО. «Фарбований Лис»,

Василь КОРОЛІВ-СТАРИЙ. «Хуха-Моховинка»,

Василь СИМОНЕНКО. «Цар Плаксій та Лоскотон»,

Галина МАЛИК. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Загадки:

Леонід ГЛІБОВ. «Химерний, маленький…», «Що за птиця?», «Хто вона?», «Хто розмовляє?», «Хто сестра і брат?».

Літописні оповіді:

«Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Святослав уладає мир з греками…», «Володимир вибирає віру», «Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам».

Олександр ОЛЕСЬ. «Заспів», «Україна в старовину», «Похід на Царгород», «Ярослав Мудрий» (із кн. «Княжа Україна»).

Зірка МЕНЗАТЮК. «Таємниця козацької шаблі».

Світ природи:

Тарас ШЕВЧЕНКО. «За сонцем хмаронька пливе…», «Садок вишневий коло хати…»,

Степан ВАСИЛЬЧЕНКО. «В бур’янах»,

Павло ТИЧИНА. «Не бував ти у наших краях!», «Гаї шумлять…», «Блакить мою душу обвіяла…»,

Євген ГУЦАЛО. «Лось»,

Максим РИЛЬСЬКИЙ. «Дощ» («Благодатний, довгожданий…»), «Осінь-маляр із палітрою пишною…»,

Григір ТЮТЮННИК. «Дивак»,

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. «Сіроманець».

6 клас

Календарно-обрядові пісні:

«У ржі на межі», «Ой бiжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору» (русальні); «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, Купайло!» (купальські); «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька» (жниварські) — на вибір. Пісні зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «А в кривого танця», «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать».

Пісні літературного походження:

«Ще не вмерла України…» П. ЧУБИНСЬКОГО і М. ВЕРБИЦЬКОГО,

«Ой, у лузі червона калина похилилася» С. ЧАРНЕЦЬКОГО і Г. ТРУХА,

Микола ВОРОНИЙ. «Євшан-зілля»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Думка», «Іван Підкова».

Володимир РУТКІВСЬКИЙ. «Джури козака Швайки».

Я і світ:

Леся УКРАЇНКА. «Мрії», «Як дитиною, бувало…», «Тиша морська»,

Володимир ВИННИЧЕНКО. «Федько-халамидник»,

Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ. «Теплота родинного інтиму…», «Забула внучка в баби черевички…»,

Ірина ЖИЛЕНКО. «Жар-Птиця», «Підкова», «Гном у буфеті»,

Ігор КАЛИНЕЦЬ. «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим»

Емма АНДІЄВСЬКА. «Казка про яян», «Говорюща риба»/

Пригоди і романтика:

Всеволод НЕСТАЙКО. «Тореадори з Васюківки»,

Ярослав СТЕЛЬМАХ. «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»,

Леся ВОРОНИНА. «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9».

Гумористичні твори:

Леонід ГЛІБОВ. «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба і Віл»,

Степан РУДАНСЬКИЙ. «Добре торгувалось», «Запорожці у короля»,

Павло ГЛАЗОВИЙ.«Еволюція», «Найважча роль», «Заморські гості», «Похвала».

7 клас

Суспільно-побутові пісні:

«Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Коломийки: «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки».

Про минулі часи:

Іван ФРАНКО. «Захар Беркут»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Мені тринадцятий минало…», Тополя», «Як умру, то поховайте…»,

Михайло СТЕЛЬМАХ. «Гуси-лебеді летять…»,

Андрій Чайковський. «За сестрою»,

Григір ТЮТЮННИК. «Климко».

«Ти знаєш, що ти — людина»:

Олекса СТОРОЖЕНКО. «Скарб»,

Богдан ЛЕПКИЙ. «Мишка (Казка для дітей, для малих і великих)»,

Ліна КОСТЕНКО. «Дощ полив…», «Кольорові миші», «Чайка на крижині», «Крила»,

Василь СИМОНЕНКО. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина…», «Гей, нові Колумби й Магеллани…»,

Марина ПАВЛЕНКО. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»,

Любов ПОНОМАРЕНКО. «Гер переможений».

«Ми — українці»:

Олег Ольжич. «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»),

Олена Теліга. «Сучасникам», «Радість»,

Олександр ГАВРОШ. «Неймовірні пригоди Івана Сили»,

Андрій МАЛИШКО. «Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю»

8 клас

Українські історичні пісні:

«Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко», «Ой Морозе, Морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не той то Хміль», «За Сибіром сонце сходить».

