понеділок, 24 лютого 2020 р.

Шість років окупації: 10 книжок про Крим, написані після анексії


Шість років окупації: 10 книжок про Крим, написані після анексії







Герої нового твору відомої української письменниці Зірки Мензатюк уже відомі читачам з її повісті "Таємниця козацької шаблі" (цей твір увійшов до шкільної програми за 5-й клас). І ось вони знову вирушають у мандрівку...
"Дике літо в Криму" – гостросюжетна повість про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з татарськими ровесниками. Оселившись у наметі на дикому березі моря, допитлива п’ятикласниця зіткнеться з несподіваними небезпеками й загадками, втраплятиме у моторошні пастки. Та найбільшою таємницею стане коштовний срібний пояс, схований 1944 року, коли татарів насильно вивозили з рідного Криму. Однак Наталочка та її нові друзі ще не знають, що цю реліквію розшукують не тільки вони...


Крим — це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. Ця книжка об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу "Кримський інжир", що відбувся 2018 року.
Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетикою, проте Крим — це та спільна тема, що їх об’єднує. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.
Антологія "Крим, який ми любимо"


До тематичної антології ввійшли твори про Крим як класиків української, кримськотатарської літератур (частково російської, коли ім’я автора особливим чином пов’язане з Кримом), так і наших сучасників. Критерієм добору упорядника було розмаїття, цікавість і, головне, порух любові до кримської землі авторів, котрі репрезентують усі куточки України. Перевагу надано творам, які оспівують красу й природу Криму, однак знайшлося місце й для тих авторів, які відгукнулися на факт окупації Криму гострим словом публіцистичного звучання.

"Після Криму" — збірка глибокої і пронизливої поезії, в якій мотиви війни, плинності часу, пам'яті, батьківщини тісно переплітаються із темою любові й чуттєвості. Це перша поетична книжка Світлани Поваляєвої, що з'явилася після виходу семи прозових книжок.



Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.
Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.


Авторський проєкт двох журналісток, що раніше працювали в Криму, постав на межі репортажної публіцистики, активізму й усної історії як оповідь про перебіг російського вторгнення у Крим і анексії його навесні 2014 року, підокупаційний побит кримчан та опір і правозахисну діяльність проукраїнських активістів, які залишилися на батьківщині всупереч репресіям колаборантської адміністрації та російських силовиків. Упорядниці нагромадили чималий масив спогадів і свідчень не тільки вимушених переселенців, які одразу по окупації або згодом переїхали на підконтрольну Україні територію (зокрема й тих, хто зазнав переслідувань, побував у заручниках чи в застінках ФСБ), але й кримчан, які залишилися на півострові. Ці свідчення після перевірки в рамках медійного фактчекінґу й експертизи правозахисних інституцій (як-от Кримської правозахисної групи і Української Гельсинської спілки з прав людини), опрацьовано відповідно до стандартів демократичної журналістики, перекладено українською та опоряджено автентичним ілюстративним матеріялом. Деякі історії та документи взято з відкритих джерел і відтак заавторизовано, решту записано спеціяльно для цього проєкту.


Книга "Крадіжка, або Біле сонце Криму" відомої української журналістки і телеведучої Наташі Влащенко присвячена одній з найтрагічніших подій в історії сучасної України — віроломному захопленню Криму Російською Федерацією.
Про те, як це було, розповідають люди, що знаходилися безпосередньо в епіцентрі подій зими–весни 2014 року: О. В. Турчинов, О. Т. Кіхтенко, А. Б. Аваков, С. Т. Полтарак, І. П. Смешко, В. О. Наливайченко, Р. А.Чубаров і багато інших представників влади, а також, звичайно, жителі Криму. Розповідь журналістки супроводжується фотохронікою кримських подій, що допомагає читачеві зримо уявити, як велася підготовка Росією анексії Криму, як на півострові з'явилися "зелені чоловічки", як відбувалося захоплення влади і проводився так званий референдум про приєднання Криму до Росії.
У додатку до книги представлений протокол засідання РНБО України, присвячений подіям у Криму, а також нарис директора Національного інституту стратегічних досліджень академіка В. П. Горбуліна "Крим. Війна: передумови російської агресії".
Ця книга спонукає до глибокого осмислення кримських подій. Причому питання "що робити?", як пише академік Горбулін, набагато важливіше за питання "хто винен?".
У книзі аналізуються механізми та технології т. зв. "гібридної війни", розв’язаної військами Російської Федерації ("зеленими чоловічками") на території АР Крим. Окремо досліджується розвідувальна та інформаційно-пропагандистська операція російських спецслужб, яка дозволила підготувати анексію Криму, починаючи з 1991 року. Твір містить велику кількість документів та фото, які є доказами злочинного характеру окупації півострова.
Книга у хронологічному порядку охоплює період з 18 лютого 2014 року – початку масових розстрілів на Майдані Незалежності за участі російських спецслужб – і закінчуючи 18 березня 2014, коли Крим і Севастополь було офіційно анексовано та включено до переліку суб'єктів Російської Федерації. "Анексія: острів Крим" містить ексклюзивні свідчення, надані спеціально для цієї книги українськими, російськими і міжнародними політиками та військовими, експертами, журналістами, активістами, які стали очевидцями окупації.
Анексія Криму, яка викликала найбільшу політичну кризу в Європі з часів Другої світової війни, зумовила й небачений розквіт політичної міфології. 2014 року з безлічі окремих міфів і сфальсифікованих фактів на світ з’явився так званий Міф про "КримНаш", що мав на меті виправдати в очах світу агресивну політику Російської Федерації. Невже Крим – споконвічно російська земля? Чи правда, що кримські татари – геть усі зрадники? Чи дійсно півострів став частиною України незаконно? І чи реально всі кримчани як один проголосували на референдумі за приєднання до Росії? Відповідям на такі запитання й присвячена ця книга.


