ВВС Україна оголосила довгі списки літературної премії Книга року ВВС 2014 та Дитяча Книга року ВВС 2014, яка проводиться у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
До довгого списку премії Книга року ВВС–2014 увійшли
22 видання:
Софія Андрухович. Фелікс Австрія. Львів: Видавництво Старого Лева, 2014.
Сергій Батурин. Кава по-польськи. Київ: Дуліби, 2014.
Тетяна Белімова. Вільний світ. Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2014.
Шведська академія оголосила лауреата Нобелівської премії 2014 року по літературі. Ним став французький письменник Патрік Модіано. Формулювання нобелівського комітету звучить наступним чином: "За мистецтво пам'яті, з яким він розкриває саме невловиме в людській долі і показує життя в окупації".
Патрік Модіано народився в 1945 році в передмісті Парижа. Його батько походив із старовинного єврейського роду, мати була фламандської актрисою. Перший роман Модіано "Площа Зірки" був опублікований в 1968 році і приніс автору популярність. Книга отримала дві престижні літературні премії - премію Роже Німьє і премію Фенеон, але її публікація викликала невдоволення батька письменника. Модіано-старший спробував скупити і знищити весь тираж книги. Майже всі твори Патрика Модіано автобіографічні і пов'язані з темою окупації Франції під час Другої світової війни. Перу літератора належить 30 романів.
Величина премії в 2014 році становить 10 мільйонів шведських крон, тобто близько 1,4 мільйона доларів. Букмекери і журналісти називали в числі фаворитів цього року кенійця Нгугі ва Тхіонго, японця Харукі Муракамі та уродженку Білорусії Світлану Алексієвич.
Ім'я майбутнього володаря найпрестижнішої в світі нагороди до останнього моменту тримається в найсуворішому секреті. Члени Нобелівського комітету з літератури при обговоренні кандидатур використовують не справжні прізвища поетів і письменників, а придумані ними псевдоніми. Повний список номінантів на премію буде розголошено тільки через 50 років.
Джерело: http://podrobnosti.ua/society/2014/10/09/997257.html
Цього року володаря Нобелівської премії з літератури оголосять 9 жовтня. Одним з головних претендентів на нагороду провідні світові видання називають Харукі Муракамі. Пише Cultprostir.
За повідомленням The Guardian до переліку фаворитів входять американський прозаїк Філіп Рот, австрійський письменник Петер Хандке, білоруська журналістка Світлана Алексієвич, норвезький драматург Джон Фосс. Поміж цією доволі строкатою компанією Муракамі вирізняється тим, що є улюбленцем публіки, хоча на цей критерій Нобелівська премія з літератури, здається, зважає найменше.
Загалом у списку претендентів було 210 імен. Щоб у поціновувачів літератури не виникало багато запитань з приводу критеріїв оцінювання комісією Нобелівського комітету, на сайті організації з’явилась пояснювальна інформація. У ній зазначено, що «Шведська академія відповідає за вибір лауреатів у царині літератури. Вона складається з 18 осіб, серед яких визнані письменники, літературознавці, лінгвісти, історики. Знайти гідних кандидатів на отримання премії неважко. Проте відзнака базується не на одній книжці, а на діяльності, творчості автора в цілому».
Близько 200 текстів 150 авторів увійшли до книжки “Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву”. Це дописи у блогах, фрагменти новин, виступи, есеї. Вони зображають події від листопада 2013-го до літа 2014 року. Автор ідеї — письменниця Оксана Забужко, упорядкувала книжку Тетяна Терен. “Літопис самовидців” вийшов у київському видавництві “Комора”. 16 вересня книжку представили на “ГогольФесті” у столиці.
— Моя в цій книжці — легка оркестровка, тихий монтаж, — каже Оксана Забужко, 54 роки. — Часом тексти — це одне спостереження, деталь, враження. Наприклад, чоловік, який носив трупи біля Михайлівського 20 лютого, прийшов додому і написав, як він ніс це важке — мертві важчі од живих — тіло. І в цей час у кишені убитого задзвонив мобільний — рингтоном “Для Елізи” Бетховена. І хлопець пише: “Коли тепер зможу почути цю мелодію і думати про щось інше?”. Ця тема зараз повторилася у записах Олени Степової. Це жінка зі Свердловська Луганської області, найсхідніший населений пункт. Пише просто з окупованої території і зони бойових дій. Це її спосіб зв’язку з Україною і світом. Оця її фраза “Все будет Украина” — замість “Все будет Донбасс”. Її дописи — це прямі свідчення з того бомбленого й тероризованого “посёлка”, в якому вона живе. Ці образи поля, де відбуваються бої. Як вночі стріляють і як оцей Донецький степ дзвонить рингтонами — це живі намагаються додзвонитися мертвим. Ось цей звук мобільного телефона в кишені убитого — це дуже нове. Цього не було в жодній війні. Ніколи.
До книжки також увійшли тексти поета Бориса Гуменюка. 1 грудня його побили “беркутівці”, увірвавшись до будинку Спілки письменників. Переслідували протестувальників. Після Майдану Гуменюк пішов добровольцем на фронт. Зараз служить у батальйоні ОУН. Нещодавно вийшла його збірка “Вірші з війни”.
— Вже майже не пам’ятаю, хто я. Взагалі забув, що я батько, син, чоловік, письменник. Мову ще не пам’ятаю, — говорить Борис Гуменюк, 49 років. На презентацію прийшов у камуфляжі. — Не знаю, як це пишу, як ви це читаєте. Я починав службу в батальйоні “Азов” у червні. Познайомився з хлопчиною, мій земляк із Тернопільщини, 19 років. Бачу, сидить з автоматом. У руці — мобільний телефон, пише повідомлення. І в нього нічого не виходить — не знає, чого позбутися: автомата чи телефона. Автомат
йому заважає, йому потрібно дві
руки. Мене це так зворушило:
війна потребує його всього. Цей
автомат “ревнує” його до дівчини. Написав про це вірш. І так виникали майже всі тексти. Я пішов з “Азова”, хлопець залишився там. І я не знаю, що з ним. Тому не можу ці вірші читати — ні про себе, ні на публіку.
