Цікаво знати

Літературні постаті


·                М.І. Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти і документи. З пам'яті виголошував великі уривки шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.

·               Найбільше мов серед українців знав А.Ю. Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть,  шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі - добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.


·                 Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.
·                Г.С. Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві у свого родича Іустина – начальника Китаївської пустині. Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався мор і місто було зачинене.

·                Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поетВольтер написав книжку «Історія Карла XII», яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: «Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав». Мазепу він описував так: «Це була відважна людина, далекоглядна, невтомна в праці, хоч і поважного віку».

·               Коли О.С. Пушкін  лежав смертельно поранений після дуелі, лікар побачив, що залишилося йому жити лічені хвилини,  запитав: “Може покликати друзів попрощатися?”. Пушкін, а він лежав у своєму робочому кабінеті, обвів очима стелажі з книгами і промовив: “Прощайте, мої друзі!”. За мить великого поета не стало.

Ціна слова: книги на вагу золота

  А чи знаєте ви, що книги колись були на вагу золота? Так, взимку 1896 р. під часКлондайкської золотої лихоманки в Доусоні (Канада) найбільшою проблемою сталодозвілля. 1100 осіб, які там залишилися зимувати, ніяк не могли придумати, чим їм зайнятися у вільний від роботи, їжі і сну час. Були запасені дрова і провізія, але ніхто не додумався прихопити хоч що-небудь, що могло розважити їх в ті кілька місяців, що належало їм провести у темряві (як ви розумієте, електрики там не було).

  Газети і книги були зачитані до «дірок» і цінувалися на вагу золота. Скоро з'ясувалося, що в Доусоні є дев'ять книг, що перебувають у приватній власності, з них п'ять - власність подружжя Біррен. Чарлі Біррен здавав книги в оренду по дві унції золотого піску за день, отримуючи з кожної книжки по 34 дол. на добу. Книги читали при світлі сальної свічки і обходилися з ними, як з дорогоцінностями.
  Найцікавішою з фамільного зібрання Биррен була книга Квіди «Під двома прапорами», що її  всі хотіли отримати у своє розпорядження. Містер Біррен, «виходячи з кон'юнктури ринку» та через відсутність серйозної конкуренції, підняв ціну на неї до трьох унцій в день.
  Один англієць випадково привіз із собою  старий номер журналу «Tit-Bits» і потім дякував Богові за цю випадковість. Журнал виявився в деякому роді «маленькимзолотим розсипом», що приніс своєму власникові золотого піску в сто разів більше своєї ваги, хоча англієць, пускаючи свій журнал «в оборот», просив за його прочитання лише одну унцію.
ВИСЛОВИ,  АФОРІЗМИ ПРО КНИГИ ТА ЧИТАННЯ

«Читання гарних книг відкриває нам приховані в нашій власній душі думки»
                                                                                                        Ш. П'єрмон

«Читаючи вперше гарну книгу, ми переживаємо те ж почуття, як при появі нового друга. Знову прочитати вже читану книгу — значить знову побачити старого друга»
                                                                                                          Вольтер
                                                        
«Книги — кораблі думки, що мандрують по хвилях часу і бережливо несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління»
                                                                                                                Ф. Бекон

«Шукайте людей, розмова з якими варта була б гарної книги; і книжок, читання яких варте було б розмови з філософами»
                                                                                                         П. Буаст

«Люди перестають мислити, коли перестають читати»
                                                                                                            ДДідро

«Любити читання — це обмінювати години нудьги, неминучі в житті, на години великої насолоди»
                                                                                                       Ш. Монтеск'є

 «Книги – це ріки, що напоюють моря»
                                                                                                        Ярослав Мудрий
                                                         
«Книги мають особливу чарівність; вони дають нам насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас»                                                                                                  
                                                                                                                    Ф. Петрарка
«Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків» 
                                                                                                            Декарт
«Вчасно прочитана книга – це велике щастя. Вона здатна змінити життя так, як не змінить його найкращий друг чи наставник»
                                                                                                                 П. Павленко

«Книга є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки»           
                                                                                                       С. Цвейг

«Хороша книга — це дарунок, заповіданий автором людському роду»
                                                                                                       Д. Аддісон
                             
«Дім, в якому немає книги, – неначе тіло без душі»
                                                                                                              Цицерон



ЦИТАТИ  З  УЛЮБЛЕНИХ КНИГ

«Мы никуда не уходим. Просто иногда нас нет»
                                                             Эрих Мария Ремарк «Жизнь взаймы»
                                             
«В тот день, когда вы устыдитесь того, что любите, вы погибли».
                                   Ф.  Саган «Немного солнца в холодной воде»

«Если зрелище захватывает тебя только из-за денег, значит, на него не стоит смотреть».
                               Э.  Хемингуэй  «Праздник, который всегда с тобой»

«... Ничто на земле не возвышает так человека в самой сокровенной его сущности, как любовь. Да, любовь - та могучая, таинственная сила, что потрясает и преображает глубочайшие основы бытия...»
                                                   Эрнест Теодор Амадей Гофман «Дон Жуан»

«Щоб досягнути своєї мети, є одна важлива умова: перестати боятися самого себе. Раз і назавжди сприйняти себе як індивідуума й не піддаватися загальному психозу. Треба мати сили йти проти течії. А щоб мати ці сили - перестати боятись власних думок, що не збігаються з думками решти. Мати сміливість встати і сказати. Часом це досить важко…»
І. Роздобудько. «12, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя»

«...От чего умрет человек, если его лишить утешения, которые дает литература? - Либо от окаменения сердца, либо от атрофии нервной системы»
                                                              К. Воннегут «Колыбель для кошки»

«Єдиний спосіб подолання роботи - сама робота. Вартість має не вона, а можливість її подолання... Справжня вартість роботи саме в цьому самозапереченні»
                                                                                Кабо  Абе «Жінка в пісках»

«Лишь тот, кем бой за жизнь изведан, жизнь и свободу заслужил»
                                                                                          И. В. Гете «Фауст»

«Желание – это не то, что ты видишь, а то, что ты себе воображаешь»
                                                                       П. Коэльо «Одиннадцать минут»

«Щастя - єдине мірило і критерій. Ради нього люди воюють, страждають. Його шукають у мандрах, у подвигах. Заради нього запускають ракети, будують машини, клопочуться за квартиру. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття»
                                                             О. Бердник «Зоряний корсар»

«Пустые речи начинаются с «если»
                                                        Дж.Р.Р.Толкиэн «Властелин колец»

«Совесть – официальное название трусости»
                                                         О.Уайльд «Портрет Дориана Грея»
«Обычно люди обращаются за советом только для того, чтобы не следовать ему, а если кто-нибудь и следует совету, то только для того, чтобы было кого упрекнуть впоследствии»
                                                                        А. Дюма «Три мушкетера»

«Там хорошо, где нас нет»   
                                                       А.С. Экзюпери «Маленький принц»

«Ничего на свете нет глубже любви. Только в сказках принцесса целует жабу, и та превращается в прекрасного принца. В жизни все наоборот: принцесса целует принца, и он становится омерзительной жабой»
                              П.Коэльо «На берегу Рио Пьедра села я и заплакала»

                                      


  Цікаві факти про книги

Станом на 2002 р. найменшою у світі вважалася книга "Хамелеон" А.П. Чехова розміром 0,9 х 0,9 мм. Вона містить 30 сторінок по 11 рядків тексту на кожній, 3 кольорові ілюстрації. Книга була видрукувана і переплетена у 1996 р. у м. Києві.