Усна народна творчість:

Пісні Марусі ЧУРАЙ. «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю».

Українські народні думи:

«Маруся Богуславка»,

Світ української поезії:

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Думи мої, думи мої…» (1847), «Ой три шляхи широкії…», «Мені однаково, чи буду…»,

Леся УКРАЇНКА. «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати…», «Давня казка»,

Володимир СОСЮРА. «Любіть Україну!», «Васильки», «Осінь»,

Володимир ПІДПАЛИЙ. «…Бачиш: між трав зелених…», «Зимовий етюд»,

Василь ГОЛОБОРОДЬКО. «З дитинства: дощ» («Я уплетений…»), «Наша мова», «Теплі слова».

Національна драма:

Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. «Сто тисяч»,

Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Дорогою ціною»,

Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм»,

Ніна БІЧУЯ. «Шпага Славка Беркути».

Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»,

Юрій Винничук. «Місце для дракона».

Український гумор:

Валентин ЧЕМЕРИС. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».

9 клас

Родинно-побутові пісні:

«Місяць на небі, зiроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько».

Українські народні балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить».

Давня література:

Перекладна література Біблія (фрагменти). Легенди: про Вавилонську вежу, про Мойсея. Притча про блудного сина. «Слово о полку Ігоревім».

Українська література доби Ренесансу і доби Бароко:

Григорій СКОВОРОДА. «Бджола та Шершень», «Всякому місту — звичай і права», «De libertate».

Нова українська література:

Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «Енеїда», «Наталка Полтавка»,

Григорій КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. «Маруся».

Література українського романтизму:

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ. «Пан та Собака»,

Євген ГРЕБІНКА. «Ведмежий суд». «Човен»,

Микола ГОГОЛЬ. «Тарас Бульба»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Сон» «Кавказ» «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» («Катерина», «Наймичка», «На панщині пшеницю жала…», «Марія», «У нашім раї на землі…» «На панщині пшеницю жала…». «Наймичка». «Доля», «Росли укупочці, зросли…»

Пантелеймон КУЛІШ. «Чорна рада»,

Марко ВОВЧОК. «Інститутка»,

Михайло СТАРИЦЬКИЙ. «Не зaхвати солодкого зомління…»,

Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. «Кайдашева сім’я».

10 клас

Література 70-90-х років ХІХ ст.:

Панас МИРНИЙ. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»,

Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. «Мартин Боруля»,

Михайло СТАРИЦЬКИЙ. «Облога Буші»,

Борис ГРІНЧЕНКО. «Каторжна»,

Іван ФРАНКО. «Гімн» («Замість пролога»), «Сікстинська мадонна», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені…», «Легенда про вічне життя», «Декадент», «Мойсей», «Сойчине крило».

Українська література 1910-х років:

Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Intermezzo», «Тіні забутих предків»,

Ольга КОБИЛЯНСЬКА. «Земля»,

Василь СТЕФАНИК. «Камінний хрест»,

Леся УКРАЇНКА. «Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине…», «Хвиля», «Стояла я і слухала весну…», «Уста говорять: “Він навіки згинув!..”», «Лісова пісня»,

Микола ВОРОНИЙ. «Іванові Франкові», «Блакитна Панна», «Інфанта»,

Олександр ОЛЕСЬ. «З журбою радість обнялась…», «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..», «По дорозі в Казку»,

Володимир ВИННИЧЕНКО. «Момент».

11 клас

Українська література 1920-1930 рр.:

Павло ТИЧИНА. «Арфами, арфами…», «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти»,

Євген ПЛУЖНИК. «Для вас, історики майбутні…», «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…»,

Микола ЗЕРОВ. «Київ − традиція»,

Максим РИЛЬСЬКИЙ. «Молюсь і вірю…», «Солодкий світ!..»,

Микола ХВИЛЬОВИЙ. «Я (Романтика)»,

Юрій ЯНОВСЬКИЙ. «Шаланда в морі», «Дитинство»,

Валер’ян ПІДМОГИЛЬНИЙ. «Місто»,

Остап ВИШНЯ. «Моя автобіографія», «Сом»,

Микола КУЛІШ. «Мина Мазайло».

Література в західній україні:

Богдан-Ігор АНТОНИЧ. «Зелена євангелія», «Різдво»,

Осип ТУРЯНСЬКИЙ. «Поза межами болю».

