"Лісова пісня" (Вистава Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка за драмою-феєрією Лесі Українки)
"CONTRA SPEM SPERO" (виконує Дмитро Черченко)
"CONTRA SPEM SPERO"

Микола Вороний "Блакитна Панна"

Олександр Олесь (коротка біографія)
"Чари ночі" (романс)
"О слово рідне! Орле скутий!"

Павло Тичина (огляд життя та творчості)
"О панно Інно..."
"Ви знаєте, як липа шелестить..."
"Пам'яті тридцяти"; Історична довідка. Бій під Крутами

Максим Рильський (документальний фільм, 10 хв.)
"У теплі дні збирання винограду..."

Микола Хвильовий (фільм із циклу "Розстріляне відродження")
"Я (Романтика)" (фільм)

Володимир Сосюра (фільм із циклу "Час поезії")
"Любіть Україну!" (голос Володимира Сосюри)

Валер'ян Підмогильний (лекція Антона Мухіна)
"Місто" (аудіокнига)

Юрій Яновський (біографія та творчість)
"Майстер корабля" (дуже цікаво лекцію читає Віра Агеєва, д. ф. н., професор кафедри літературознавства НаУКМА).

Остап Вишня ("Із житія Остапа Вишні" - документальний фільм режисера Ярослава Ланчака про страждання Остапа Вишні; у цьому фільмі є фрагменти твору Остапа Вишні "Моя автобіографія")
"Моя автобіографія"
"Сом"

Микола Куліш (передача із циклу "Розстріляне відродження"
"Мина Мазайло" (частина 1, фільм 1991 року).
"Мина Мазайло" (частина 2, фільм 1991 року).

Богдан-Ігор Антонич (фільм із циклу "Час поезії")
"Різдво" (виконує Христина Соловій).

Олександр Довженко (документальний фільм, 15 хв.)
"Зачарована Десна" (фільм Юлії Солнцевої російською мовою, 1964 р.)

Андрій Малишко (документальний фільм, 6 хв.)
"Пісня про рушник"

Василь Симоненко (документальний фільм "Тиша і грім", 28 хв.)
Василь Симоненко (живий голос)
"Задивляюсь у твої зіниці..."
"Лебеді материнства" (пісня "Виростеш ти, сину"
"Ти знаєш, що ти - людина?"

Василь Голобородько (відеосюжет, 3 хв.)
"Наша мова"

Олесь Гончар (документальний фільм "Люди і долі", 27 хв.)
Біографія за 3 хв. (відеосюжет каналу "1+1")
"Модри Камень"

Григір Тютюнник (документальний фільм "Доля", 44 хв.)
"Три зозулі з поклоном"

Василь Стус (документальний фільм "Василь Стус. Феномен суток")
"Господи, гніву пречистого..."

Іван Драч (документальний фільм із циклу "Час поезії")
"Балада про соняшник" (мультфільм за мотивами твору).

Дмитро Павличко (документальний фільм, 8 хв.)
"Два кольори" (Дмитро Павличко про пісню "Два кольори")

Ліна Костенко (відеосюжет до дня народження)
" Страшні слова, коли вони мовчать..."
"Маруся Чурай" (фільм із циклу "Невигадані історії", переказ роману у віршах із цитуванням фрагментів).

Іван Багряний (дуже цікава лекція, 26 хв.)
"Тигролови"

Євген Маланюк (документальний фільм із циклу "Час поезії")
"Уривок з поеми"
Джерело:https://olesya12142111.blogspot.com/

Кращі книги про спокій і душевну рівновагу (продовження) - BIBLIO-NIVKI Насолода книгою

середа, 4 березня 2020 р.

Оголосили імена лауреатів Шевченківської премії-2020

У номінації "Література" цьогоріч обрано двох лауреатів. Це Маріанна Кіяновська з книгою "Бабин Яр. Голосами" і Тарас Прохасько зі збіркою есеїв "Так, але...".

Про що книга «Бабин Яр. Голосами» автора Маріанна Кіяновська

Вірші Маріанни Кіяновської присвячені пам’яті Бабиного Яру. Маріанна Кіяновська — поетка, перекладач, літературознавець, член Асоціації українських письменників та Національної Спілки письменників України.

