Кузнецовська бібліотека
Wikipedia
Результати пошуку
четвер, 24 січня 2013 р.
середа, 16 січня 2013 р.
Ден Браун написав роман за мотивами "Божественної комедії" Данте Аліг'єрі
Новий роман під назвою "Інферно" популярного американського письменника Дена Брауна надійде в продаж 14 травня. Перший тираж книги складє 4 млн екземплярів.
Як наголошується на сайті видавництва, "Інферно" розповість про нові пригоди професора історії Гарвардського університету Роберта Ленгдона - головного героя бестселера Брауна "Код да Вінчі". Події роману відбуваються в Італії, в центрі сюжету - перша частина "Божественної комедії" Данте Аліг'єрі "Пекло".
"Незважаючи на те, що я вивчав "Пекло", будучи студентом, тільки недавно, займаючись дослідженнями у Флоренції, я усвідомив, наскільки значний вплив робить творчість Данте на сучасний світ. Я запрошую читачів нового роману здійснити подорож в це таємниче царство кодів і символів", - йдеться в заяві Брауна, розміщеному на його інтернет-сайті.
Найвідоміший роман Брауна - "Код да Вінчі" - побачив світ у 2003 році. Книга, що стала продовженням іншої популярної роботи письменника "Ангели і демони", моментально стала світовим бестселером. Вона перекладена на 44 мови і видана загальним тиражем понад 80 млн примірників.
"Код да Вінчі" більше року очолював список бестселерів газети "Нью-Йорк таймс". У 2006 році з'явилася екранізація цього роману, головну роль в якій виконав голлівудський актор Том Хенкс. У 2009 році був виданий ще один роман Брауна - "Втрачений символ", який також швидко став бестселером.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3552
Як наголошується на сайті видавництва, "Інферно" розповість про нові пригоди професора історії Гарвардського університету Роберта Ленгдона - головного героя бестселера Брауна "Код да Вінчі". Події роману відбуваються в Італії, в центрі сюжету - перша частина "Божественної комедії" Данте Аліг'єрі "Пекло".
"Незважаючи на те, що я вивчав "Пекло", будучи студентом, тільки недавно, займаючись дослідженнями у Флоренції, я усвідомив, наскільки значний вплив робить творчість Данте на сучасний світ. Я запрошую читачів нового роману здійснити подорож в це таємниче царство кодів і символів", - йдеться в заяві Брауна, розміщеному на його інтернет-сайті.
Найвідоміший роман Брауна - "Код да Вінчі" - побачив світ у 2003 році. Книга, що стала продовженням іншої популярної роботи письменника "Ангели і демони", моментально стала світовим бестселером. Вона перекладена на 44 мови і видана загальним тиражем понад 80 млн примірників.
"Код да Вінчі" більше року очолював список бестселерів газети "Нью-Йорк таймс". У 2006 році з'явилася екранізація цього роману, головну роль в якій виконав голлівудський актор Том Хенкс. У 2009 році був виданий ще один роман Брауна - "Втрачений символ", який також швидко став бестселером.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3552
пʼятниця, 4 січня 2013 р.
четвер, 3 січня 2013 р.
На придбання книжок українці витрачають 31 грн. на рік
На придбання літератури в Україні витрачають в десятки раз менше, ніж в інших країнах – всього 31 грн на рік. За даними Асоціації видавців і розповсюджувачів книг, менше українців читають лише молдавани (на 2,2 євро на рік).
Бережливі німці не жаліють і 119 євро, фінни – 105, корейці – 95 євро, поляки – 32 євро.
Головною причиною того, чому українці не бажають купувати книги, глава асоціації Олександр Афонін називає відсутність держпідтримки і популяризації читання.
"В Англії, Німеччині, Фінляндії такі програми працюють. Їх мета – навчити дітей не лише читати, але і переказувати прочитане, а потім застосовувати отримані знання на практиці. Навіть у Палаті лордів її члени зобов'язані раз на рік публічно розповідати, що означає книга в їх житті. В Україні такої програми немає", – відзначив О.Афонін.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3504
Бережливі німці не жаліють і 119 євро, фінни – 105, корейці – 95 євро, поляки – 32 євро.
Головною причиною того, чому українці не бажають купувати книги, глава асоціації Олександр Афонін називає відсутність держпідтримки і популяризації читання.
"В Англії, Німеччині, Фінляндії такі програми працюють. Їх мета – навчити дітей не лише читати, але і переказувати прочитане, а потім застосовувати отримані знання на практиці. Навіть у Палаті лордів її члени зобов'язані раз на рік публічно розповідати, що означає книга в їх житті. В Україні такої програми немає", – відзначив О.Афонін.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3504
понеділок, 24 грудня 2012 р.
Тридцятирічні - це втрачене для читання покоління
Сорокарічні - читають, тридцятирічні - не читають, двадцятирічні - знову читають. У 90-х роках через кризу перехідного періоду видавництво книжок українською мовою зупинилося. Десять років у нас не було книжкових новинок. І в нас виросло ціле покоління людей, cвітогляд яких сформований без книжок. Книжка не була предметом обговорення. Це ті, хто пішов у перший клас, приміром, у 90-ому , а закінчив школу - в 2001 році.