Пізніше, завдяки бурхливому розвитку нанотехнологій, вчені-фізики з Канади створили книжку розміром 0,07 х0, 1 мм. Називається вона - "Teeny Ted from Turnip Town". Книга складається з 30 керамічних мікротаблічек, що використовуються замість паперу, а сфокусований пучок променів іонів гелію (діаметром 7 нанометрів) використовувається замість чорнила. І щоб прочитати її, потрібен електронний мікроскоп, здатний збільшувати у 8000 разів.


Раніше найбільшою книгою у світі вважалася "Суперкнига", розміри якої становили 2,74 х 3,07 метра. Вага цієї книги - 252,6 кг і налічуває вона 300 сторінок. "Суперкнига" була видана в Денвері (штат Колорадо, США) у 1976 р. Проте в 2004 р. в Росії видали книгу під назвою "Найбільша в світі книга для малят". І хоча в ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, ця книга має воістину значні розміри. Висота книги становить 6 метрів, ширина - 3 метри, а вага цієї книги-гіганта - 492 кг.




Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн старих франків, виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі.
Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий "Лестерський кодекс". Інша її назва - «Трактат про воду, землю і небесні тіла", створений Леонардо да Вінчі. У 1994 р. її купив за 24 млн доларів знаменитий засновник компанії "Microsoft" Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Сама книга - це всього 18 пергаментних сторінок, скріплених між собою, причому прочитати таку книгу можна тільки за допомогою дзеркала.

Дванадцять самих маленьких книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції.



«Єдині та найглибші секрети медичного мистецтва» - таку назву мала книга, знайдена запечатаною серед речей прославленого голландського доктора Германа Бурхаве після його смерті у 1738 р. Книга була продана з аукціону за 10 000 доларів золотом. Після того як печатка була розкрита, виявилося, що сторінки її були чистими. Тільки на титульному аркуші було написано: «Тримай голову в холоді, ноги в теплі, і ти зробиш бідняком кращого лікаря».

Одна з найбільш незвичайних у світі книг - «Божественна комедія» Данте - була написана на аркуші паперу розміром 80 х 60 см ченцем Габріелем Челані. Вона містить 14000 віршів. Якщо подивитися на лист з деякої відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.

Найтовстішою друкованою книгою у світі є WIKIPEDIA. Вона являє собою збірник статей з мережі Інтернет, що її любитель книг Роб Метьюс вирішив надрукувати у вигляді одного тому. Таким чином, паперова версія цієї книжечки склала 5000 сторінок.

Італієць Ріо Козеллі збирає колекцію найнудніших в світі книг, в якій налічується близько 10 000 томів. Один італійський поет-невдаха, дізнавшись, що всі його твори знаходяться у Козеллі, мало не покінчив із собою.


У СВІТІ ЦІКАВОГО ПРО КНИГУ ТА ЧИТАННЯ

·           Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0,6 кв. мм. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

·        Читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки. Британські нейрофізіологи з університету Сассекса дійшли висновку, що жодне заняття не розслабляє людину так, як читання книг. Душевний стан учасників експерименту за 6 хв. прослуховування музики покращився на 61%, після чашечки кави – на 54%, прогулянка на природі допомогла на 42%, а відеогра чи фільм – всього на 21%. Найкращий результат показало читання – за ті ж 6 хвилин душевний тонус  експериментальної групи зріс на 68%. Учений Девід Льюіс відзначив: «Головне, що захопившись змістом книги, людина розслабляється і забуває про всі неприємні думки». Тож читаймо!   
Микола Гоголь

За родинними переказами, шлюб батька й матері М.В Гоголя відбувся внаслідок пророцтва, яке батько уві сні почув від самої Діви Марії. Ось як розповідав про нього батько Гоголя: "Я був у тому храмі, де молився. Раптом відчинились ворота і з'явилася цариця, яка почала говорити до мене: ти одужаєш та одружишся, та ось твоя дружина..."
 Цариця підняла руку і коло її ніг з'явилася маленька дитина, обличчя якої запам'яталось Василю. Одного разу, коли Василь поїхав до містечка Яреськи, він познайомився з жінкою, у якої була племінниця, яка була як дві краплі води схожа на дівчинку зі сну. З тих пір Василь Гоголь намагався бачитися з дівчинкою Марійкою частіше. Він дочекався,коли їй виповниться 13 років і заручився з нею, через рік вони одружилися.До народження М. Гоголя його мати вагітніла шість разів. Чотири рази в неї ставались викидні, двоє дітей, що народилися до М. Гоголя народилися мертвими, і лише після довгих молитов перед іконою Миколи-Чудотворця небо послало їй сина, якого на честь святого назвали Миколою

У США чоловік потрапив за ґрати, бо не повернув до бібліотеки книгуУ США стався курйозний випадок: жителя міста Каперас-Коув, що у Техасі, заарештували і відправили до камери попереднього ув’язнення лише за те, що він вчасно не повернув книгу до бібліотеки. Підручник, щоб готуватися до іспитів, чоловік узяв ще у 2010 році. У цьому місті діє закон, який говорить, що якщо людина протягом трьох місяців після закінчення допустимого терміну не повертає книгу в бібліотеку , а також не відповідає на листи і телефонні дзвінки її співробітників, то вона може бути заарештована.
Такий суворий закон був прийнятий, бо чимало людей не повертають книги до бібліотек, а інші скаржаться, що не можуть знайти необхідної літератури. Правоохоронці не розшукували чоловіка спеціально, але коли поспілкувалися із ним із приводу іншого питання, то знайшли запис про нього у електронний базі даних поліції. Суд негайно вирішив заарештувати чоловіка. Чоловіка пізніше випустили під заставу у розмірі $ 200, а на наступний день підручник повернувся на бібліотечну полицю.

http://vsiknygy.net.ua/news/zakordonni-novyny/32062/

Бібліотеку відкрили в тролейбусі
У Болгарії звичайний старий тролейбус став громадською бібліотекою. Країни Західної Європи віддають свій старий громадський транспорт країнам Східної Європи, де він може послужити ще не одне десятиліття – а куди дівати старі тролейбуси їм? Кожна країна, кожне місто вимушені вигадувати щось своє. Наприклад, в болгарському місті Пловдив перетворили старий тролейбус на громадську бібліотеку. Про це пише Independent.

У центрі Пловдива з’явилася нова громадська бібліотека, зроблена зі старого тролейбуса. Переобладнали його дизайнери зі Studio 8 1/2. Цю незвичайна книгозбірню назвали на честь отця Паїсія (болгарський чернець XVIII століття, автор першої історії Болгарії). Стоїть вона на пішохідній вулиці в самому центрі Пловдива, на перетині вул. Отця Паїсія і вул. Генерала Гурко. І будь-хто може абсолютно безкоштовно зайти всередину, узяти будь-яку з книг і провести там час.

Всього на стелажах зібрано 600 томів болгарською та іншими мовами світу. Тут обладнано місця для десятка відвідувачів, а також є невелика кухня, де можна зробити собі чай або каву.

У Великобританії відкрилася найбільша в Європі бібліотека
3 вересня у Великобританії відкрилася найбільша в Європі бібліотека. Площа храму знань, побудованого в Бірмінгемі, становить 31 квадратний кілометр. Загальна довжина полиць складе 24 кілометри, в бібліотеці зберігатимуться більше 1,5 млн. книг.







Одна з найбільш незвичайних в світі книг – це «Божественна комедія» Данте, написана на аркуші паперу розміром 80 на 60 см. бенедиктинським ченцем Габріелем Челані. Всі 14 000 віршів можна легко прочитати неозброєним оком, а якщо подивитися на лист з деякої відстані, то бачиш барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.


http://vk.com/public38706236

1. М. Горький читал со скоростью четыре тысячи слов в минуту.

2. Сталин читал по 400 страниц в день, считая это своей минимальной нормой.

3. Т. Эдисон читал сразу 2–3 строки, запоминая текст чуть ли не страницами благодаря максимальному сосредоточению.