У книзі використані ескізи Ади Рибачук та Володимира Мельниченка для проекту пам’ятника жертвам Бабиного Яру, роботу художника Зіновія Толкачова «Талескотен», серії «Майданек», 1944 р., а також фотографія Дмитра Пейсахова з циклу «Бабин Яр». Тарас Прохасько зі збіркою есеїв "Так, але...".

Тарас Прохасько "Так, але..."

"Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова".

25 книг нобелівських лауреатів українською: добірка для допитливих

Нобелівська премія з літератури — найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі, що присуджується щорічно з 1901 року за видатний внесок у розвиток світової літератури.

“Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього” Світлана Алексієвич (2015)

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами “маленьких людей” про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.

Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами “зони”, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

“У кафе втраченої молодості” Патрік Модіано (2014)

…Париж, початок 60-х років. В одному з кафе Латинського кварталу збирається студентська й літературна богема. Там буває і загадкова Лукі. У романі про неї по черзі розповідають завсідники кафе – студент, приватний детектив, письменник-початківець, а також сама Лукі.

Крізь цей калейдоскопічний портрет молодої парижанки, що порвала з непевним минулим і прагне “нових горизонтів”, Патрік Модіано оповідає зворушливу історію кохання з детективними мотивами, а барвисто змальований ним квартал тодішнього Парижа сприймається читачем як повноцінний персонаж роману.

“Забагато щастя” Еліс Манро (2013)

Еліс Манро критики охрестили колись “домогосподаркою від літератури”, проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію.

Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним “великої літератури”, письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру.

І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.

“Хто вбив Паломіно Молеро?” Маріо Варгас Льйоса (2010)

Дія повісті “Хто вбив Паломіно Молеро?” охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття.

А водночас — кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, що дозволяють авторові дослідити хиби суспільства, де стає можливим жорстоке вбивство.

“Гойдалка дихання” Герта Мюллер (2009)

На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг.

Леопольд тоді добре запам’ятав прощальні слова своєї бабусі: “Я знаю, ти повернешся”. Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли “янголу голоду”, що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті.

Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам’ятав і де йому вже не було місця.

“Золотошукач” Жан Марі Ґюстав Ле Клезіо (2008)

Роман лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо “Золотошукач” – це розповідь про пошук своєї ідентичності у заплутаному жорстокому світі, це спроба відповіді на кричущі питання розгубленого людства, яке знемагає від невмотивованого духовного і фізичного насилля, що панує у так званому проявленому світі, насилля, що спричинює безкінечні конфлікти, втягує в них цілі народи і нищить життя на планеті і саму планету.

Це також щира розповідь про справжню дружбу, велику любов і чисте кохання…

Алексіс Летан одержимий мрією відшукати скарб Невідомого Корсара, захований десь на острові Родрігес. Тільки піратське золото може повернути його сім’ї втрачений рай, де було море, старовинний будинок під дахом кольору неба і древо добра і зла.

“Мовчазний дім” Орхан Памук (2006)

Роман “Мовчазний дім” — це сумна історія про щасливе минуле і, як часто буває в житті, незрозуміле і невизначене майбутнє кількох поколінь старовинної сім’ї.

…На популярному морському курорті живе Пані — старенька бабуся, до якої приїздять її онуки. У країні неспокійно: в 1980-х роках Туреччина знаходилася на межі громадянської війни. Хаос, що панує у суспільстві, де різні екстремістські угруповання рвуться до влади, не може не відбиватися на взаєминах у сім’ї.

Онуки дискутують про політику, і кожен з них має свій погляд на те, що відбувається. Родинні почуття піддаються неабиякому випробуванню. У романі автор використовує цікавий літературний прийом, коли про одну і ту саму подію розповідають кілька осіб. І здається, що кожен з героїв має свою правду.

“Піаністка” Ельфріда Єлінек (2004)

Еріка Когут – професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою, а вночі спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі.

Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною…

“Безчестя” Джон Максвелл Кутзее (2003)

понеділок, 24 лютого 2020 р.

Шість років окупації: 10 книжок про Крим, написані після анексії

"Дике літо в Криму" Зірки Мензатюк

Герої нового твору відомої української письменниці Зірки Мензатюк уже відомі читачам з її повісті "Таємниця козацької шаблі" (цей твір увійшов до шкільної програми за 5-й клас). І ось вони знову вирушають у мандрівку...

"Дике літо в Криму" – гостросюжетна повість про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з татарськими ровесниками. Оселившись у наметі на дикому березі моря, допитлива п’ятикласниця зіткнеться з несподіваними небезпеками й загадками, втраплятиме у моторошні пастки. Та найбільшою таємницею стане коштовний срібний пояс, схований 1944 року, коли татарів насильно вивозили з рідного Криму. Однак Наталочка та її нові друзі ще не знають, що цю реліквію розшукують не тільки вони...

Антологія "Кримський інжир", укладачі Алім Алієв та Анастасія Левкова

Крим — це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. Ця книжка об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу "Кримський інжир", що відбувся 2018 року.

Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетикою, проте Крим — це та спільна тема, що їх об’єднує. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.

Антологія "Крим, який ми любимо"

До тематичної антології ввійшли твори про Крим як класиків української, кримськотатарської літератур (частково російської, коли ім’я автора особливим чином пов’язане з Кримом), так і наших сучасників. Критерієм добору упорядника було розмаїття, цікавість і, головне, порух любові до кримської землі авторів, котрі репрезентують усі куточки України. Перевагу надано творам, які оспівують красу й природу Криму, однак знайшлося місце й для тих авторів, які відгукнулися на факт окупації Криму гострим словом публіцистичного звучання.

"Після Криму" Світлани Поваляєвої

"Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму" Наталії Гуменюк

Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.

Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.

"Книга свідчень. Анатомія російської анексії Криму" Анни Андрієвської, Олени Халімон

Авторський проєкт двох журналісток, що раніше працювали в Криму, постав на межі репортажної публіцистики, активізму й усної історії як оповідь про перебіг російського вторгнення у Крим і анексії його навесні 2014 року, підокупаційний побит кримчан та опір і правозахисну діяльність проукраїнських активістів, які залишилися на батьківщині всупереч репресіям колаборантської адміністрації та російських силовиків. Упорядниці нагромадили чималий масив спогадів і свідчень не тільки вимушених переселенців, які одразу по окупації або згодом переїхали на підконтрольну Україні територію (зокрема й тих, хто зазнав переслідувань, побував у заручниках чи в застінках ФСБ), але й кримчан, які залишилися на півострові. Ці свідчення після перевірки в рамках медійного фактчекінґу й експертизи правозахисних інституцій (як-от Кримської правозахисної групи і Української Гельсинської спілки з прав людини), опрацьовано відповідно до стандартів демократичної журналістики, перекладено українською та опоряджено автентичним ілюстративним матеріялом. Деякі історії та документи взято з відкритих джерел і відтак заавторизовано, решту записано спеціяльно для цього проєкту.

"Крадіжка, або Біле сонце Криму" Наташі Влащенко

Книга "Крадіжка, або Біле сонце Криму" відомої української журналістки і телеведучої Наташі Влащенко присвячена одній з найтрагічніших подій в історії сучасної України — віроломному захопленню Криму Російською Федерацією.

Про те, як це було, розповідають люди, що знаходилися безпосередньо в епіцентрі подій зими–весни 2014 року: О. В. Турчинов, О. Т. Кіхтенко, А. Б. Аваков, С. Т. Полтарак, І. П. Смешко, В. О. Наливайченко, Р. А.Чубаров і багато інших представників влади, а також, звичайно, жителі Криму. Розповідь журналістки супроводжується фотохронікою кримських подій, що допомагає читачеві зримо уявити, як велася підготовка Росією анексії Криму, як на півострові з'явилися "зелені чоловічки", як відбувалося захоплення влади і проводився так званий референдум про приєднання Криму до Росії.