Тридцятирічні - це втрачене для читання покоління. Серед них найменше покупців книжок. Потреба читання - відсутня. А це умовна потреба, яка формується звичками, вихованням, прикладом. Пішла мама в книгарню й купила книжку - дитина зрозуміла, що треба ходити в книгарню.
Двадцятирічні виросли вже зі звичкою читати. На них припадає "нова хвиля", а саме пожвавлення видавничого процесу з 1998 року. Перший раз книжку серйозно прибили в 2004 році, потім трохи відпустили і 2008-го знов прибили. Але не дивлячись на це, книга стала інформаційним інтересом. Бо що було в 90-х роках? Які прем'єрні книжки? Хіба що "Польові дослідження українського сексу" і все. А зараз всі чули, що є Забужко. Що Ліна Костенко випустила "Записки українського самашедшого".
Тусовочна література - хіти двадцятирічних. Всілякі експериментальні штуки - це хліб молодого читача. Приміром, Антон Кушнір "URBAN STRIKE" чи Максим Кідрук "Бот".
Старші жінки пірнають в життєписну художку. Хтось легші - мелодрами, хтось серйозні - товсті романи. Чоловіки, якщо зберігають звичку до читання (а це не так часто трапляється) беруть до рук публіцистику та історичні книжки.
Сьогодні в Україні близько 1000 книгарень, а населених пунктів - 29 000. Грубо кажучи, обласні міста - обкнижені, і трошки обкнижені районні центри. Що вже говорити про менші населені пункти. Хоча, книжку можна купити дистанційно, але все одно суттєва різниця є між містом та селом.
Зараз читання випадкове. Раніше ми мали книжкову ієрархію - "піраміду". Є класика або просто твори, які людина обов'язково має прочитати. Є новинки, які обговорюють і пристойна людина повинна їх прочитати. Так орієнтувалися. Стару ієрархію зруйнували, а нової немає. Бо Україна немає єдиного інформаційного книжкового простору.
Вистрілюють книжки, грубо кажучи, барахло, а раптом стають бестселером.
Саме тому, що читання - випадкове. Тут важлива не реакція публіки, а можливість купити. Вміння продати, а не поголос забезпечує ім'я бестселера.
Під час голоду про делікатеси не розмовляють. Останні три роки дуже сильно прибили видавничий процес. Продажі впали майже вдвічі. Тому фактично припинили видавати молодь. Сьогодні всі намагаються видати пузатих письменників, які гарантовано продадуться. Бо інакше видавництва збанкрутують.
Через такий сухий пайок перебирати героями та сюжетами не доводиться. Доводиться читати те що є.
http://gazeta.ua/articles/knigi-i-chitannya/_tridcyatirichni-ce-vtrachene-dlya-chitannya-pokolinnya/472117
Тридцятирічні - це втрачене для читання покоління. Серед них найменше покупців книжок. Потреба читання - відсутня. А це умовна потреба, яка формується звичками, вихованням, прикладом. Пішла мама в книгарню й купила книжку - дитина зрозуміла, що треба ходити в книгарню.
Двадцятирічні виросли вже зі звичкою читати. На них припадає "нова хвиля", а саме пожвавлення видавничого процесу з 1998 року. Перший раз книжку серйозно прибили в 2004 році, потім трохи відпустили і 2008-го знов прибили. Але не дивлячись на це, книга стала інформаційним інтересом. Бо що було в 90-х роках? Які прем'єрні книжки? Хіба що "Польові дослідження українського сексу" і все. А зараз всі чули, що є Забужко. Що Ліна Костенко випустила "Записки українського самашедшого".
Тусовочна література - хіти двадцятирічних. Всілякі експериментальні штуки - це хліб молодого читача. Приміром, Антон Кушнір "URBAN STRIKE" чи Максим Кідрук "Бот".
Старші жінки пірнають в життєписну художку. Хтось легші - мелодрами, хтось серйозні - товсті романи. Чоловіки, якщо зберігають звичку до читання (а це не так часто трапляється) беруть до рук публіцистику та історичні книжки.
Сьогодні в Україні близько 1000 книгарень, а населених пунктів - 29 000. Грубо кажучи, обласні міста - обкнижені, і трошки обкнижені районні центри. Що вже говорити про менші населені пункти. Хоча, книжку можна купити дистанційно, але все одно суттєва різниця є між містом та селом.
Зараз читання випадкове. Раніше ми мали книжкову ієрархію - "піраміду". Є класика або просто твори, які людина обов'язково має прочитати. Є новинки, які обговорюють і пристойна людина повинна їх прочитати. Так орієнтувалися. Стару ієрархію зруйнували, а нової немає. Бо Україна немає єдиного інформаційного книжкового простору.