Еміграційна література:

Євген МАЛАНЮК. «Під чужим небом», «Стилет чи стилос?..»,

Іван БАГРЯНИЙ. «Тигролови».

Українська література 1940−1950 рр.:

Олександр ДОВЖЕНКО. «Україна в огні», «Зачарована Десна».

Українська література другої половини ХХ – початку ХХІ ст.:

Василь СИМОНЕНКО. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я…»,

Дмитро ПАВЛИЧКО. «Два кольори»,

Іван ДРАЧ. «Балада про соняшник»,

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»,

Ліна КОСТЕНКО. «Страшні слова, коли вони мовчать…», «Українське альфреско», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…», «Маруся Чурай»,

Василь СТУС. «Господи, гніву пречистого…», «О земле втрачена, явися…», «Як добре те, що смерті не боюсь я…».

Проза другої половини ХХ ст.:

Олесь ГОНЧАР. «За мить щастя», «Залізний острів» (із роману «Тронка»),

Григір ТЮТЮННИК. «Три зозулі з поклоном»,

Валерій ШЕВЧУК. «Дім на горі».

Українська історична проза:

Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. «Диво».

Джерело: http://womo.ua/spisok-ukrayinskoyi-literaturi-shho-chitati-vlitku-uchnyam-5-11-klasiv/

10 новинок з Книжкового Арсеналу

Німий бог

Юркі Вайнонен, «Комора»

Є люди, яким подобається «охолоджуватись» читанням моторошних книжок, коли кров у жилах крижаніє. Але й такі книжки бувають більш та менш майстерно написаними. Юркі Вайнонен, уже знайомий нам за збіркою «13 новел», пропонує інтелектуальний, містичний, у міру моторошний твір-мандірвку до Бретані, французької провінції, звідки родом легенди про короля Артура та інші середньовічні міфи. Відправляється туди скульптор Андре, який шукає у загубленій в горах місцині свого батька, що раніше був успішним артистом перфомансу. Що він тепер робить тут, в цьому похмурому селі, де мешканці інакше дивляться на світ, поклоняються печерним галкам і остерігаються чужинців? Дізнатися про те, що трапилось з батьком Андре, зможе лише з’ясувавши, які моторошні таємниці охороняє мовчазне бретонське село.

Середня стать

Джеффрі Євгенідіс, «Видавництво Старого Лева»

Цього чудового володаря Пулітцерівської премії нам дуже бракувало. Тепер він у нас є! Грек за походженням, Євгенідіс, як ніхто інший, знає, як це важко — жити всередині компактної емігрантської громади, яка у спробі зберігти свою культурну ідентичність буває дуже консервативною. Книжка розповідає про Калліопу Стефанідіс і три покоління греко-американської сім’ї Стефанідісів, кожне з яких має свої секрети. Калліопа має у собі щось, що відрізняє її від інших дівчат. Власне, чи є вона дівчинкою? Чи є вона хлопцем? Для того, щоб знайти себе, Калліопі доведеться розкрити велику сімейну таємницю.

Я завжди писатиму у відповідь

Кейтлін Аліфіренка та Мартін Ґанда, #книголав

Видавництво #книголав поповнює серію «Полиця бестселер» культовим романом «Я завжди писатиму у відповідь» Кейтлін Аліфіренка та Мартіна Ґанди. Твори, які повертають нам віру у добро, можливо, є особливістю видавництва, варто згадати суперпопулярні «Блакитне мереживо долі», «Наші душі вночі», «Моя бабуся просить їй вибачити» та «Чоловік на ім`я Уве». Зараз нашій увазі представлено роман, заснований на реальних подіях: на історії дружби американської дівчинки та африканського хлопчика, які писали одне одному 6 років, спочатку у рамках шкільного проекту, а потім — тому, що стали найкращими друзями. Цей випадок, ця дружба й листи назавжди змінять долі підлітків. Книжка стала бестселером The New York Times та Amazon.com.

Осінь в Пекіні

Борис Віан, «Вавілонська бібліотека»

Борис Віан — абсолютний нонконформіст, який за своє коротке життя напередодні сексуальної революції встиг побувати і письменником під багатьма псевдонімами, і джазовим музикантом, і співаком. Деякі його твори були скандальними, але всі — вартими читацької уваги найпрогресивнішої публіки. «Осінь в Пекіні» починається з того, що одного ранку Амадіс Дюдю, головний герой роману, разом з іншими персонажами книжки опиняється в Екзопотамії, пустелі. Борис Віан вважав, що у пустелях завжди людно, адже люди люблять збиратися там, де багато місця. На героїв чекають дивні, абсурдні, філософські пригоди.