Зверстав книжку київський дизайнер Микола Ковальчук. Використав шрифт “Бандера”, що навесні розробив його колега з Бердянська Андрій Шевченко.
Гран-прі книжкової премії «Найкраща книга Форуму видавців – 2014» отримала книга Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори (видавництво «Срібне слово»).
У двадцятку кращих книг Форуму видавців-2014 увійшли:
Йосиф Сліпий. Спомини (Видавництво Українського Католицького Університету)
Михайло Драґан. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм (Видавець Савчук О. О.)
Атлас українських історичних міст. Том 1: Львів. Науковий редактор Мирон Капраль (Картографія)
Бруно Шульц. Книга образів. Упорядник Єжи Фіцовський (Дух і літера)
Даніель і Александра Мізелінські. Карти (Видавництво Старого Лева)
Галичина. Український здвиг. За матеріалами архіву Степана Гайдучка (Апріорі)
Марія Альчук, Флорій Бацевич, Ігор Бойко. За редакцією Володимира Мельника. Культурологія: енциклопедичний словник (Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка)
Володимир В`ятрович. Історія України з грифом "Секретно" (Клуб Сімейного Дозвілля)
Мартін Поллак. Мрець у бункері. Історія мого батька (Книги – ХХІ)
Упорядники: Оксана Забужко, Тетяна Терен. Літопис самовидців дев’ять місяців українського спротиву (Комора)
Степан Таранушенко, Наталя Дяченко-Забашта, Сергій Білокінь. Квіти і птахи в дизайні українських килимів (Родовід)
Іван Андрусяк. Третій сніг (Фонтан Казок)
Персональні відзнаки голови журі Богдана Моркляника
Андрій Боляновський. Іноземні військові формування у Збройних силах Німеччини (1939–1945 рр.) (Видавництво Львівської політехніки)
Україна Incognita TOП-25. За загальною редакцією Лариси Івшиної (День)
Боровський Тадеуш. У нас, в Аушвіці… (Книги-ХХІ)
Персональна відзнака відповідального секретаря журі Богдана Тихолоза
Серія видань української класики в німецьких перекладах (Український Вільний Університет)
Інші спеціальні відзнаки
МБФ «Україна 3000»
Асоціація випускників Львівського національного університету імені Івана Франка
Порівняно з минулим роком частка дорослих читачів в Україні не змінилась – 51% українців прочитали щонайменше одну книжку протягом останніх 3 місяців (не рахуючи книжок, прочитаних за програмою навчальних закладів). Якщо говорити про дітей, то сімей з дітьми до 15 років, в яких діти прочитали хоча б одну книжку (або батьки їм читали), у 2014 році стало суттєво менше: 44% в порівнянні з 57% у минулому році.
Серед жанрів, які полюблять українці є детективи (12%), любовні романи (9%) та класика (6%). Крім того, чимало надає перевагу прикладній літературі – самовчителям, літературі, яка стосується хобі, корисних порад тощо. Також дослідження засвідчило, що у цьому році читачів любовних романів стало більше, а тих, хто надає перевагу класичним творам та історико-пригодницьким романам – менше.
Синім виділено респондентів, які читали книжки у друкованому вигляді, а блакитним – тих, хто у електоронному
Щодо придбання книг, то купують найчастіше художньо-розважальні книжки для дошкільнят, детективи, любовні романи та класику.
Жінки читають більше, ніж чоловіки
Дослідники встановили, що серед дорослого населення, яке читає та купує книжки частка жінок переважає чоловіків: 63 та 37% відповідно. Якщо ж не брати до уваги критерій купівлі книжок, то розподіл по статі майже рівний – 49% чоловіки та 51% жінки.
Найактивнішими читачами є молоді люди, віком від 20 до 29 років (24%) та старші люди 50-59 років (23%).
Люди з вищою освітою читають більше
Як виявилось, серед нечитачів частка тих, хто має вищу освіту, у два рази менша у порівнянні з тими, хто читає. За родом занять серед дорослих-нечитачів переважають робітники, тоді як серед читачів більше спеціалісти з вищою освітою.
Також соціологи встановили, що найбільше людей, які не читають, проживає в селі (частка нечитачів 36%). На думку дослідників, це можна пояснити тим, що у селі книжки придбати тяжче, ніж у місті, адже у селах не так багато книжкових магазинів та не так розповсюджений інтернет. Найбільше читачів (близько 25%) зафіксовано у великих містах.
Люди, які читають, більш активні
За даними дослідження ті люди, які читають та купують книжки, значно частіше за інших читають газети, журнали, слухають музику, ходять в кафе, кіно і на виставки. Крім того, парадоксально, що люди, які багато читають, також багато часу «сидять» в інтернеті. Переважно там вони шукають інформацію або читають новини.
Довідка.
Дослідження було проведено на замовлення національного оператора зв’язку «Київстар» та проводилось у липні 2014 року у всіх регіонах України. До вибірки не потрапили респонденти з Криму та зони проведення АТО. Похибка вибірки становить 3,1%. Методом інтерв’ю віч-на-віч було опитано 1000 респондентів, віком від 15 до 59 років.
Крім того, в рамках проекту було проведено 4 фокус-групові дискусії у Львові та Павлограді, по 8 учасників у кожній.
Перша хвиля дослідження була проведена у 2013 році.