4. При быстром чтении утомляемость глаз меньше, чем при медленном.

5. 95% людей читают очень медленно — 180–220 слов в минуту (1 страницу за 1,5–2 минуты).

6. Уровень понимания при традиционном чтении составляет 60%, при быстром — 80%.

7. В течение часа глаза читающего 57 минут зафиксированы на тексте, то есть находятся в относительном покое.

8. Бальзак прочитывал роман в двести страниц за полчаса.

9. При чтении глаза читающего, глядя на разные буквы, передают разное изображение, а мозг все равно объединяет их в одну картинку.

10. Некто Э. Гаон дословно помнил 2500 прочитанных им книг.

11.Глаза человека со средними навыками чтения делают на одной книжной строке 12–16 остановок, читающего быстро 2–4 остановки.

12. Н. А. Рубакин прочитал 250 тысяч книг.

13. У школьников происходит 20 регрессивных движений на одну строку, у студентов — 15.

14. Наполеон читал со скоростью две тысячи слов в минуту.



Цікаві факти про письменників

Розпочинаючи роботу над своїм новим твором, Оноре де Бальзак закривався в кімнаті на кілька місяців, щільно закривав вікна, щоб у його кабінет не проникало денне світло. Так він писав при свічках, одягнений в халат, по 18 годин щодня.

А Вольтер
  одночасно писав по кілька творів. Сідаючи за робочий стіл, він, залежно від настрою, брав певний рукопис і продовжував над ним працювати.

Жуль Верн витрачав багато годин на день на вивчення наукової літератури, виписуючи цікаві факти на спеціальні картки. Складеній ним картотеці могло б позаздрити і вчене товариство: в ній було більше 20 000 карток.


Видавництво “Фоліо” видало книжку за 56 тисяч гривень: для багатіїв з поганим смаком

Видавництво “Фоліо” вирішило переплюнути всі українські рекорди й видало книжку за 56 тисяч 200 гривень. Такі гроші просять за “1000 лучших афоризмов человечества”. А в 56 тисяч оцінили шкіряну палітурку і позолоту на написах, пише Свідомо.

“Формат 245х345. Палітурку виконано з матеріалу на тканинній основі або натуральної шкіри з накладними елементами з чорненого срібла. Обріз пофарбовано. Два шовкових ляссе. Футляр обтягнутий тканиною, тиснення блінтове й золотою фольгою. Примірники книги номерні й мають сертифікат,” – так описує свою суперкнижку “Фоліо”. Особливо зворушує патріотична синьо-жовта закладка. Видали цю красу в 50 примірниках. Загалом – ідеальний подарунок для багатія з поганим смаком.

Мабуть, “Фоліо” не дає спокою слава “Клубу сімейного дозвілля”: минулого року видавництво презентувало Біблію з ілюстраціями Сальвадора Далі. Книгу в шкіряній палітурці прикрасили інкрустаціями з діамантів, рубінів, аметистів і малахітів.
litakcent.com
http://www.litgazeta.com.ua/node/3604

Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм х 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.     
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
               
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році               
Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.
На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні “сторінки” її сягають сорока метрів завширшки.

Загадка найтаємничішого рукопису в світі

Названий на честь польсько-американського торговця антикварними книжками Вілфріда М. Войнича, який придбав його в 1912 році, “Манускрипт Войнича” – це детальна 240-сторінкова книжка, написана абсолютно невідомою мовою. Її сторінки також заповнено кольоровими малюнками й дивними діаграмами, зображеннями неймовірних подій і рослин, які не схожі на жоден відомий науці вид, що тільки додає інтриги документові, який неможливо розшифрувати, пише UBR.

Автор манускрипту невідомий, але радіовуглецевий аналіз показав, що його сторінки зроблено десь між 1404 і 1438 роками. Манускрипт було названо “Найтаємнішим рукописом у світі”. Є безліч теорій про його походження і природу. Дехто вважає, що це фармакопея, що описує різноманітні знання середньовічної і ранньої сучасної медицини. Численні малюнки трав і рослин також схиляють до припущення, що рукопис був чимсь на кшталт підручника для алхіміків.

Той факт, що багато діаграм, судячи з усього, зображують астрономічні явища, вкупі з біологічними замальовками, які не піддаються ідентифікації, навіть дозволили особливо завзятим теоретикам припустити, що книжка має позаземне походження. Втім, майже всі сходяться на одній думці: книжка – навряд чи розіграш, враховуючи кількість часу, грошей і скрупульозної роботи, що знадобилися для її створення.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3459

Книжная пыль увеличивает рождаемость
Социологи из университета шведского города Упсала исследовали влияние профессии женщины на ее плодовитость. Оказалось, что чаще всего беременеют и рожают женщины, которые работают в... библиотеках! И во всем виновата книжная пыль. Именно она, по мнению ученых, увеличивает рождаемость.

Об этом открытии рассказывает заведующий лабораторией Упсальского университета профессор Георг Свансен.

 - Изучая в течение пяти лет рождаемость в Швеции, мы выяснили, что больше всего детей в семьях сотрудниц библиотек и архивов. И такая картина наблюдается во всех крупных городах. Любопытно, что, по данным женских консультаций, среди шведок, которые обращаются к гинекологам по поводу бесплодия, меньше всего библиотекарш. И, наконец, третий факт: именно от работниц библиотек поступает больше всего жалоб на то, что обычные противозачаточные таблетки на них почти не действуют. Исследуя этот феномен, мы установили, что на женщин в библиотеке влияет... книжная пыль!

 При долгом хранении на старых книгах начинает расти микроскопический грибок, похожий на пенициллиум. Этот гриб давно известен науке под названием Ascomices vocabulofagos. Он растет на древесине и ее производных, в том числе и на бумаге. Грибок выделяет в воздух споры, которые содержат биологически активный целлюлин. Попадая вместе с пылью в легкие, это вещество быстро всасывается в кровь, и тут начинается самое интересное!

 Дело в том, что рецепторные клетки в яичниках зачастую реагируют на целлюлин, как на женский половой гормон эстроген. Подобно шпиону, хитрый грибковый агент попадает в организм под видом "своего", а потом запускает "вредительский" механизм. Работа яичников активизируется, цикл нарушается, и овуляции происходят чаще, чем раз в месяц!

 И как следствие - незапланированная беременность. Действие противозачаточных таблеток блокируется все тем же целлюлином. Ведь обычные препараты рассчитаны на нормальный уровень гормонов в крови женщины.

 Грибок растет только на очень старых, пыльных книжках - здесь и целлюлина выделяется больше. Появление грибка на современной бумаге, которая изготавливается с применением сильных химикатов, практически невозможно. А значит, не будет и целлюлина, и случайных беременностей. К тому же комнаты, где хранят домашние библиотеки, часто проветривают, а сами книги чистят пылесосом.

Мопассан и курсистки

 В собрании сочинений знаменитого французского писателя Ги де Мопассана есть письмо, адресованное его другу. Вот что он писал: "Никогда не связывайся с курсистками. Они целыми днями просиживают в библиотеках и при этом плодовиты, как крольчихи. Уже через три месяца связи она беременна, а тебя тащат под венец!

Источник: Ma-ma.ru
Google порахував усі найменування книг, які виходили на планеті

У рамках проекту Google Books, що працює над оцифровкою і викладанням в інтернет усіх створених на планеті книг, були проведені розрахунки кількості найменувань книг, що виходили в світ за всю історію людства.

Згідно цим підрахункам, загальна кількість усіх наукових, художніх і публіцистичних книг, написаних за всю історію існування планети, складає 129 864 880 найменувань книг. У розрахунках враховувалися саме унікальні видання, а не їхні тиражі.