У додатку до книги представлений протокол засідання РНБО України, присвячений подіям у Криму, а також нарис директора Національного інституту стратегічних досліджень академіка В. П. Горбуліна "Крим. Війна: передумови російської агресії".

Ця книга спонукає до глибокого осмислення кримських подій. Причому питання "що робити?", як пише академік Горбулін, набагато важливіше за питання "хто винен?".

"Анексія: Острів Крим. Хроніки "гібридної війни" Тараса Березовеця

У книзі аналізуються механізми та технології т. зв. "гібридної війни", розв’язаної військами Російської Федерації ("зеленими чоловічками") на території АР Крим. Окремо досліджується розвідувальна та інформаційно-пропагандистська операція російських спецслужб, яка дозволила підготувати анексію Криму, починаючи з 1991 року. Твір містить велику кількість документів та фото, які є доказами злочинного характеру окупації півострова.

Книга у хронологічному порядку охоплює період з 18 лютого 2014 року – початку масових розстрілів на Майдані Незалежності за участі російських спецслужб – і закінчуючи 18 березня 2014, коли Крим і Севастополь було офіційно анексовано та включено до переліку суб'єктів Російської Федерації. "Анексія: острів Крим" містить ексклюзивні свідчення, надані спеціально для цієї книги українськими, російськими і міжнародними політиками та військовими, експертами, журналістами, активістами, які стали очевидцями окупації.

"250 років фальші: російські міфи історії Криму" Сергія Громенко

Анексія Криму, яка викликала найбільшу політичну кризу в Європі з часів Другої світової війни, зумовила й небачений розквіт політичної міфології. 2014 року з безлічі окремих міфів і сфальсифікованих фактів на світ з’явився так званий Міф про "КримНаш", що мав на меті виправдати в очах світу агресивну політику Російської Федерації. Невже Крим – споконвічно російська земля? Чи правда, що кримські татари – геть усі зрадники? Чи дійсно півострів став частиною України незаконно? І чи реально всі кримчани як один проголосували на референдумі за приєднання до Росії? Відповідям на такі запитання й присвячена ця книга.

"Кримськотатарська кухня" Олени Соболєвої

З книги легко дізнатися про народну культуру, гастрономію, історію кримськотатарського народу у ХХ ст., знайти відповідь на питання: Яка вона кримськотатарська кухня, та які страви готували до особливих подій – релігійних свят чи весілля. Читач позбудеться стереотипних уявлень, що кухня кримських татар це лише: лагман, плов чи пахлава.

Прочитавши книгу, ви відкриєте для себе багато страв, поширених серед кримських татар на початку ХХ ст. Книга допоможе краще зрозуміти, як змінилася народна кухня внаслідок примусової депортації цього народу в 1944 році.

Книга написана дослідницею, яка не один рік вивчає історію та культуру кримськотатарського народу.
Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2882383-sist-rokiv-okupacii-10-knizok-pro-krim-napisani-pisla-aneksii.html

Назвали переможців всеукраїнського рейтингу “Книжка року-2019

У КМДА нагородили переможців ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019».

Найкращих авторів 2019-го року обрали у номінаціях: «Хрестоматія», «Красне письменство», «Софія», «Минувщина», «Обрії», «Візитівка», «Дитяче свято». А також вручили премію «Нонфікшн», відзнаку «Видавничий імідж року» та Гран-прі.

Переможцями рейтингу стали:

МИНУВШИНА

Номінація «Популярні видання / історична белетристика»: Тіна Пересунько «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”. Місія капели Олександра Кошиця (1919–1924)» (Інститут української історіографії НАНУ).

Номінація «Дослідження, документи»: «Василь Липківський. Вибрані твори. У 6-ти томах» (Українські пропілеї; Інститут української історіографії та джерелознавства НАНУ).

Номінація «Біографії і мемуари»: Оксана Гайова, Михайло Перун «На скелі віри. Митрополит Андрей Шептицький» (Апріорі).

ОБРІЇ

Номінація «Публіцистика / сучасні мемуари»: Андрій Котлярчук «Добровольці. Доба героїв» (Мистецтво).

