Які вони, рівненські маніяки?: Огляд книги Ксенії Циганчук “Коли приходить темрява”

У сучасному детективі, що змушений виживати в хижих нетрях всюдисущої інтертекстуальності, вже з першої сторінки автор і читач починають смертельний для твору двобій: читач хоче відгадати, хто злочинець, а автор робить усе можливе, щоб замести сліди й підсилити ефект несподіванки наприкінці.

Сюжет у кількох словах: у Рівному з’явився маніяк. Авторці не бракує майстерності закрутити справу так, що зрештою підозрюєш абсолютно всіх персонажів. З цієї точки рівноваги Циганчук могла податися будь-куди, але вона обрала найгірший варіант. Розв’язка не зовсім несподівана, адже справжній злочинець все-таки був у списку підозрюваних , але, з другого боку, зробивши вбивцею саме цього персонажа, авторка позбавляє читача його гіпотетичних симпатій і змушує почуватися трохи розчарованим. 

     Одним з головних героїв роману є шкільний психолог Ліза. Щоправда, наприкінці виявляється, що Ліза — персонаж майже карикатурний і його доля в романі лише ще раз підтверджує катастрофічний стан сучасної української практичної психології. Разом із Лізою у роман вводяться дещо дитячі інтерпретації праць Зиґмунда Фройда. 

У цьому творі письменниці вдалося створити атмосферу таємничості, під дію якої читач потрапляє вже з першого рядка. Книгу неможливо прочитати по діагоналі, вона розрахована на прочитання «від» і «до». 

Джерело:http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/49512/

6 книг, які варто прочитати

Дару Корній вважають метром українського сучасного фентезі. Авторка десяти романів та двох книжок для дітей презентувала свою першу окрему збірку оповідань «Місячне насіння». Раніше деякі її оповідання виходили друком лише у збірках поруч із творами інших авторів, але при цьому дуже полюбилися читачам та мають багато прихильників. Адже вони про нас із вами, про життя, про любов і зраду, мудрість і марнославство, про високе і нице, тобто — про важливе у будь-які часи…

Міла Іванцова входить в топ-5 найуспішніших письменників України. Її історії завжди захопливі та нагадують. 

Отже, про що роман «Моя бабуся спала з Саган»? Дія роману, виданого вперше у 2010 році під назвою «Вітражі», відбувається в сучасному Києві періоду до Майдану. Перекладачка з французької Поліна має купу особистих проблем і замовлення на переклад українською роману Франсуази Саган. Проблеми героїнь відомої письменниці видаються Поліні надто малозначущими порівняно із власними. Робота не йде. Але в життя дівчини вривається програміст Богдан, який, ремонтуючи її комп’ютер, ламає паролі дівчини і дізнається про неї надто багато. Але йому вдається «поремонтувати» також і життя цієї дивної перекладачки, вихованої бабусею-француженкою, повернути в її сьогодення втрачену десять років тому подругу-антипода Стефку, дізнатися, ким направду була бабуся Ніколь, і через які випробування їй довелося пройти. Роман Міли Іванцової динамічний, напружений, але при цьому добрий і людяний.


А далі «Подалі від шаленої юрми» - один з найвідоміших творів англійського письменника Томаса Гарді. Одна жінка і троє дуже різних чоловіків - чим закінчиться ця неймовірна любовна драма? Роман, який 1874 року вперше був анонімно надрукований у часопису Cornhill Magazine у кількох числах з продовженням, одразу отримав неабиякий успіх і ще за життя автора кілька разів перевидавався окремим виданням, а потім і неодноразово адаптувався для кіно.








Захоплива історія, яку не прочитаєш в метро чи поспішаючи. «Вегетаріанка» - це роман в якому розгортається маленька боротьба за право володіти власним тілом. Читаючи, важко не згадати корейське кіно – дуже проста асоціація, але це логічно. Всередині – три частини оповідань про одну жінку, яка перестала їсти м'ясо. Від чоловіка, сестри та свояка. Ця історія про те, що в середині кожного з нас своя правда. 