Підрахунки проводилися таким чином: спочатку були проаналізовані численні каталоги, зокрема надані бібліотекою Конгресу США, потім усунені дубльовані дані і номери ISBN, привласнені друкарським виданням, книгам, які не є книгами, а також відсіяна вся урядова документація. Звичайно, з урахуванням того, що щодня в світі видаються сотні книг, отримане число постійно збільшуватиметься.

Підрахунок також показав трійку найбільш читаних книг в світі. На першому місці -- Біблія, друге місце зайняв цитатник Мао Цзедуна, а на третьому опинився роман Джона Р.Р. Толкіена «Володар кілець».

novostiliteratury.ru

Читання книг зберігає молодість і здоров'я
Президент Німецького товариства геронтології та геріатрії Манфред Гоголь провів дослідження, які стосувалися корисного і цікавого заняття, а саме, читання. В черговий раз з'ясувалося, що читання благотворно впливає на особистість людини.


Причому тепер вчені побачили, що воно корисне не тільки для інтелекту, але і для здоров'я людей.

Справа в тому, що під час читання відбувається тренування мозкової активності і стимуляція формування нових синапсів. Тобто нервові клітини в момент читання виробляють активне спілкування з іншими клітинами організму людини. А це сприяє збереженню здоров'я, розуму і молодості читачів.

Тому Манфред Гоголь рекомендує людям читати не менше однієї години в день. До речі, абсолютно не має значення, чи буде це книга на паперовому носії, або ж електронна версія якогось твору. Найголовніше - сам процес читання. Проте діє він тільки тоді, коли людина від цього заняття отримує радість і задоволення. Вчений радить віддати перевагу серію невеликих оповідань довгому роману, якщо читач сумнівається у своїх здібностях прочитати його.

Найголовніше під час читання - це стежити за своїм зором. Очі не повинні надмірно втомлюватися, інакше весь позитивний ефект буде зіпсований

http://newnovosti.net/zdorovya/509-chitannya-knig-zbergaye-molodst-zdorovya.html


Українці, які читають друковані тексти державною мовою, швидше одужують

Люди, які читають вголос тексти українською мовою, швидше одужують. Такі висновки зробив Олександр Філатович, лікар, автор методу інформотерапії «Живе Слово».
Для цього науковець провів експеримент. Двом пацієнткам дали для читання тексти українською мовою, іншим двом — аналогічні російською.
Лікували вегетосудинну дистонію.
Через місяць виявилося, що рух крові у мозку після лікування текстами українською мовою відновився повністю. А в тих, хто читав російськомовні тексти, — на 65—70%.
Також у ході дослідження з'ясовано, що для лікування підходять тільки ті тексти, які написані на паперових носіях
.

Перші підручники на Україні

Перший друкований буквар , виданий українським автором , мав назву , «Наука до читання й розуміння слов’янського письма» і побачив світ у Вільні в 1569 році стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник , який містив1061 слово.


Першим букварем ,виданим в Україні, був «Буквар» надрукований 1574 року У Львові Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. Це був перший друкований підручник у східних слов’ян. До нас дійшов лише один примірник , який був знайдений в Римі в 1927 році. Він зберігається в Гарвардському університеті. Факсимільне видання було здійснено в Києві в 1964 та в1974 роки.


Найдавнішу в Україні граматику під назвою «Граматика доброглаголіваго елліно-словенського язика» видано Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1591році.
Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская…» Рукопис датовано 1643 роком , видано фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.
Першу друковану граматику української народнорозмовної мови - «Граматику малоросійського наречія» - видав у 1818 році в Петербурзі О.Павловський.
Автором першої в Галличині граматики української мови був І. Могильницький – культурно -освітній і церковний діяч, який обстоював ідею самостійності української мови.


Першим підручником з іноземної мови була « Читанка» Івана Федорова, видана 1578 року, яка містила двомовний греко-слов’янський текст для читання й слугувала посібником для вивчення грецької мови. Єдиний примірник цього видання виявлено у Державній бібліотеці в м.Гота (Німеччина), а перша публікація про нього з’явилась в 1961році.



ЦІКАВІ ЛІТЕРАТУРНІ ПОСТАТІПеред смертю Г.Сковорода відвідав свого учня Ковалинського в селі Хотетово на Орловщині. В кінці серпня він вирушив звідти на батьківщину. Обіймаючи учня, Сковорода сказав:
—Можливо, я тебе більше не побачу. Вибач!
Дорогою потратив Сковорода в дощі і мусив затриматися в Курську. Нарешті він дістався до Іванівки, до поміщика Ковалевського, де якийсь час жив і раніше. Як оповідає легенда, був чудовий день. За обідом Сковорода був дуже веселий, розповідав про свої блукання і пригоди. Після обіду пішов у сад, де і знайшов його господар: Сковорода із заступом у руках рив яму під крислатою липою.
— Пора, друже, закінчити мандри, пора заспокоїтися, — сказав він. Проситиму в тебе останнє. Хай буде тут моя могила.
Сковорода зайшов у свою кімнату і більше не виходив. А наступного дня його знайшли вже мертвим.
***
М.Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти й документа. З пам'яті виголошував великі шматки шевченко-вих поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.
***
Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина;
— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо.
Митрофан Александрович (Дмитро Олелькович), автор цікавих оповідань, що друкувалися в "Основі", мав своєрідне хобі: пильно вивчав історію французької революції і засвоїв цей епізод історії так докладно, що не раз дивував своїх приятелів дивовижним знанням деталей. Він міг переказувати протоколи всіх засідань народного зібрання й Конвенту, а також всі промови на кожному засіданні, міг оповісти докладні біографії всіх французьких діячів, що жили в період 1780-1799 років.
***
Письменник Анатоль Свидницький був гарний, як дівчина. Шкільні товариші прозвали його "Наталкою", натякаючи на вроду і ніжну вдачу. Він мав живі блискучі очі, лагідне і задумливе обличчя. У побуті був простий і привітний. Любив співати і сам складав пісні. Його пісня "В полі доля стояла" стала народною.
***
Все життя Лесі Українки було боротьбою з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. На- прикінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берлині, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С.Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі, знову Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.
***
Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: "Мабуть, із шістдесят, а то й більше!" У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови він вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.
***
В 1827 році відзначався 40-річний ювілей літературної діяльності О. Кобилянської. Буковина тоді належала боярській Румунії і, щоб зірвати свято, власті використали смерть якогось чиновника Братіяну і відклали святкування. Телеграфісти, які передавали це повідомлення до Львова, сплутали текст, і з нього вже виходило, що ювілей відкладено через смерть самої письменниці. Ця звістка миттю облетіла всю Україну, і тільки через певний час помилку було спростовано.
***
І. Франкові подобався одяг сірого кольору. Майже завжди носив він вишивану сорочку. Любив носити нешнуровані черевики. На урочисті прийоми одягав чорного фрака. В їжі Франко був невибагливий, не курив, зрідка випивав чарку далматинського вина "Злата Ріца". Був письменник завзятим рибалкою. Вудкою не любив ловити, зате кохавсь у сітках, які сам плів. Друга пристрасть І. Франка — збирання грибів, яке часто співпадало з його пішими прогулянками. Довгий час мріяв Франко купити велосипеда, але так і не купив. Зовсім не любив письменник полювання.
***
Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.
***
Хто не знає, яку важливу роль в перших роках інтелектуального і морального розвитку молодого Т. Шевченка зіграла його дружба із художником Іваном Сошенком! Вважається, що саме він познайомив ще нікому невідомого митця-кріпака з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим, а через них — з К. Брюлловим, В. Жуковським. А з М.В. Гоголем поет не був знайомим. Такі загальновідомі висновки шевченкознавців.
Але ось, досліджуючи невідомі та маловідомі сторінки життя і творчості Т.Г.Шевченка та М.В. Гоголя, наш сучасник, український письменник Мечислав Гаско виявив переконливі докази протилежного — не Сошенко, а Гоголь, особисто знаючи Шевченка, ввів його в коло відомих художників та письменників. Не Сошенко, а Гоголь, ймовірно, є прототипом головного героя багато в чому автобіографічної повісті Шевченка "Художник". Висунув Гаско і цікаву гіпотезу про ймовірність знайомства Шевченка з Пушкіним і Лєрмонтовим, що раніше заперечувал 