З книги легко дізнатися про народну культуру, гастрономію, історію кримськотатарського народу у ХХ ст., знайти відповідь на питання: Яка вона кримськотатарська кухня, та які страви готували до особливих подій – релігійних свят чи весілля. Читач позбудеться стереотипних уявлень, що кухня кримських татар це лише: лагман, плов чи пахлава.
Прочитавши книгу, ви відкриєте для себе багато страв, поширених серед кримських татар на початку ХХ ст. Книга допоможе краще зрозуміти, як змінилася народна кухня внаслідок примусової депортації цього народу в 1944 році.
Книга написана дослідницею, яка не один рік вивчає історію та культуру кримськотатарського народу.
Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2882383-sist-rokiv-okupacii-10-knizok-pro-krim-napisani-pisla-aneksii.html

Назвали переможців всеукраїнського рейтингу “Книжка року-2019


У КМДА нагородили переможців ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019».
Найкращих авторів 2019-го року обрали у номінаціях: «Хрестоматія», «Красне письменство», «Софія», «Минувщина», «Обрії», «Візитівка», «Дитяче свято». А також вручили премію «Нонфікшн», відзнаку «Видавничий імідж року» та Гран-прі.
Переможцями рейтингу стали:
МИНУВШИНА
  • Номінація «Популярні видання / історична белетристика»: Тіна Пересунько «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”. Місія капели Олександра Кошиця (1919–1924)» (Інститут української історіографії НАНУ).
  • Номінація «Дослідження, документи»: «Василь Липківський. Вибрані твори. У 6-ти томах» (Українські пропілеї; Інститут української історіографії та джерелознавства НАНУ).
  • Номінація «Біографії і мемуари»: Оксана Гайова, Михайло Перун «На скелі віри. Митрополит Андрей Шептицький» (Апріорі).

ОБРІЇ

  • Номінація «Публіцистика / сучасні мемуари»: Андрій Котлярчук «Добровольці. Доба героїв» (Мистецтво).
  • Номінація «Бізнес / економіка / успіх»: Андрій Яніцький, Грехем Стек «Приватна історія. Злет і падіння найбільшого приватного банку України» (Брайт Букс).
  • Номінація «Науково-популярна література»: Дерек Томсон «Хітмейкери. Наука популярності та змагання за увагу» (Yakaboo publishing); Деніел Еверет «Походження мови. Як ми навчилися говорити» (Наш формат).
  • Номінація «Спеціальна література / довідкові видання»: «Звичаї нашого роду. Страви української кухні» (Ґенеза).

СОФІЯ

  • Номінація «Філософія / антропологія / психологія»: Станіслав Комарек «Чоловік як еволюційна інновація?» (Апріорі); Станіслав Ґроф «Психологія майбутнього» (Terra Incognita).
  • Номінація «Життєписи»: Френсіс Фукуяма «Політичний порядок і політичний занепад. У двох томах» (Наш Формат).

ХРЕСТОМАТІЯ

  • Номінація «Художня класика»: Марк Аврелій «Наодинці з собою»; Гесіод «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла»; Овідій« Любовні елегії. Мистецтво кохання. Метаморфози» (Апріорі).
  • Номінація «Життєписи»: Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР (Віват).
  • Номінація «Літературознавство / критика»: Леонід Ушкалов «Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» (Дух і Літера).