І тепер про глибоке і вічне – людяність. Написана далекого 1937 року, повість Джона Стейнбека «Про мишей і людей» неодноразово ставилася на сцені й екранізувалася, хоч водночас і чимало разів заборонялася через буцімто образливу лексику. І сьогодні ця чудова повість незмінно лишається в рейтингу світових бестселерів.
Про що повість? Так і не скажеш. Начебто і добрих принців там немає, і запеклих негідників не спостерігається. Два кузена, один з яких розумово відсталий, але безмежно добрий, намагаються вижити. У них є велика мрія і шлях до неї більш ніж зрозумілий. Тільки ось добряк розумом розвинений років на 5. У повісті про все: і про вибір, і про нерозуміння, і про благородство.






Роман «Іди, вартового постав» ледь не 60 років чекав на свій час бути надрукованим. І знайшов своє місце серед читачів зайнявши 1 місце у рейтингу найпопулярніших книг 2015 року за версією Amazon.com. 
Минуло понад півстоліття після шаленого успіху роману «Вбити пересмішника», коли в архівах видавництва, яке опублікувало начебто єдиний роман Гарпер Лі, відшукався манускрипт «Іди, вартового постав». Ті самі герої, тільки старші на двадцять років, нарешті розкриють таємниці, які так і лишилися за лаштунками «Вбити пересмішника».





Джерело: https://kmbooks.com.ua/news?id=59010e782a716d709d5c42f7

ЩО ЧИТАТИ НАВЕСНІ: КНИЖКОВІ НОВИНКИ ВІД УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ

Чернівецьке "Видавництво 21" представило своїм читачам книгу про історію особливого кохання: роман Олександри Іванюк "АМОР[Т]Е", який побудовано на реальних подіях, що відбувалися у передреволюційному, революційному та окупованому Донецьку. Головними героями оповіді є італійка Франческа Леонарді та донецький вчитель історії, громадський активіст, доброволець батальйону "Дніпро-1" Юрій Матущак, який загинув в "Іловайському котлі".


Ще одна книжка від "Видавництва 21"  - "Красиві двадцятилітні" польського прозаїка та кіносценариста Марека Гласко у перекладі Олександра Бойченка. Автор у різний час працював шофером, журналістом, у редакції легендарного журналу "Po prostu". 1958 року Марек Гласко назавжди залишив Польщу. Спочатку жив у Європі, а 1966 року виїхав до Голлівуда й працював як кіносценарист. Автобіографічний роман "Красиві двадцятилітні" вийшов 1966 року у Парижі. У цій подорожі на читача чекає багато несподіваних вражень і потрясінь, які остаточно виведуть із зимової сплячки, запевняють у видавництві.




Роман Яцека Денеля "Матінка Макрина"
 Це сповідь однієї жінки, що прожила два життя. Перше, реальне - як Юлька, вдова полковника радянських військ. І друге, вигадане, - як Макрина Мечиславська, черниця, що через католицьку віру зазнала тривалих переслідувань від російської влади. У 40-х роках ХIХ століття її постать стала об'єктом захоплення і обожнювання польської еміграції та європейської преси, внаслідок чого вона незабаром піднялася на вершину влади - як світської, так і релігійної.



         «Дай сили заплакати» Дмитра Кешелі
А от "Фоліо" радить починати весну із книжок лауреата Нобелівської премії Германа Гессе, зокрема, із "Деміана" та "Сіддхартхи". Перший із захопленням читав Франц Кафка, а Карл Юнг назвав його "маяком у бурхливу ніч". "Деміан" - роман про становлення особистості й духовні пошуки. Водночас алегоричний роман-притча "Сіддхартха" перенесе читача до стародавньої Індії. Ще одна рекомендація від видавництва - "Читець" Бернгарда Шлінка - роман-бестселер, перекладений 39 мовами світу. Глибока і тяжка драма втраченого кохання лягла в основу однойменного оскароносного фільму.