Вистрілюють книжки, грубо кажучи, барахло, а раптом стають бестселером.
Саме тому, що читання - випадкове. Тут важлива не реакція публіки, а можливість купити. Вміння продати, а не поголос забезпечує ім'я бестселера.
Під час голоду про делікатеси не розмовляють. Останні три роки дуже сильно прибили видавничий процес. Продажі впали майже вдвічі. Тому фактично припинили видавати молодь. Сьогодні всі намагаються видати пузатих письменників, які гарантовано продадуться. Бо інакше видавництва збанкрутують.
Через такий сухий пайок перебирати героями та сюжетами не доводиться. Доводиться читати те що є.
http://gazeta.ua/articles/knigi-i-chitannya/_tridcyatirichni-ce-vtrachene-dlya-chitannya-pokolinnya/472117
неділя, 23 грудня 2012 р.
"Книжку року Бі-Бі-Сі" отримав Юрій Винничук
Лауреатом літературної премії "Книга року BBC 2012" став Юрій Винничук із романом "Танґо смерті".
Найкращою в категорії "Дитяча книга року ВВС 2012"
стала книжка Лесі Ворониної "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів".
"Танґо смерті" змагалося з такими текстами:
Андрій Кокотюха "Червоний"
Таня Малярчук "Біографія випадкового чуда"
Дзвінка Матіяш "Історія про троянди, дощ і сіль"
Ярослав Мельник "Телефонуй мені, говори зі мною"
А в номінації "Дитяча книга року ВВС 2012" у короткому списку були, крім переможниці, такі автори:
Іван Андрусяк "Вісім днів із життя Бурундука"
Світлана Прудник "Як знайшлися літери"
Володимир Рутківський "Сторожова застава"
Оксана Сайко "Новенька"
Паралельно журі визначило переможця конкурсу читацьких рецензій, у якому брали участь читачі сайту ВВС Україна. Цього року автором найкращої рецензії визнано Миколу Григорчука з рецензією на книжку Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".
До журі ввійшли Віра Агєєва, Ольга Герасим'юк, Ніна Кур'ята, Світлана Пиркало, Ростислав Семків та Павло Солодько.
http://gazeta.ua/articles/culture/_knizhku-roku-bi-bi-si-otrimav-yurij-vinnichuk/473323
Найкращою в категорії "Дитяча книга року ВВС 2012"
стала книжка Лесі Ворониної "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів".
"Танґо смерті" змагалося з такими текстами:
Андрій Кокотюха "Червоний"
Таня Малярчук "Біографія випадкового чуда"
Дзвінка Матіяш "Історія про троянди, дощ і сіль"
Ярослав Мельник "Телефонуй мені, говори зі мною"

Іван Андрусяк "Вісім днів із життя Бурундука"
Світлана Прудник "Як знайшлися літери"
Володимир Рутківський "Сторожова застава"
Оксана Сайко "Новенька"
Паралельно журі визначило переможця конкурсу читацьких рецензій, у якому брали участь читачі сайту ВВС Україна. Цього року автором найкращої рецензії визнано Миколу Григорчука з рецензією на книжку Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".
До журі ввійшли Віра Агєєва, Ольга Герасим'юк, Ніна Кур'ята, Світлана Пиркало, Ростислав Семків та Павло Солодько.
http://gazeta.ua/articles/culture/_knizhku-roku-bi-bi-si-otrimav-yurij-vinnichuk/473323
вівторок, 18 грудня 2012 р.
Вийшов у світ Енциклопедичний довідник «Шевченківські лауреати 1962-2012»
Це третє, змінене і доповнене видання Енциклопедичного довідника «Шевченківські лауреати 1962-2012», випущене київським видавництвом «Криниця» в рамках бюджетної програми «Українська книга».
У виданні традиційно вміщено короткі біографії та фотопортрети лауреатів Шевченківської премії за останні п’ятдесят років, яких сьогодні нараховується понад шістсот осіб, а також Укази Президента України, що регламентують діяльність Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
У вступному слові до Енциклопедичного довідника «Шевченківські лауреати 1962-2012» Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Борис Олійник, звертаючись до читачів, відзначає вагоме значення Шевченківської премії в духовному житті не одного покоління українців, вважає, що ця найпрестижніша державна відзнака є важливою складовою в історії вітчизняної культури українського народу.
Треба віддати належне автору-упоряднику довідника Миколі Лабінському, що кожна нова редакція видання доповнюється розділами. От і цього разу вміщено розділ «Шевченківські лауреати: 1962-2012 за роками присвоєння почесного звання», в якому з хронологічною точністю зазначено дати присвоєння Національної премії, ім’я і прізвища лауреатів, назви відзначених літературно-мистецьких творів.
Оскільки Енциклопедичний довідник «Шевченківські лауреати 1962-2012» випущено обмеженим накладом, всього дві тисячі примірників, видання вже сьогодні стало бібліографічним раритетом.
http://www.litgazeta.com.ua/node/3432
Підписатися на:
Дописи (Atom)