http://abetka.ukrlife.org/cikkavo_ua.htm

Цікаві факти про книги
Загальна кількість всіх художніх, наукових та публіцистичних творів у світі становить приблизно 130 млн. Найдавнішою ж книгою на світі визнаний папірус Прісса, який був створений в 3350 році до нашої ери. Цікаво, що автор жаліється на небажання молоді здобувати знання. Як бачимо, молодь абсолютно не змінилася з прадавніх часів.
А як щодо найціннішої книги на світі? Найдорожча книга – Лестерський кодекс авторства самого Леонардо да Вінчі! Лестерський кодекс – це трактат, що присвячений «воді, землі та небесним тілам». Наразі власником кодексу є Білл Гейтс. Свого часу він придбав книгу за … 24 млн доларів!
У 2007 році британська компанія Teletext склала список найнудніших книг світу. До списку увійшли наступні літературні витвори: «Війна та мир» Льва Толстого, «Злочин і кара», «Сатанинські вірші» Салмана Рушді, «Алхімік» Коельо та… «Гаррі Поттер і Кубок Вогню».
Один з найбільших гонорарів за книгу був виплачений римським імператором Марком Аврелієм. Поет Оппіан за кожен рядок двох своїх поем про риболовлю та полювання отримав по золотій монеті. Загальна кількість рядків у цих поемах становила двадцять тисяч.
Найбільша книга у світі була представлена на Міжнародній книжковій виставці в Гавані. Збірник висловлювань відомих людей має 380 сантиметрів в довжину і 350 сантиметрів у висоту.
Що стосується найбільш популярних книг в світі, то пальма першості,безперечно, належить Біблії. Її загальний тираж – шість мільярдів примірників. На другому місці – цитатник Мао Цзедуна, а третє місце дісталося «Володарю перснів». 


Чому люди (не) читають?



Чому люди не читають? Запитання таке ж складне, як і дивне. Хто і кого саме не читає? З цим вирішила розібратися "Українська правда. Життя", поспілкувавшись із сучасними українськими письменниками.

З цих розмов народився партнерський проект "Української правди. Життя", проекту "Відеотека" ("Телекритика") та Мистецького Арсеналу.  Проект "Чому люди (не) читають?" приурочено до першої міжнародної книжкової виставки "Книжковий Арсенал", яка почнеться в Києві ввечері 27 травня та триватиме до 1 червня.

Сергій Жадан

Читання треба популяризувати агресивно. Мені видається, що в сьогоднішніх умовах, коли немає ніяких умов, немає структурного ринку та структурованого літературного процесу, найбільш актуальним є варіант, коли письменник бачить своїх читачів, коли він з ними зустрічається.

Це формат зустрічей, коли письменник іде в школи, дитсадочки, місця позбавлення волі та виступає там перед своєю потенційною публікою.

Проблема з оцим паданням кількості читачів полягає в тому, що до величезної кількості читачів потенційних не доходить інформація про те, що книжки в Україні в принципі існують, що література в принципі видається, що є живі письменники, яких можна в принципі почитати.

Юрій Макаров

Відчути кайф від справжнього наркотику з першого разу...Сам я не пробував, але кажуть, що не пробиває.

Треба переконувати людей бодай спробувати.Я більш ніж переконаний, що більшість людей, які ставляться скептично до української сучасної літератури та живляться класикою чи non-fiction, насправді просто не брали в руки чогось вартісного через упередження.

Якщо вони візьмуть якогось, не знаю, мого улюбленого Жадана та прочитають одну книжку, то вони після того захочуть прочитати ще одну, а потім - іще щось суміжне.

Питання, проблема лише в першому кроці. Як зробити цей перший крок? Не знаю. Можливо, роздавати книжки безкоштовно, щоб людина відчула цей кайф, цей наркотик.

Лариса Денисенко

Читачів змушувати читати не треба, вони і так читають. Треба думати, як заохотити читати тих, хто читати не любить. Якщо з цим впоратися не можуть батьки, що не можуть привчити дітей до читання, то я не думаю, що ми як письменники можемо якось активно долучитися до цього процесу.

Треба писати цікаво. Це дуже банально, але тим не менш. Треба писати цікаво. Треба, щоб про це написане цікаво розповідали.

Треба, щоб було більше веселих книжок. Мені здається, що люди більше люблять сміятися. Але це питання до українських людей, що вони більше люблять - плакати чи сміятися. Але мені здається, що гуморески Остапа Вишні завжди ішли на "ура".

Мені здається, що якщо зараз буде література смішна кумедна та дотепна, то більше підлітків буде читати. Відповідно далі й далі буде зростати покоління, яке буде читати книжки. Я в це вірю.

.