"Читець" Бернгарда Шлінка
"Наш формат" випустив в українському перекладі збірку оповідань американця Адама Джонсона "Усмішки долі". Як зауважують у видавництві, на тлі новітніх технологій в його текстах розквітають теми війни, смертельних хвороб, стихійних лих та стосунків.





Роман Кента Гаруфа "Наші душі вночі"
Видавництво Старого Лева пропонує починати весну із книжки Елізабет Ґілберт "Природа всіх речей". Авторка бестселера "Їсти, молитися, кохати" продовжує говорити про сутність людини і розуміння власних бажань та прагнень. Історія героїні - Алмі Віттекер - пристрасна і захоплива мандрівка людського розуму, спроба пояснити суть усього на світі і досліджувати його попри невтолені бажання та розбите серце.


Елізабет Ґілберт «Природа всіх речей»
Ще одна книжка від львівського видавництва - "Сни неофіта" Павла Вольвача - розкриває соковиту панораму життя, у яку вписаний учорашній кримінал-початківець, пролетар, різночинець, а нині — молодий поет і журналіст. У провінційному просторі перед читачем постають грабіжники, махновці й губернатори, бійці "Спасу", поети-літстудійці. Легендарний поет-дисидент Холодний сусідує на сторінках роману з авторитетом Медведéм, а містик Чудін якось поєднується з секс-символом Наталкою Шамоніною.

"Гімнастика для мозку"


Книжка Максима Ільяхова та Людмили Саричевої "Пиши, сокращай"
У цій категорії варто звернути увагу на книжку Максима Ільяхова та Людмили Саричевої "Пиши, сокращай". Спеціальне видання для України підготувало "Фоліо". Автори на конкретних прикладах показують, що таке добре і що таке погано в інформаційних, рекламних, журналістських та публіцистичних текстах. Як писати листи, на які будуть відповідати, і розсилки, від яких не будуть відписуватися. Як створювати дієві і не вульгарні рекламні оголошення. Як викладати думки коротко, ясно і переконливо: без мовного сміття, фальші і штампів.






"Напролом" Раяна Голідея
Крім того, видавництво підготувало переклад книжки "Капіталізм і свобода" Мілтона Фрідмана — класики політико-економічної літератури ХХ століття. Нобелівський лауреат розглядає зв'язок між економічною та політичною свободою. Він описує, чому варто обмежити вплив держави в економіку, децентралізувати владу, забезпечити гнучкий валютний курс, роздержавити сфери освіти і соціального забезпечення

Для сімейного читання Більше читайте тут: https://tsn.ua/books/scho-chitati-navesni-knizhkovi-novinki-vid-ukrayinskih-vidavnictv-899445.html

Місто гріхів: 5 книжок про "урбаністичне" кохання.

«Кохання» у цих книжках буває не лише до жінки - це так само «любов» до дітей, держави і навіть до літератури. Міські декорації, на тлі яких розгортаються ці історії, творять «жанрову» основу будь-яких стосунків.

Інґеборґ Бахман, Пауль Целан. Пора сердця. – Чернівці: Книга-ХХІ, 2016

«Гріховне» кохання молодої поетки до старшого від неї на шість років «автора найважливішої німецької поетичної збірки останнього десятиліття», як писали тодішні газети про Пауля Целана, було можливе лише на тлі відпочинку європейської культури надреальності. Тобто коли відгомоніла ідея націонал-соціалізму, помножена на філософську «смерть Бога», і в літераторів з’явилася можливість перейти до локальних цінностей - маковий цвіт, яким Пауль засипав кімнату своєї коханої, її кокетування у листах на кшталт «я кохаю тебе і не хочу тебе кохати, це занадто багато, і занадто тяжко, проте, насамперед, я кохаю тебе». Пізніше усе це переросте в постмодернізм, але поки що Целан просить кореспондентку писати коротко, мало не в стилі фронтових реляцій. Бахман, натомість, вже відчула смак «живого» життя, заграючи з конкретикою на кількох аркушах чергового листа з обов’язково вкладеними віршами.