Там, за зимою

Ісабель Альєнде, «Видавництво Анетти Антоненко»

Ісабель Альєнде — одна з найбільш популярних письменниць світу. Нещодавно ми захоплювалися її романом «Японський коханець», тепер у «Видавництві Анетти Антоненко» виходить нова книжка чилійської авторки. Дія роману охоплює лише кілька днів у зимовому Нью-Йорку і починається з маленького, ніби незначного ДТП. А події, які викликала ця пригода, відкривають значно ширші пласти часу і простору, викликають з минулого події, які відбувалися впродовж кількох десятиліть на теренах США, Чилі, Гватемали, Мексики, Бразилії. Проте зима на вулицях міста і в людських душах минає, але тільки якщо віднайдуться любов, дружба, солідарність.

Покинь, якщо кохаєш

Коллін Гувер, «Віват»

У деяких випадках «драматичне кохання як в кіно» — яскрава ширма, за якою ховається одна з найзамовчуваніших проблем нашого суспільства: насильство в сім’ї. Головна героїня, у біографії якої використано багато чого з життя самої авторки, бореться із монстрами минулого, згадуючи, як вони з мамою жили у постійному напруженні через агресивний характер тата. Але говорити було неможливо: родина вважалась добропорядною, жодних таких історій розповідати не годилось. Таке дитинство заважає людині жити повним дорослим життям, заважає любити, будувати власну родину. Тільки якщо наважитись розірвати зачароване коло, сплетене з правди, страху, прощення, нерішучості й любові.

Шопоголік

Софі Кінселла, «Клуб сімейного дозвілля»

У людей є, звісно, різні проблеми. Шопоголізм ще нікого не вбив, але теоретично може призвести до найтрагічніших наслідків у вигляді банкрутства і зруйнованої репутації, якщо, звісно, не вжити заходів протидії. Беккі Блумвуд — журналістка, яка працює у фінансовому виданні, але зовсім не вміє розумно розпоряджатись грошима через постійне «тринькання», від якого неможливо утриматись. Ця манія призводить до абсолютно абсурдних і кумедних ситуацій, які ускладнюють життя Ребекки. Але хто з нас без гріха? Хто хоча б одного разу не пішов за хлібом і не повернувся із парою нових черевиків?

Відьма

Томас Олде Хьовелт, «КМ-Букс»

Вам чогось страшнішого? Будь-ласка. Книжка про злу відьму, яка закликає до міста всіляки біди й напасті, пекельне створіння, в якому немає нічого ані людського, ані материнського, адже вона вбила навіть власне дитя. Так, у цьому романі, який вже встиг стати бестелером, дуже багато темряви. Але воно не у відьмі. А у душах людей навколо її. Полювання на відьом — давня жорстока забава невігласів. А от тепер ця жінка з сімнадцятого століття із зашитими очима та ротом ходить по вулицях та помешканнях жителів сучасного містечка Блек-Спрінг. Може простояти всю ніч біля чийогось ліжа, або дивлячись у вікно.

Американський убивця

Вінс Флінн, «BookChef»

«Пригоди понад усе!» — слоган Мітча Реппа, головного персонажа цілого циклу з півтора десятка шпигунських романів. Мітч саме такий, яким ми бачим ідеального шпигуна у дусі Джеймса Бонда. У першій книзі циклу ми дізнаємось про таємну операцію на Близькому Сході, яку проводить таємна (навіть уряд про неї не знає) Американська служба розвідки. Її члени цілком незаконними способами борються з тероризмом. Службові мандрівки до США, Лівану, Швейцарії, Німеччини, Росії, історичні цікавинки, романтична сюжетна лінія — усе, що ми любимо у гостросюжетних романах про шпигунів.

Антологія молодої української поезії III тисячоліття

«А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»

Понад 70 найпомітніших молодих українських поетів — у цій унікальній збірці. Деяки з цих імен нам уже добре знайомі: Катерина Калитко і Катерина Бабкіна, Андрій Любка і Христина Венгринюк. Але ми завжди раді дізнатися про нові імена! До книги увійшли вірші українських поетів, найстаршому з яких 39, а наймолодшому — 17 років.

Джерело:http://womo.ua/chitati-lyubiti-zhiti-10-knizhkovih-novinok-z-arsenalu-2018/