Анатолій Дністровий
В умовах України популяризувати читання - це дуже сумна тема. Вона сумна з соціологічної точки зору, бо в нас більше популяризується випивання пива.
Реальна проблема в тому, що більшість населення реально не має якісної освіти. Відповідно, вони не мають уявлення про якісну сучасну українську літературу. В них немає об'єктивно навігатора.
Вони залежні від цього дебільного телевізора, від цих дебілів, які формують телевізійну політику, тобто від російських політтехнологів.
Це проблема якогось виживання своєрідного. Що тут можна робити?
Першим чином, впізнавані та модні люди, які мають вплив на маси, так сказати, революційні, мають виступати фронтменами української книжки. Модної книжки, сучасної книжки.
Це співаки, якісь політики, але притомні та симпатичні людям. Це можуть бути спортсмени. Це можуть бути письменники. Це має бути наша солідарність.
Ми повинні ділитися соціальними проектами безкоштовно. Таким соціальним проектом можуть бути наші рекомендації. Але це має бути зведено в цікаву фронтальну медійну стратегію.
Катерина Бабкіна
Треба широко, глибоко та по-всякому доносити до людей думку, що читання - це просте і доступне дозвілля. Для цього воно повинно бути простим і доступним. Тобто книжок має бути багато, якщо ідеться про паперові книжки. Інформація про книжки має бути завжди доступна. Не в сенсі, що вийшла книжка, ура, і про це висить інформація на трьох ресурсах. Має бути багато якісних рецензій, багато анонсів.
Книжка має доступна до продажів не лише у книгарнях, а так, як людям це зручно. В нас немає адекватних книжкових інтернет-магазинів. Я кілька разів намагалася купити книжку через інтернет. Це складно, це довго і це проблематично.
Набагато перспективніше виглядає електронне читання як просування процесу. Кожен має телефон, комп або електронну читалку. Це зручно в умовах життя, коли ти постійно кудись біжиш.
Але люди після радянської чи пострадянської школи продовжують це сприймати як щось складне. До людей треба просто доносити думку про те, що це багато цікавої та важливої інформації, і що це просто прикольне дозвілля.
Олександр Ірванець
Найперш письменники повинні добре писати. Це головна умова. Потім я думаю, що книжки повинні видаватися гарні та привабливі. В цьому плані обкладинка грає багато. Іноді неварта уваги книжка отримує хороший розголос через обкладинку, і її прочитує багато людей. Я не буду називати конкретні видання, але вони є - на моїй пам'яті навіть цього року є.
Заможний видавець і видавець, який має смак, може своїм виданням замовити красиву обкладинку, красиву ілюстрацію на першу сторінку обкладинки - все це спонукає до читання.
Читання повинне культивуватися. Читати мусять всі. Читати мусять високопосадовці. А от ви можете собі уявити наших керівників держави, найвищих керівників, які читають книжку? Я не можу.
Олег Шинкаренко
Я думаю, що тут справа не в якості, а в здібності людини прислухатися до голосів інших людей. Література - це багато голосів.
Я би сказав, читання - це жага бути постійно в компанії цікавих людей. Така необхідність присутня, вона є частиною досвіду частини інтелектуалів або інтелігентних людей.
А в нас такі люди були послідовно винищені радянською владою. Ті, що залишилися, то до них була винищена повага. Вони штучно перетворилися на маргіналів. На Заході вони мають сильний авторитет. А в нас це навпаки. В нас авторитет мають зовсім не ті люди.
Нам, щоб заохотити людей до читання, треба терміново щось робити з нашим світоглядом. Причому, в масовому порядку. Як це зробити, я не знаю.
Світлана Поваляєва
Окремо в нас існує книжковий бізнес, який бізнесом не є, і тому книжки продавати не може. Окремо існує держава, хай собі існує, окей, ми від неї нічого не хочемо - але вона постійно робить так, щоби ці книжки не продавалися і не доходили до читача.
Відповідно як люди можуть читати, якщо вони не можуть цю книжку придбати? Навіть якщо вона розрекламована.
А ще є той медіа простір, який ділиться на суб'єктивні когорти різко позитивних і різко негативних.
Я особисто вважаю, що люди читають багато. Нещодавно ось було опитування про письменників. Воно було неофіційне, на Facebook. Щойно туди виклали 100 українських письменників, і люди одразу почали в коментарях питати, чому немає того чи того.
Петро Мідянка
Скажімо, не повалять усі валом на балет або на оперу. Є люди, які мають смак у цьому та в цьому зацікавлені. Так і з художньою літературою.
Є ще художнє оформлення книжки, є поліграфічний смак цієї книжки, є сама мистецька та комп'ютерна графіка. Може, за нею майбутнє. Книжкова графіка класична справляє враження нас прийняття будь-якого тексту.
Я думаю, що добре оформлена книжка в паперовій версії є справді мистецьким продуктом, який можна помацати та на зір відчути.
Дмитро Лазуткін
Мені здається, що людей прихилити можна лише хорошими творами.
Можна, звісно, спробувати зробити це примусово, але це дуже непросто. Думаю, потенційний читач нас зненавидить дуже скоро.
Тому цікавими творами, заохоченням, розповсюдженням і цікавою подачею, що відрізнятиметься від того, що було раніше.
Звісно, нічого нового не придумаєш, але ніхто не відміняв можливість синтезувати мистецтва - музику, літературу з візуальними жанрами або з драматургічними. Треба експериментувати, не боятися - думаю, результат прийде.
Євгенія Кононенко
Попри телебачення та інтернет, все одно є певний відсоток людей, які читають. Більшість читають російську або російськомовну літературу чи книжки в російських перекладах. Але всі достатньо володіють українською мовою, щоб нею читати.
Треба більше промоції. Не треба казати, що якість не забезпечують. Я стежу і за російською, і за світовою літературою. Нема там аж такої якості, що би перекривала якість "провінційної" української літератури.
Треба більше книгарень. Ось є "Клуб сімейного дозвілля", тобто книга поштою - добре. Треба більше інтерв'ю з письменниками. Добре, що вони є в інтернеті, але треба, щоби було більше їх на телебаченні.
Андрій Любка
Більше треба читати. Особливо в громадських місцях. Щоби люди бачили, що є люди притомні, які читають. Просто читати.
Богдана Матіяш
Я думаю, що це питання не лише до письменників має бути скероване, але й до батьків. Якщо хочемо, щоб людина читала в зрілому віці, це не значить, що її можна змусити почати читати в 24 роки.
Те, що можна ставити до письменників, видавців і кураторів фестивалів, то я думаю, що було би непогано, якби в Україні з'явилися культурні менеджери, які би заохочували письменників бути більше присутніми в публічному просторі.
Чим більше буде публічних акцій, пов'язаних із читанням, тим цікавіше буде читати книжки, про які на цих акціях говоритимуть.
Андрій Кокотюха
Неможливо нікого прихилити до читання. Як мінімум. Не треба викладати літературу в школі так, як вона викладається.
Читання книги, перегляд фільму чи картини, взагалі споглядання інтелектуального продукту неможливо нав'язати насильно. Неможливо прихилити насильно чи заохотити.
Мені Жадан розповідав історію. В барі, коли на нього показали пальцем і сказали, що це живий класик, бармен сказала, що останню книгу прочитала ще в третьому класі.  Мені здається, що таких - меншість.
Більшість людей останню свою книгу прочитали в першому класі.
.


Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід.
До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400-1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом “Іліади” Гомера довжиною близько… 150 метрів.
У бібліотеці індійського міста Адьяр зберігаються сотні книжок, що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки таких книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням.
Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.
Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви “написані” золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.
В наші часи з’явилася “металева книга”. Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.
Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовщих романів, напевно, слід вважати “Кларису” – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.
Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.
Не менш цікаве і “Диявольське Євангеліє”, яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.
З виданням “Історії Південної півкулі”, що було видруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою… спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.
А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки… в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.
Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм х 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.
Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.
На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні “сторінки” її сягають сорока метрів завширшки.
Джерело: http://besahy.com
 


       Перші бібліотеки в Україні
З прийняттям християнства на Русі 988 року розпочався бурхливий розвиток писемної культури. При церквах і монастирях відкриваються перші бібліотеки. Найбільшою і найбагатшою на той час була бібліотека Софії Київської, заснована 1037 року Ярославом Мудрим. У ній книжки не тільки вивчалися, а й створювалися. Бібліотека Софійського собору складалася виключно з церковної літератури. З часом ця бібліотека перетворюється на освітній центр Київської Русі, в ній з’являються численні книги з астрономії, географії, історії, філософії, юридичні трактати, публіцистика. Загалом у бібліотеці нараховувалося до 900 томів рукописних книг – грандіозна для середньовіччя кількість. А весь фонд Русі нараховував 130-140 тисяч томів.
Книги, що виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі. Від самого заснування Антонієм і Феодосієм монастир стає відомий як місце переписування і виготовлення богослужбових книг. З часом у монастирській бібліотеці збираються не тільки свої книги, а й грецькі, болгарські, сербські.
Поступово в кожному великому місті створюються книжкові майстерні, пишуться літописи, засновуються бібліотеки і школи.
У Західній Україні зі створенням Галицько-Волинського князівства також починається активний бібліотечний рух (приблизно з ХІІІ ст.). При дворі князя Володимира Васильковича - книжника і філософа - існувала величезна майстерня для створення книг. Князь дарував книжки монастирям й церквам.
Тодішні бібліотеки здебільшого складалися з творів іноземних авторів, перекладених на давньоруську мову. Але з часом дедалі більшої ваги набувають твори оригінальні.
На жаль, монголо-татарська навала і князівські міжусобиці призвели до великої руїни. Книги гинули у війнах і пожежах. З тих часів до сьогодні залишилися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміші:  Рейнське євангеліє (яке донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва. На цій книжці складали клятву французькі королі, а нині дають клятву президенти Франції), Остромирове євангеліє (1056-1057), два Ізборники 1073 та 1076 рр., Мстиславове євангеліє XII ст.
Після двохсотлітнього перебування під владою кочівників Україна перейшла до складу
Великого Князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої. Разом із занепадом державності занепадає і державна бібліотечна справа. Книги продовжують створюватися і збиратися, але на приватні замовлення князів або наближених до них осіб і для приватних зібрань, з яких пізніше і створяться нові бібліотеки.
Із зародженням книгодрукарства в середині XV ст. відбуваються великі зміни в усьому європейському книговиданні і, звичайно, бібліотечній справі. Уже в першій половині XVII ст. в Україні нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі.
Значного розвитку бібліотеки набули у XVI ст., великі книгозбірні постали при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. впорядковано бібліотеку Київської академії, що поглинула давні збірки, які початками сягали, може, й княжих часів. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні шляхетські роди, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.
Революційні події 1848 року призвели до того, що Австро-Угорська імперія лояльніше почала ставитися до національного питання. У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діє мережа культурно-освітніх осередків „Просвіта”. Це товариство уже на 1914 рік мало по всьому краю 78 філій, 2944 читальні. У 1914-му власні читальні діяли у 75% українських населених пунктів Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень „Просвіти” було охоплено 85% західноукраїнських земель.
У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики. Разом з тим, якщо до 20-х років ХХ ст. українська бібліотечна справа в контексті європейського розвитку була на високому рівні, то, починаючи з 30-х і, особливо, післявоєнних років, українська бібліотечна наука перебувала в тіні радянської, найкращі наукові сили якої зосереджувалися в Москві і Ленінграді.