Може саме тому Целан вкоротив собі віку, кинувшись в Сену, а Бахман, ця «морська німфа з волоссям ангела, яка безперестанку курила і розмовляла майже пошепки, здригаючись від кожного телефонного дзвінка», у 60-х роках продовжувала гратися з реальністю, працюючи над циклом романів «Види смерті». В одному з них вона писала й про свого коханого: самотній і цнотливий румун-емігрант Целан витворився тут на емігранта-мадяра Івана. Героїня роману Бахман так казала про Целана: «Іван повернув мені здатність сміятися», «Івана я не боюся, навіть тоді, коли він заламує мені руки за спину і не дає рухатись», і «через Івана, якому потрібна гра, я вивчила групу лайливих висловлювань», а також «пообіцяла Іванові вдягати лише такі сукні, які роблять мене красивою та щасливою». Принаймні, з травматичним націонал-соціалізмом точно було покінчено.

Наталія Гурницька. – Мелодія кави в тональності сподівання. - Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Перша частина роману львівської авторки стала справжнім бестселером. Його продовження – це історія головної героїні, української дівчини Анни, яка після смерті свого красеня-чоловіка, старшого за неї польського шляхтича, змушена виживати в оточенні тодішнього суспільства.

У чому ж полягає «гріховність» цієї ситуації? Річ у тому, що, будучи вагітною, але вже в статусі дружини, а не коханки заміжнього чоловіка (як у першій частині роману), вона стикається з гіркою іронією долі: величезний маєток, анфілади кімнат, розкішні меблі, численні слуги – все це їй належить за правом вдови і майбутньої матері шляхтича, але справжнього щастя їй не звідати. Згідно з правилами і законами львівського суспільства, заміжня жінка, будучи вагітною, не вільна вийти навіть на прогулянку.

Авторка роману довгий час працювала в архівах, щоби з усією прискіпливістю, детальністю та історичною достовірністю втілити у своєму творі побутову екзотику старовинного Міста Лева. Події, що відбуваються в «Мелодії кави в тональності сподівання», романтичний флер епохи, а також муки і радощі молодої жінки, описані з виразним психологізмом, варті екранізації.

Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів. – Брустурів: Дискурсус, 2017

Всі ми бачили фільм із сакральною назвою «Сім», в якому міський детектив, зіграний 32-річним Бредом Піттом, розслідує злочини, скоєні за сімома біблійськими гріхами. У новому романі молодої луганської авторки, що нині мешкає в Києві, цей сюжет наповнюється суто українським «крамом» з гріховної колекції сьогодення.

За сюжетом, герой потрапляє у квартиру на вулиці Саксаганського до семи гріхинь, прекрасних містичних панянок, які знайомлять його з рідним київським середовищем - з іншого, «гріховного» боку. « Наша робота, - каже одна з них, - змушувати вас проходити випробування, падати дуже низько, робити дурниці. Але за це ми даємо вам справжню насолоду». Отже, Лінь, Лють, Жадоба, Ревність, Насолода, Хтивість і Ненаситність розкривають столичному молодику-ріелтеру очі на його рідне місто. Здається, ніхто не може протистояти спокусі, навіть він сам. Цілі дні він проживає під наглядом усіх сімох власниць квартири і заодно цілого мегаполіса. Прикладом доброї роботи гріхинь є дорогі авто на вулицях (Жадоба), скажені розпродажі в крамницях (Заздрість), аварії та вбивства (Лють), розбиті серця і поруйновані шлюби (Хтивість, Ревність, Насолода).

Утім, у авторки, як в житті загалом, існує панацея. Варто якомусь із героїв «лише згадати, що його дії і рішення спровоковані гріхом, він відразу ж знаходить у собі силу бути людиною». Утім, це поодинокі постаті. Натомість, пересічний обиватель – покірне теля нашої «аграрної» влади. «Боротись проти системи середньостатистична людина не буде, бо це для її організму великий стрес, - нагадує нам авторка. - А прості люди на вулицях є рабами й учасниками цієї системи. Вони народжені в ній, їм комфортно в ній, і боротися з нею - це вести війну проти народу, проти своїх колег, проти всього світу».