Номінація «Бізнес / економіка / успіх»: Андрій Яніцький, Грехем Стек «Приватна історія. Злет і падіння найбільшого приватного банку України» (Брайт Букс).

Номінація «Науково-популярна література»: Дерек Томсон «Хітмейкери. Наука популярності та змагання за увагу» (Yakaboo publishing); Деніел Еверет «Походження мови. Як ми навчилися говорити» (Наш формат).

Номінація «Спеціальна література / довідкові видання»: «Звичаї нашого роду. Страви української кухні» (Ґенеза).

СОФІЯ

Номінація «Філософія / антропологія / психологія»: Станіслав Комарек «Чоловік як еволюційна інновація?» (Апріорі); Станіслав Ґроф «Психологія майбутнього» (Terra Incognita).

Номінація «Життєписи»: Френсіс Фукуяма «Політичний порядок і політичний занепад. У двох томах» (Наш Формат).

ХРЕСТОМАТІЯ

Номінація «Художня класика»: Марк Аврелій «Наодинці з собою»; Гесіод «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла»; Овідій« Любовні елегії. Мистецтво кохання. Метаморфози» (Апріорі).

Номінація «Життєписи»: Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР (Віват).

Номінація «Літературознавство / критика»: Леонід Ушкалов «Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» (Дух і Літера).

ДИТЯЧЕ СВЯТО

Номінація «Книжки для малечі та молодших школярів»: Галина Малик, Грася Олійко «Піратський маршрут» (Видавництво Старого Лева).

Номінація «Твори для школярів середніх класів»: Микола Гоголь «Пропала грамота» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА).

Номінація «Підліткова та юнацька література»: Гелен Дельфорж «Мама» (Nebo Booklab Publishing).

Номінація «Пізнавальна та розвиваюча книга»: Леонід Ушкалов «Сковорода від А до Я» (Видавництво Старого Лева).

ВІЗИТІВКА

Номінація «Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки»: Володимир Панченко «Сонячний годинник» (Темпора); Тетяна Водотика «Почесні громадяни міста Києва 1872-1917» (Варто).

Номінація «Архітектура / театр, кіно / мистецтвознавча есеїстика / спеціальні дослідження»: Василь Косів «Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989» (Родовід).

Номінація «Малярство / фотографія / пластика»: Артур Рудзицький «Ілюстратор “Кобзаря” Василь Седляр та його доба» (Мистецтво); Діана Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» (ArtHuss).

КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО

Номінація «Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія»: Марія Матіос «Букова земля» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА).

Номінація «Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія»: Міленко Єргович «Жертвам сниться велика воєнна перемога» (Комора).

Номінація «Жанрова література»: Василь Шкляр «Характерник» (КСД); Юрій Винничук «Арканум», «Нічний репортер» (Фоліо).

Номінація «Поезія»: Тарас Федюк «Цеглина»(Богдан).

Лауреатами премії «Нон-фікшн» стали дві книжки: Діана Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» (фіналіст) і Костянтин Родик «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (лауреат).

Гран-прі конкурсу отримала книжка Василя Косева «Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989» (Родовід).

Відзнаку «Видавничий імідж року» здобуло видавництво «Наш Формат».

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2882525-nazvali-peremozciv-vseukrainskogo-rejtingu-knizka-roku2019.html

середа, 12 лютого 2020 р.

Вийшла друком «Українська абетка» Георгія Нарбута

У книзі «Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута», що вийшла друком у Харкові, репродуковано всі оригінали абеток 1917 та 1919 років, а також ілюміновані відомим графіком друкарські відбитки.

«Робота над виданням тривала близько року. Нашим завданням було представити в одній книзі всі справжні роботи. Все, що Нарбут устиг намалювати, перебуває в різних містах, різних музеях. Складність полягала в тому, що немає фахівця, який би точно вказав, скільки літер намалював Нарбут. Абетки, що видавалися, не були закінчені автором. Перша – 1917 року – містить 13 літер. У абетці 1919-го року – лише три літери. Але відомі ще друкарські відбитки, які Нарбут почав розмальовувати в кольорах. Тож інтернетом гуляють і кольорові ілюстрації, і чорно-білі. Всі знайдені в Україні оригінали нам вдалося досить вдало надрукувати», – зазначив Савчук.