935 років (1076) Створення «Ізборника Святослава» - одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів різного змісту, складених в Києві на основі рукописів бібліотеки Софійського собору, як перекладених, так і оригінальних



450 років (1556 - 1561) Створення рукописної книги «Пересопницьке Євангеліє» – визначної пам’ятки староукраїнської мови та мистецтва, одного з перших українських перекладів канонічного тексту із старослов’янського оригіналу, здійсненого Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря (на Волині) Григорієм. Книжка стала символом української державності, на ній президенти присягають на вірність народу України. Нині пам’ятка зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського. На державному рівні святкування ювілею Пересопницького Євангелія відбудеться у серпні 2011

430 років (1581)Перше повне видання «Острозької Біблії», видрукованої староукраїнською мовою в Острозі друкарем Іваном Федоровим на кошти
К. К. Острозького




Цікаві факти із бібліотечної історії

Перша систематизація книг та заходи по збереженню фонду
Книги - таблички часів існування Шумер (3000 р. до н. е.).  зберігалися  в глиняних глечиках. На кожній полиці була глиняна "етикетка", завбільшки з мізинець,  з назвою галузі знання. Збереженню фондів допомагало грізне застереження: "Того, хто посміє забрати ці таблиці: нехай покарає своїм гнівом Ашшур і Беліт, а ім'я його і його спадкоємців назавжди буде віддано забуттю в цій країні".
У ХІІІ столітті в бібліотеці Сорбони (Франція) книги стали приковувати ланцюгами до спеціально виготовлених пультів. У 1338 р. за каталогом там було 1720 книг,  300 з яких були прикуті ланцюгами в читальні, тобто доступні студентам.
Перша каталогізація книг і перші бібліотекарі
У бібліотеці Олександрійського мусейону, заснованої в III ст. до н. е. царем Єгипту Птоломеєм I, вперше була реалізована система каталогізації та розстановки книг, створена вченим і поетом Калімахом. У різні роки в бібліотеці працювали Архімед,  Аристарх Самоський, медик Герофіл Халкедонський, астрономи Гіппарх і Клавдій Птоломей, математик Евклід, філолог Зенодот. Вчений Ерастофен - засновник географічної науки та перший укладач карти світу прослужив в цій бібліотеці 40 років.

Перші правила користування бібліотеками
 Перш ніж увійти до бібліотек Арабського Халіфату, що називалися "будинками мудрості",   читач здійснював обмивання у джерелі  біля входу. Підлога бібліотеки покривалася килимами, де і розташовувалися читачі.

Перший книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента
У середньовічному Китаї власник приватної колекції Жао Жун написав трактат "Положення про обертаність стародавніх книг". Тоді ж власники приватних зібрань - Дін Сюнфей і Хуан Юйцзі уклали "Договір про обмін старовиною" - свого роду договір про книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента. "... Якщо у нього є, а в мене відсутня або у нього відсутня, а в мене є, то взаємообмінюємося. Про це ми домовилися".

Перша посадова інструкція бібліотекаря
 У ХV столітті італійський герцог Федеріго да Монтефельтро розробив інструкцію, в якій сформулював вимоги, що пред'являються до бібліотекаря: вченість, приємний характер, представницька зовнішність, красномовство.

Перша бібліотека України
Звичайно, бібліотека при Софійському соборі у Києві, заснована  1037 року Ярославом Мудрим.

Перша бібліотечна асоціація та перша бібліотечна школа
У 1876 році у Філадельфії з ініціативи директора бібліотеки Колумбійського університету в Нью-Йорку Мелвіл Дьюі була утворена перша Американська бібліотечна асоціація, у 1887 році - відкрита професійна бібліотечна школа. Особливу увагу приділяв Дьюї залученню в бібліотечну професію жінок. Професія бібліотекаря до ХХ століття вважалася винятково привілеєм чоловіків.

Славетні бібліотекарі
Габріель Ноде - французький учений. Багато років працював у бібліотеці кардинала Мазаріні. Автором праці "Поради з улаштування бібліотеки" (1627 р.) Був переконаний в тому, що "невпорядковане зібрання книг не можна назвати бібліотекою, як не можна озброєний натовп вважати регулярною армією або купу будівельних матеріалів - будинком".
Готфрід Вільгельм Лейбніц - відомий філософ і вчений, з 1690 г протягом 23 років керував Герцогською бібліотекою в Німеччині . Розробив Концепцію наукової бібліотеки та класифікацію наук. Одним з елементів концепції був план "Книжкове ядро". Представляє собою ряд пропозицій щодо підготовки списків нових видань, що складалися з їх коротких описів. Він же сформулював ідею створення зведеного каталогу бібліотек країни. Лейбніц не допускав "завалення світу паперовим непотребом".
Готхольд Ефраїм Лессінг - великий німецький драматург, який 10 років керував бібліотекою, формулював свою професійну позицію так: "Я вважаю себе зберігачем бібліотечних скарбів, і не хотів би бути собакою на сіні, але мені не хотілося б бути і слугою в хліві, який кидає в годівницю сіно кожному голодному коню "(1770 р.)
Йоганн Вольфганг фон Гете протягом більше 30 років (з 1797 р.) виконував функції міністра в невеликій тюрінгській державі. У коло його обов'язків входило і керування бібліотеками. На початку 1798 року Гете підготував документ, де виклав вимоги до організації роботи бібліотеки: забезпечення контролю за збереженням фондів, ведення обліку нових надходжень та книговидачі, постійний розклад роботи. Він же ввів умову: книги в забрудненому стані в бібліотеку назад не приймати! Привілейовані кола висловлювали великі протести з приводу такого нечуваного нахабства, але підкоритися довелося.
Микола Іванович Лобачевський - видатний вчений - математик одночасно займав пост ректора Казанського університету (1827 - 1846 рр..) та директора університетської бібліотеки.
Іван Андрійович Крилов - письменник і байкар 30 років пропрацював в Імператорській Публічній бібліотеці Петербурга. У цій же бібліотеці працювали: вчений-історик Єрмолаєв, Корф, письменник і філософ Одоєвський.
Хорхе Луїс Борхес - видатний письменник , автор філософських есе "Вавілонська бібліотека" та "Всесвітня бібліотека". Багато років (з 1995 р.) працював директором Національної бібліотеки Аргентини.   Бібліотечні провидці
Під кінець ХХ століття особливо багато писали і говорили про кінець традиційної бібліотеки і про нову інформаційну епоху, хоча ще в ХIХ ст.

 В.Ф. Одоєвський описував якусь математичну формулу, яка буде виведена "для того, щоб у величезній книзі знаходити саме ту сторінку, що потрібна і швидко розрахувати, скільки сторінок потім можна пропустити без вади".