Тоні Моррісон. Кохана. – Х.: Фабула, 2017

В основу цього роману, нині визнаного вже класичним, покладено реальні події в штаті Огайо, що сталися наприкінці ХІХ століття. Жага до життя, рабовласницькі стосунки, родинна трагедія і всеперемагаюча любов матері до доньки – ось основні колізії, що досі роблять «Кохану» найцікавішим жіночим чтивом сьогодення.

У цьому романі йдеться про смертний гріх. Скоєно злочин, після якого розпочинається містика. Навіть після жахливої трагедії образ дочки не зникає з материнського серця. Генетична пам’ять і незцілима образа, випалена в серцях, не може бути виправдана словами про рівність та єдність білих і темношкірих американців. Роман «Кохана» був удостоєний Пулітцерівскої премії (1988). Згодом на авторку чекала Нобелівська премія (1993).

Отримуючи премію, авторка заявила: немає жодного пам'ятника, дошки, надгробку, стіни, парку, фойє хмарочоса, які б увічнювали пам'ять людей, забраних у рабство і привезених в США. «Немає навіть крихітної лавки біля дороги, - додала вона. - І оскільки такого місця не існує, цю роль буде грати книга». Після цієї палкої промови у важливих історичних місцях, пов'язаних з рабством в США, почали встановлювати «меморіальні» лави на знак скорботи і прощення.

Надія Мориквас. Корнелія. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016

У цьому романі-есеї львівської авторки йдеться не про романтичну гульню галицької богеми, а про її логічне завершення на тлі згасання поетичної слави відомого молодомузівця Петра Карманського і спалаху його педагогічної зірки в літгуртках початківців. Саме звідти виринуло його «гріховне» почуття до Корнелії, героїні оповіді.

«Професор Карманський, ах професор Карманський!.. Він був безумно радий бачити Корнелю кожного разу, коли вона з групкою дівчат приходила на заняття літературного гуртка». І тягнеться ця історія аж до того часу, куди не ступала нога наших дослідників, і де живуть під радянською владою Ольга Кобилянська і небога її любої подруги Алчевської, де співіснують митрополит Андрій Шептицький і автор памфлету «Плюю на папу!» Ярослав Галан – тобто у 1940-х роках, про які так мало у нашій історичній белетристиці. І де, нагадаємо, «прізвище Корнелії було обведене жирним чорни­лом: брат і сестра – в ОУН, дядько – відомий націо­наліст «Лопата», за яким уже з рік полюють в області».

http://nv.ua/ukr/style/blogs/misto-grihiv-5-knizhok-pro-urbanistichne-kohannja-blog-pismennika-795017.html

Книжкові фонди нашої бібліотеки поповнилися новими книгами

Лауреати Шевченківської премії - 2017

Лауреатами премії стали:

у номінації «Література, публіцистика, журналістика»:

• Іван Малкович (книга поезій «Подорожник з новими віршами»)

у номінації «Музичне мистецтво»:

• Богдана Фроляк (Симфонія-Реквієм «Праведная душе…»)

у номінації «Візуальні мистецтва»:

• Микола Малишко (мистецький проект «Лінія» (Скульптура))

у номінації «Кіномистецтво»:

• Степан Коваль (анімаційний серіал «Моя країна — Україна»).

Джерело: http://vsiknygy.net.ua/news/48384/

50 книг, які ви маєте встигнути прочитати за своє життя!