У виданні представлено 14 літер першого видання абетки та її обкладинку, яку також оформив Нарбут, і 3 літери 1919 року, а також передмова, що деталізує та пояснює його «Абетку». Загалом у виданні 64 повнокольорові сторінки на крейдованому папері.

«Кожна літера – це художній твір. «Абетка» Нарбута, хоча абетка це начебто для дітей, – зовсім не дитяча книга. Вона дуже психоаналітична», – зазначає Савчук.

Книга, що вийшла накладом у 500 примірників, уже в продажу. Видавець має намір представити видання на Книжковому Арсеналі в Києві, що проходитиме 20-24 травня.

«У 2020-му виповнюється 100 років від смерті Нарбута, тож сподіваємося, що організатори пристануть на пропозицію провести захід, присвячений творчості графіка», – зазначив Савчук.

Георгій Нарбут (1886 – 1920) – художник-графік та ілюстратор. Автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) і проєкту герба Української держави. Його графіка відрізняється декоративністю і чіткістю контурного малюнка. З 1917 року працював в Києві, був ректором і одним із засновників Української академії мистецтв.

Графічна серія «Українська абетка» стала головною у творчості Георгія Нарбута. В малюнках до абетки поєдналися фантастика, поетичність та гумор. Рисунки першого варіанту абетки було передано в друкарню видавництва «Голіке і Вільборг» (Санкт-Петербург) для виготовлення високоякісних кліше. На деякий час робота над абеткою призупинилася у зв’язку з переїздом Нарбута до Києва. У 1919 р. художник продовжив роботу, дещо змінивши втілення задуму, — рисунки набули виразності й певної веселості. Проте він встиг переробити лише три аркуші, а 23 травня 1920 року художника не стало.

Джерело: Укрінформ

Кузнецовська бібліотека

Wikipedia

четвер, 26 березня 2020 р.

Каталог укладено відповідно до програми ЗНО-2020 з української мови та літератури (зі змінами).

середа, 4 березня 2020 р.

У номінації "Література" цьогоріч обрано двох лауреатів. Це Маріанна Кіяновська з книгою "Бабин Яр. Голосами" і Тарас Прохасько зі збіркою есеїв "Так, але...".

Про що книга «Бабин Яр. Голосами» автора Маріанна Кіяновська

Тарас Прохасько "Так, але..."

“Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього” Світлана Алексієвич (2015)

“У кафе втраченої молодості” Патрік Модіано (2014)

“Забагато щастя” Еліс Манро (2013)

“Хто вбив Паломіно Молеро?” Маріо Варгас Льйоса (2010)

“Гойдалка дихання” Герта Мюллер (2009)

“Золотошукач” Жан Марі Ґюстав Ле Клезіо (2008)

“Мовчазний дім” Орхан Памук (2006)

“Піаністка” Ельфріда Єлінек (2004)

“Безчестя” Джон Максвелл Кутзее (2003)

“Бляшаний барабан” Гюнтер Грасс (1999)

“Мандрівка слона” Жозе Сарамаґо (1998)

“Вибрані твори” Шеймас Гіні (1995)

“Пісня Соломона” Тоні Моррісон (1993)

“Дороги Фландрії. Зоосад” Клод Сімон

“Володар мух” Вільям Ґолдинґ (1983)

“Сто років самотності” Ґабріель Ґарсія Маркес (1982)

“Засліплення” Еліас Канетті (1981)

“Абетка” Чеслав Мілош (1980)

“Дар Гумбольдта” Сол Беллоу (1976)

“Більярд о пів на десяту” Генріх Белль (1972)

“Уот” Семюел Беккет (1969)

“Про мишей і людей” Джон Стейнбек (1962)

“Чоловіки без жінок та інші оповідання” Ернест Гемінґвей (1954)

“Притча” Вільям Фолкнер (1949)

“Книга джунглів” Редьярд Кіплінг (1907)

понеділок, 24 лютого 2020 р.