середа, 27 лютого 2013 р.

У березні опублікують 50 невідомих віршів Кіплінга


 Днями американський учений, професор Каліфорнійського університету Томас Пінней знайшов цінну знахідку. Серед паперів екс-глави британської компанії трансатлантичних і круїзних маршрутів Cunard Line він виявив загублені рукописи з віршами Кіплінга.

 Більше 50 раніше невідомих віршів англійського поета, письменника і новеліста Джозефа Редьярда Кіплінга побачать світ 7 березня. Британське видання Cambridge University Press готує до публікації тритомне зібрання віршів Кіплінга, куди увійдуть також знайдені вірші.
  "Вчені довгий час ігнорували Кіплінга, можливо, з політичних причин. Його тексти ніколи не вивчались належним чином, але тепер все зміниться", - сказав Пінней.
  У світі найвідомішими творами Джозефа Редьярда Кіплінга вважаються "Книга джунглів", "Кім", а також численні вірші. Письменник у 1907 році став першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури.
 За матеріалами: РИА Новости.
http://www.novostimira.com.ua/novyny_46231.html

Історії для нової книги про заробітчанок Наталка Сняданко збирала у потягах


Нова збірка творів львівської письменниці і перекладачки Наталки Сняданко "Амаркорд" - це її попередні романи та один новий есей, не опублікований раніше в Україні. Цю книгу письменниця порівняла зі знаменитим фільмом італійського режисера Федеріко Фелліні. Адже збірка багато в чому автобіографічна, заснована на спогадах про власне дитинство.
До неї увійшли - "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки", "Чебрець у молоці", "Агатангел" (друга назва - "Синдром стерильності"), оповідання "Уривки з ненаписаного сценарію до багатосерійного фільму про кохання".
Зараз Наталка Сняданко працює над новим романом про заробітчанок. Текст готовий майже на 80 відсотків.
  Роман складатиметься з різних новел. Дві головні героїні, вчительки музики - заробітчанки. Вони втратили роботу у Львові і поїхали до Берліну. Але цей текст позбавлений заробітчанської трагедії. Тут не буде пафосу - як все погано у нас в країні, а добре десь за кордоном, або чому нас ніде не люблять.. Це люди, які здобувають інший досвід і він не мусить бути поганий. Може цей досвід розширює їхній світогляд, може вони себе при цьому знаходять. Буде дуже багато голосів - молодих, старих, монологів, діалогів - oral history. Збирала їх багато років.
 Ця книга буде не повністю документальною - ясна річ там багато придуманого. Але це завжди спроба наблизити до достовірності.
 Брала та підслуховували свої історії найчастіше в потягах. Одного разу їхала з вчителькою музикою. Власне, з того "кінематографічного" моменту і почався роман. Не все з її довгої історії використала для книги. Але особливо запам'ятався випадок - вона працює прибиральницею на кемпінгу десь у Греції і насвистує складну музичну арію. До неї підходить австрієць і ламаною мовою каже, що це надто складна музика для прибиральниці - "Звідки ви її знаєте?" На що жінка відповідає, що щей зіграти може. І для неї в цьому не було нічого трагічного. Для неї це було природньо - закінчився один етап у її житті і почався інший. Тепер для нїе так само важливо добре прибирати, як колись вчити дітей музиці.
  
http://gazeta.ua/articles/culture/_istoriji-dlya-novoji-knigi-pro-zarobitchanok-natalka-snyadanko-zbirala-u-potyaga/484455

пʼятниця, 22 лютого 2013 р.

Роман Кокотюхи "Червоний" обігнав за тиражами Стівена Кінга


Перший історичний роман Андрія Кокотюхи "Червоний" обганяє тираж нового роману Стівена Кінга, виданий в Україні - "Вітер у замкову шпарину".

Від моменту виходу друком книги "Червоний" восени 2012-го переважна більшість копій розійшлася, і значна частина - у звичайних книгарнях, без фірмових магазинів і допомоги каталогів видавництва КСД. Стартовий тираж "Червоного" становив 7 тисяч примірників, за цей час уже було зроблено два додаткових наклади.

Це вже вдруге у видавництві КСД, коли тираж книги українського автора обганяє тираж нової книги "короля жахів" Стівена Кінга в Україні. Перший раз такий факт зафіксовано 2008 року - тоді тираж дебютного роману Люко Дашвар "Село не люди" за перші шість місяців продажу обігнав світовий бестселер Стівена Кінга "Зона покриття".

"Червоний" - 37-ма книга Андрія Кокотюхи і його перший історичний роман. Рукопис відзначений 2012 року на конкурсі "Коронація слова" в спецномінації "Кращий історико-патріотичний твір". Жанровий дебют одразу помітили - книга потрапила до короткого списку "Книги року Бі-бі-сі". 
За словами самого Кокотюхи, книга мала й досі має широкий та, на щастя, неоднозначний резонанс. Як уточнив сам автор, роман не лише хвалять, а й критикують. Проте - переважно аноніми на маргінальних інтернет-майданчиках. "Критика навіть буває по ділу. Хоча ті, хто присилає та публікує списки зауважень, забуває, що прочитав художню книгу. 



четвер, 21 лютого 2013 р.

Письменник Юрій Мушкетик свою першу повість "Семен Палій" писав у гуртожитку



"Свою першу повість "Семен Палій" писав у гуртожитку. Робив це вечорами. Писав на кухні, на підвіконнях у коридорі і в бібліотеці. Насмішок начувся стільки, що мені на все життя вистачить. Коли вже дописував роман, трошки злякався. Думаю: "В мене жодного надрукованого рядка за спиною немає. А що, як це чиста графоманія?". Я відклав роман і написав два оповідання. Одне відніс у дитячий журнал "Барвінок", друге - у "Дніпро", - сказав він.