1. «Улісс» Джеймса Джойса. “Сучасна класика” перетворила один день з життя городянина в найбільш епічний твір ХХ століття.
2. «1984» Джорджа Оруелла. Краща антиутопія минулого століття, що збагатила мову такими поняттями, як Старший Брат, «новояз» та іншими.
3. «Гордість і упередження” Джейн Остін. Несе відповідальність за те, що газети часто-густо починають статті зворотом: «загальновідомо, що …»
4. «Емма» Джейн Остін. Хоча сама письменниця визнавала, що створила героїню, яка «не сподобається нікому, крім мене самої”.
5. «Коханець леді Чаттерлей» Девіда Лоуренса. Неодноразово визнана такою, що «ображає моральність» історія, яка, проте, більш багатомовна, ніж непристойна.
6. «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера. Не такі вже прості, що б там не говорили вам ваші вчителі англійської мови. До того ж відсутня рекомендація від Стівена Фрая на обкладинці, так, що можливо, книга і зовсім не варта уваги.
7. «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фітцджеральда. Джей Гетсбі зовсім не такий вже великий персонаж, яким його прийнято вважати. Хіба мало людей здійснюють сумнівні вчинки тільки для того, щоб спокусити чужу дружину!
8. «Ніч ніжна» Френсіса Скотта Фітцджеральда. Див вище. До речі, книга багато в чому заснована на реальних подіях.
9. «Знедолені» Віктора Гюго. Один з найбільших романів XIX століття: війна, політика, релігія, любов і багато іншого. Хоча мюзикл, звичайно, цікавіше.
10. «Віднесені вітром» Маргарет Мітчелл. А в цьому випадку, навпаки: книга цікавіше мюзиклу – у «Вест-Енді» він протримався всього два місяці. Насправді, краще за все вийшов фільм.
11. «Сто років самотності» Габріеля Гарсії Маркеса. Все одно, що спробувати простежити сім племен родоводу знайомого студента по обміну з Колумбії.
12. «Сторонній» Альбера Камю. Прочитана в оригіналі тисячами, які вивчають французьку, ця невеличка книжка завинила в тому, що студенти тепер можуть читати французькі есе з екзистенціалізму, але як і раніше не в змозі запитати дорогу до Лувру.
13. «Кандид» Вольтера. Див. вище, замінивши «екзистенціалізм» на «лейбніціанский оптимізм».
14. «Перетворення» Франца Кафки. Див. вище, замінивши «лейбніціанский оптимізм» на «кафкіанство», а «Лувр» на «Бранденбурзькі ворота».
15. «Страждання юного Вертера» Йоганна Вольфганга Гете. Зворушлива історія, що пробуджує у закоханого читача глибоку жалість до себе.
16. «Небезпечні зв’язки» Шодерло де Лакло. Прекрасний текст, але, на жаль, по-французьки, і без фотографії актриси, яка грала Баффі, на обкладинці. Та вже, фільм “Жорстокі ігри”, принаймні, англійською мовою.
17. «Війна і мир» Льва Толстого. 1225-сторінкова книга, яку часом порівнюють з епічною мильною оперою, завдяки перенасиченості подіями та персонажами. Те ж саме ви можете підглянути у своїх сусідів.
18. «Злочин і кара” Федора Достоєвського. Історія божевілля і обтяжливих моральних дилем. На щастя, коротше, ніж «Війна і мир».
19. «Алхімік» Пауло Коельо. Коли вища форма життя зійде до створення книги про людство, вона неодмінно процитує цю безпорадну книгу, що прикидається літературою, як свідчення його найглибшого занепаду. Правда, було продано більше 65 млн. копій, і її високо оцінила Мадонна.
20. «Дівчина з татуюванням у формі дракона» Стіга Ларссен. Ряд нескінченних чашок кави і раптова сцена сексуального насильства. Найуспішніший продукт експортований зі Швеції після ІКЕА.
21. «Їж, молись, кохай» Елізабет Гілберт. Їж, молись, кохай, валяйся на дивані, скаржся, подорожуй, потурай собі, пиши, перевір свій банківський рахунок.
22. «Скарга кравця» Філіпа Рота. Наріжний камінь сучасної американсько-єврейської літератури. Відомий завдяки сцені самозадоволення із застосуванням шматка печінки. На жаль, не так цікаво, як це звучить.