ДИТЯЧЕ СВЯТО

  • Номінація «Книжки для малечі та молодших школярів»: Галина Малик, Грася Олійко «Піратський маршрут» (Видавництво Старого Лева).
  • Номінація «Твори для школярів середніх класів»: Микола Гоголь «Пропала грамота» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА).
  • Номінація «Підліткова та юнацька література»: Гелен Дельфорж «Мама» (Nebo Booklab Publishing).
  • Номінація «Пізнавальна та розвиваюча книга»: Леонід Ушкалов «Сковорода від А до Я» (Видавництво Старого Лева).

ВІЗИТІВКА

  • Номінація «Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки»: Володимир Панченко «Сонячний годинник» (Темпора); Тетяна Водотика «Почесні громадяни міста Києва 1872-1917» (Варто).
  • Номінація «Архітектура / театр, кіно / мистецтвознавча есеїстика / спеціальні дослідження»: Василь Косів «Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989» (Родовід).
  • Номінація «Малярство / фотографія / пластика»: Артур Рудзицький «Ілюстратор “Кобзаря” Василь Седляр та його доба» (Мистецтво); Діана Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» (ArtHuss).

КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО

  • Номінація «Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія»:  Марія Матіос «Букова земля» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА).
  • Номінація «Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія»: Міленко Єргович «Жертвам сниться велика воєнна перемога» (Комора).
  • Номінація «Жанрова література»: Василь Шкляр «Характерник» (КСД); Юрій Винничук «Арканум», «Нічний репортер» (Фоліо).
  • Номінація «Поезія»: Тарас Федюк «Цеглина»(Богдан).
Лауреатами премії «Нон-фікшн» стали дві книжки: Діана Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» (фіналіст) і  Костянтин Родик «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (лауреат).
Гран-прі конкурсу отримала книжка Василя Косева «Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989» (Родовід).
Відзнаку «Видавничий імідж року» здобуло видавництво «Наш Формат».

середу, 12 лютого 2020 р.

Вийшла друком «Українська абетка» Георгія Нарбута




У книзі «Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута», що вийшла друком у Харкові, репродуковано всі оригінали абеток 1917 та 1919 років, а також ілюміновані відомим графіком друкарські відбитки.
 «Робота над виданням тривала близько року. Нашим завданням було представити в одній книзі всі справжні роботи. Все, що Нарбут устиг намалювати, перебуває в різних містах, різних музеях. Складність полягала в тому, що немає фахівця, який би точно вказав, скільки літер намалював Нарбут. Абетки, що видавалися, не були закінчені автором. Перша – 1917 року – містить 13 літер. У абетці 1919-го року – лише три літери. Але відомі ще друкарські відбитки, які Нарбут почав розмальовувати в кольорах. Тож інтернетом гуляють і кольорові ілюстрації, і чорно-білі. Всі знайдені в Україні оригінали нам вдалося досить вдало надрукувати», – зазначив Савчук.
У виданні представлено 14 літер першого видання абетки та її обкладинку, яку також оформив Нарбут, і 3 літери 1919 року, а також передмова, що деталізує та пояснює його «Абетку». Загалом у виданні 64 повнокольорові сторінки на крейдованому папері.


«Кожна літера – це художній твір. «Абетка» Нарбута, хоча абетка це начебто для дітей, – зовсім не дитяча книга. Вона дуже психоаналітична», – зазначає Савчук.
Книга, що вийшла накладом у 500 примірників, уже в продажу. Видавець має намір представити видання на Книжковому Арсеналі в Києві, що проходитиме 20-24 травня.
«У 2020-му виповнюється 100 років від смерті Нарбута, тож сподіваємося, що організатори пристануть на пропозицію провести захід, присвячений творчості графіка», – зазначив Савчук.
Георгій Нарбут (1886 – 1920) – художник-графік та ілюстратор. Автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) і проєкту герба Української держави. Його графіка відрізняється декоративністю і чіткістю контурного малюнка. З 1917 року працював в Києві, був ректором і одним із засновників Української академії мистецтв.
Графічна серія «Українська абетка» стала головною у творчості Георгія Нарбута. В малюнках до абетки поєдналися фантастика, поетичність та гумор. Рисунки першого варіанту абетки було передано в друкарню видавництва «Голіке і Вільборг» (Санкт-Петербург) для виготовлення високоякісних кліше. На деякий час робота над абеткою призупинилася у зв’язку з переїздом Нарбута до Києва. У 1919 р. художник продовжив роботу, дещо змінивши втілення задуму, — рисунки набули виразності й певної веселості. Проте він встиг переробити лише три аркуші, а 23 травня 1920 року художника не стало.
Джерело: Укрінформ