У  ХХ столітті один з найсміливіших прогнозів розвитку бібліотек дав
Станіслав Лем у романі "Магелланова хмара". "... У 2531 був введений новий спосіб зберігання людської думки. Стали використовувати Тріон: маленькі кристали кварцу. Кристал розміром з піщинку міг містити в собі стільки ж інформації, скільки міститься в стародавній енциклопедії. Була створена єдина для всієї земної кулі Центральна тріонова бібліотека ... ".

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Батько-засновник США не повернув книги до бібліотеки


Працівники найстарішої бібліотеки в Нью-Йорку виявили, що перший президент США Джордж Вашингтон не здав дві книги.
Батько-засновник Сполучених Штатів мав повернути книги в Бібліотеку Нью-Йоркського товариства 2 листопада 1789, проте так і не зробив цього, що не відповідає репутації бездоганно чесної людини, з якою Вашингтон увійшов в історію.
З поправкою на інфляцію штраф за прострочення повернення міг би становити 300 тисяч доларів.Проте в бібліотеці заявили, що не будуть вимагати штраф і просять просто повернути книги.
Бібліотека Нью-йоркського товариства була заснована ще в 1754 році групою мешканців міста, котрі вважають, що Нью-Йорку необхідна публічна бібліотека.
Наразі бібліотека розташована на Верхньому Вестсайді, а в XVIII столітті містилася набагато південніше в районі Уолл-стріт.
Интересное в литературе
"Илиада" Гомера состоит из 15 000 строф. Напомню, что поэма рассказывает о греко-троянской войне. Фильм «Троя» длится 166 минут и определяется как военная драма. Кстати, Брэд Питт признался, что он ненавидел каждую минуту съемок «Трои» за то, что для участия в ней ему пришлось бросить курить.
Настоящее имя Дон Кихота - Алонсо Кехада.

У Пушкина более 70 эпиграфов, у Гоголя - не меньше 20, почти столько же у Тургенева. Кстати
, «Евгений Онегин» начинается со следующего эпиграфа: Petri de vanite il avait encore plus de cette espece d'orgueil qui fait avouer avec la meme indifference les bonnes comme les mauvaises actions, suite d'un sentiment de superiorite, peut-etre imaginaire.
(Проникнутый тщеславием, он обладал сверх того еще особенной гордостью, которая побуждает признаваться с одинаковым равнодушием как в своих добрых, так и дурных поступках, - следствие чувства превосходства, быть может мнимого). На этом вопросе в свое время засыпались участники «Клуба знатоков».

Прототипом главной героини романа "Анна Каренина" Льва Толстого послужила М.А. Гартунг - дочь А.С. Пушкина.

Главных героев в первом японском переводе «Капитанской дочки» Пушкина звали Мэри и Смит. Переводчик решил, что незачем загружать японские головы трудными русскими именами. А как раз незадолго до этого вся Японии зачитывалась одним английским романом.

У арабов 28 различных стихотворных размеров, а у нас - всего 5.

В "Горе от ума" Грибоедова 54 раза встречается восклицание "Ах!" и 6 раз восклицание "Ох!".

Оригинальное название "Унесенных ветpом" - "Бе-бе, чеpная овечка".

Первая официальная публикация романа Виктора Ерофеева "Москва - Петушки" состоялась в журнале "Трезвость и культура".

Оригинал "Тысячи и одной ночи" начинается так (в переводе): "Аладдин был маленьким китайским мальчиком".
http://shkolyaram.narod.ru/interesno.html



  Освіта - невід'ємний атрибут розумної людини. Але деякі відомі та ви­датні люди дуже мало або взагалі не ходили до школи. Вони стали кори­феями літератури, мистецтва, науки і політики.

 1.Агата Крісті - англійська пись­менниця, авторка численних детективів. Сором'язлива від природи Агата змушена була вчитися вдома під пильним на­глядом матері. Матуся не віддала доньку навіть до приватної шко­ли, куди ходили старші Агатині брати й сестри. 

2.Перл Бак - американська письменниця, лауреатка Нобелівської пре­мії з літератури 1938 року. Перл народилася у Західній Вірджинії. Коли дівчинці було три місяці, її родина слідом за батьком-пастором переїхала до Китаю. Освіту Перл здобула вдо­ма, навчаючись у конфуціанського вченого. Англійську мову, якою потім написала понад 20 великих творів, дівчинка вивчила як другу рідну завдяки своїй матері.                                                                                

3.Олександр Грехем Белл - винахідник телефон­ного апарату. До 10 років хлопчика навчала вдома мати. Навчала б і довше, але завадила хвороба - вона почала втрачати слух. Можли­во, саме ці сумні обставини й підштовхнули майбутнього вченого зайнятися проблемами 9. акустики й передачі звуку на відстані.
4.Томас Едісон - учений, підприємець, винахід­ник лампи розжарювання, електровоза, осно­воположник електроніки. Якби сьогодні Едісон потрапив до рук лікарів, вони, найвірогідніше, поставили б йому діагноз «порушення уваги». Саме через цю причину (а також через те, що вчитель дозволив собі грубо обізвати учня)  Едісон через три місяці навчання залишив школу. Освітою сина зайнялася мати. Згадую­чи ті роки, Едісон наголошував, що саме вона дала йому ту необхідну впевненість у собі, яка так допомогла досягнути успіху.
5. Ансел Адамс - культовий американський фо­тограф, відомий знімками американського За­ходу. Ансел залишив школу в 12-річному віці через те, що «презирливо і зверхньо ставився до вчителів». Чи не тому навчання сина у свої міцні батьківські руки взяв Адамс-старший? Серед інших предметів він учив сина гри на
фортепіано, і музика надовго стала захопленням хлопця. Приблизно в той же час він серйозно захо­пився фотографією, що й визна­чило подальшу долю Адамса.
 6.Роберт Фрост - видатний аме­риканський поет, чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії. Юний Роберт настільки нена­видів навчання у школі, що по­стійно вдавав хворого. Цікаво те, що обоє батьків були педагогами. Фрост навчався вдома, аж доки не вступив до коледжу.
 7. Вудро Вільсон - 28-й президент СТТТА, лауреат Нобелівської пре­мії миру 1919 року. Учителем май­бутнього президента СІЛА був його батько, один із засновників Півден­ної пресвітеріанської церкви. Навчився читати хлопець лише у 12 років. Зі школою його пов'язують кілька класів навчання, ко­трі по суті були доповненням до отриманої до­машньої освіти. Вищу ж освіту Вудро Вільсон здобував у Девідсонівському коледжі, а потім у коледжі Нью-Джерсі (нині Принстонський університет ).
8.Вольфганг Амадей Моцарт - геніальний ком­позитор і музикант. Батько Вольфганга сам був музикантом і музичним педагогом, тож дуже рано виявив неабияку обдарованість свого сина. Батько навчав маленького Моцарта всьо­го, що вмів сам.

9.Лаура Інгалле Вайлдер - аме­риканська дитяча письмен­ниця. Лаура здобувала освіту вдома, доки нарешті родина не оселилась у Дакоті. Тут дівчину віддали до школи, проте Лаурі на той час встигло виповнитися 15 років.
10.Луїза Мей Оллкот - амери­канська письменниця, автор­ка роману «Маленькі жін ки». Майбутня письменниця навчалася вдома, здебільшого під наглядом батька - письмен­ника, котрий належав до філо­софської групи трансценденталістів. Хоча своїми вчителями також може назвати друзів ро­дини - натураліста Генрі Девіда Торо, письменників Ральфа Емерсона й Натанієля Хоторна


1 коментар:

  1. дуже добре,що є розділ "цікаво знати",адже тут можна почерпнути багато цікавого,збагатитися інтелектуально.

    ВідповістиВидалити