23. «Страх і ненависть у Лас-Вегасі». Хантера С. Томпсона. Психоделічна подорож по Америці, квінтесенція гонзо-журналістики з усією її важкістю для читання (хоча це – на любителя).
24. «Сноби» Джуліан Феллоуз. Серіал «Даунтонське абатство», але без рекламних пауз.
25. «Коротка історія часу» Стівена Хокінга. Ні, ви напевно її ще не читали.
26. «Коротка історія майже всього» Білла Брайсона. Більш читабельна, ніж книга Хокінга, але на книжковій полиці виглядає менш переконливо.
27. «Коротка історія тракторів по-українськи» Марини Левицької. Вводить в оману назва сімейної комедії емігрантів в англійському Пітерборо.
28. «Поло» Джиллі Купер. Відразу перегортайте на 61-у сторінку: там еротична сцена у вертольоті.
29. «Пташина пісня» Себастьяна Фолкса. Див. вище, з поправкою на стор 67, 69, 70, 71, 72 і т.д.
30. «Божественний обман» Річарда Докінс. Навіть більш похмуро, ніж Біблія, але ця книга принесла своєму авторові більший дохід.
31. «Хто-небудь їсть ос?», Видана тижневиком New Scientist. О так. Чи змусить вас ця книга здаватися більш ерудованим? О ні.
32. «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» Джона Грея. Ні, це не так. Джон Грей, до речі, з Техасу, якщо ви не знали.
33. «Гра» Ніла Штрауса. Посібник з пік-апу для зневірених чоловіків. Сподобається феміністкам.
34. «Євнух-жінка» Джермейн Грір. Менш цікава версія «Ігри» для чоловіків.
35. «Неприкаяні» Малколма Гладуелла. Пишномовно, багатослівний доказ очевидних речей, на зразок тієї, що нью-йоркський журналіст, який опублікував книгу з різкою назвою, може розраховувати на нове, більш грошове місце роботи.
36. «Як завойовувати друзів і впливати на людей» Дейла Карнегі. Крок перший: не давати їм купувати книги з популярної психології.
37. «Хроніки Фрая» Стівена Фрая. Можна було б стиснути до 140-літерного повідомлення в твіттері.
38. «Ознака тривоги» Алена де Боттона. Задумлива версія Фрая. Але така ж дратівлива.
39. «Прах Анжели» Френка Маккурт. Приємна книга про ірландське дитинство, хоча на ній і лежить непряма провина за численні тужливі наслідування.
40. «Подорож» Тоні Блера. Першокласне чтиво. Але тема сексу не розкрита. І назва нудна.
41. «Мужність під час війни» Гордона Брауна. Мабуть, випередила майбутні книги колишнього прем’єр-міністра: «Як продати ваше золото за гарною ціною», «Управління боргом для чайників», «Гармонія робочого простору».
42. «Джордан: доведена до ручки» Кеті Прайс. На жаль, у цій книзі нічого не говориться, наприклад, про погляди автора на еволюцію царства древніх Хашимітів на сході Ізраїлю.
43. «Субота» Іена Мак’юена. Все, що автор засвоїв за два роки вивчення нейрохірургії. Не так добре, як «Терпляча любов», яка не така гарна, як «Амстердам», який не такий гарний, як «Спокута».
44. «Мандоліна капітана Кореллі» Луї де Берньє. Читачі люблять за опис Кефалонії у воєнний час, але безнадійно зіпсувала репутацію через популярність цитати про коріння дерев: її постійно цитують на весіллях.
45. «Код да Вінчі» Дена Брауна. Корисна лише в якості керівництва про те, кого варто побоюватися в метро.
46. «Сутінки» Стефані Майєр. Див вище. Особливо якщо ви вже дорослий, а значить, вампірів не приваблюєте.
47. «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг. Див вище. Особливо якщо ви дорослий і читаєте версію цієї книги у відповідній обкладинці.
48. «Один день» Девіда Ніколлса. Прекрасний опис відносин, які тривають протягом двадцяти років: усе псують лише захоплені відгуки тих, хто намагається неодмінно переказати вам сюжет, не загубивши кінець (натяк: дуже, дуже сумний).
49. «Скаутинг для хлопчиків» Роберта Баден-Пауела. У книжковому магазині цю книгу питати якось ніяково.
50. «Лоліта» Володимира Набокова. Скаутинг для дівчаток.

http://vsiknygy.net.ua/neformat/10340/