"Почекав три місяці і пішов у "Барвінок". Пішов до літконсультантки і спитав про оповідання. Вона сказала: "Не підійшло. Зараз повернемо". Почала шукати, а знайти не може. Перерила всі папери на своєму столі, почала перекладати на другому. Тут в кабінет зайшов відповідальний секретар. Як почув про моє оповідання, сказав: "Так воно вже в номері". Через місяць і в "Дніпрі" надрукували моє оповідання. Справжнім письменникам платили гонорари десятками і тридцятками, а мені дали карбованцями. Я обклався цими пачками і з годину боявся на вулицю вийти", - додав він.

За перший гонорар Юрій Мушкетик купив свій перший костюм. Вибирав його разом з братом. Взяв світлий, в іскорку.

"Після цього вже продовжив працювати над "Семеном Палієм". Коли дописав, відніс повість у видавництво "Радянський письменник". До президії видавництво тоді входив письменник Іван Ле. Коли прийшов питати про свій роман, працівники видавництво мені сказали: "Іван Ле ще ні разу не написав позитивної рецензії. Як зайдеш в його кабінет, на його зауваження не погоджуйся. Бо він тоді напише: "Роман не годиться. Автор погодився з усіма зауваженнями". В кабінеті Івана Ле я просидів хвилин 40. Постійно повторював: "Іване Леонтовичу, з цим я теж не згоден!".

Також письменник розповів, як їхав поступати до університету Шевченка. "Поступати я приїхав з діктовим чемоданчиком. Поїзд приходив дуже рано. Я пішов у парку Шевченка і там ліг на лаву. Чемодан засунув під голову і заснув. Прокинувся, коли почув, що поруч хлюпотить вода. Розкрив очі, а то дівчина-двірничка поливає з шлангу алейки. Я взяв той шланг, напився води і пішов здавати документи", - поділився Юрій Михайлович.

"В школі всі думали, що вступатиму на математичний, бо добре знав математику. Перед від'їздом один дипломований інженер з нашого села казав мені: "Поступай в будівельний інститут. Як закінчиш, будуть з тебе люди". Я навіть пішов туди. Походив і взнав, що там основний предмет - креслення. А креслив я дуже погано. Не подав туди документи, бо не хотів мучиться. Поїхав в університет і подав документи на західноєвропейську філологію. В школі учив німецьку, а мене, дурня, понесло на французьку. Всі в групі французьку ще в школі вчили, а я навіть алфавіту не знав. Смертельно важко було. От через це згодом і перевівся на український відділ", - додав він.
http://gazeta.ua/articles/culture/_pismennik-yurij-mushketik-svoyu-pershu-povist-semen-palij-pisav-u-gurtozhitku/481464


пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

Смаки раю: Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів



Книга німецького історика Вольфганга Шивельбуша "Смаки раю" не просто розповідає про історію прянощів, тонізуючих і одурманюючих речовин, які люди вдихають або ковтають для отримання насолоди. Набагато більш важливо, в ній ставиться питання: як ці речовини вплинули на хід історії? Як саме ці предмети харчової розкоші з'являлися в Європі? Чи були кава, чай і тютюн лише випадковими наслідками колоніальних відкриттів, або ж вони задовольнили потреби в нових, відсутніх раніше задоволеннях?  Мовою оригіналу книга видана в Мюнхені в 1980 році.

четвер, 7 лютого 2013 р.

Визначено переможців премії «Українська книжка року»

У Держкомтелерадіо відбулося засідання Комітету зі щорічної премії Президента України «Українська книжка року». Шляхом таємного голосування було визначено кращі видання 2011-2012 років.

У номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» премію присуджено книзі поезій Леоніда Череватенка «Закляте залізо» (видавництво «Дух і літера»). Всього у цій номінації було подано 19 художніх творів класичної або сучасної української прози, поезії, українських перекладів художньої літератури.

У номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» переможцем серед 27 претендентів визнано видання «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття» (автор-упорядник – Олесь Пошивайло, видавництво - Національний музей-заповідник українського гончарства). Альбом присвячено найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених гончарами всесвітньовідомої столиці українського гончарства – селища Опішного Полтавської області.

У номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління» нагороджено книгу Петра Саса і Генуте Керкіне «Хотинська битва 1621 – битва за центральну Європу» (видавництво «Балтія-Друк»). Це масштабний міжнародний проект, створений за участю української і литовської сторін. В альбомі вперше в Україні опубліковано фрагменти воєнних щоденників самих учасників Хотинської битви, фото маловідомих експонатів з музейних фондів Туреччини, Польщі, Литви, України тощо.

Загалом же у конкурсному відборі взяло участь 69 видань із 49 видавництв та видавничих організацій України.


Довідково. Щорічна премія Президента України «Українська книжка року» започаткована у 2009 році. Її метою є відзначення авторів, видавництв та видавничих організацій, які зробили значний внесок у популяризацію української книги та розвиток вітчизняної видавничої справи.

Указом Президента України від 30 вересня 2011 року № 959/2011 затверджено новий склад Комітету зі щорічної премії Президента України «Українська книжка року», а також внесені часткові зміни в Положення про премію. До складу Комітету з премії входять відомі письменники, представники Національної академії наук, Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, Національної спілки письменників тощо. Організаційне ж забезпечення його роботи покладено на Держкомтелерадіо України.

http://www.litgazeta.com.ua/node/3655