понеділок, 18 січня 2016 р.

ЗГОРАЮЧИ САМ, СВІТИВ НАМ...


Це насамперед дуже відповідально - стати одним із перших лауреатів новоствореної Всеукраїнської літературної премії імені Івана Низового - Поета, громадянина, публіциста, прозаїка, полум'яного патріота, небайдужий голос якого упродовж 45 років надривно звучав на Луганщині .Не кон'юктурної, не кулуарної премії, спущеної "зверху", а заснованої посмертно донькою поета Лесею Низовою спільно з доцентом Острозької академії Анатолієм Криловцем за сприяння Рівненської обласної організації Спілки письменників України...Адже Іван Низовий , будучи не до кінця почутим "голосом Донбасу", як тепер модно говорити, спалював себе зсередини неможливістю щось змінити кардинально...Аби ж то дослухалися вчасно до його поезій ( більше 100 книг є у творчому доробку автора!) , до полум'яних виступів у пресі, можливо, не було б зараз деяких фатальних подій...Я щиро вдячна пані Лесі, Анатолію Криловцю, Рівненській обласній організації СПУ, за таку почесну нагороду саме за книгу поезій( щось у цьому є невипадкове) з назвою "Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах"( автор передмови Д.Дроздовський, автори післямови В.Марчук і В.Карпук) . Це було ще й неочікувано, адже комітет повідомив про своє рішення за кілька днів до церемонії нагородження. Книги і авторів вони відбирали самі.
. Іван Низовий згорів від раку правої легені... Він часто задихався у атмосфері нерозуміння, несприйняття, згортання демократії на Сході нашої країни...Символічним бачиться мені й те, що сам І.Низовий удостоєний був премії Олекси Гірника - патріота, який вчинив акт самоспалення. Там було фізичне самоспалення, миттєве...Тут - внутрішнє, повільне і болюче... Хтось мусить палити себе, аби освітлювати шлях іншим...
Церемонія нагородження відбулася 15 січня в Рівненській обласній бібліотеці для молоді за участю громади міста. Грошові винагороди ми з письменницею Анною Лимич( головою Спілки, нагородженою за упорядкування книги "Революція гідності. Війна") долучили до видання п'ятитомника вибраних поезій Івана Низового ( саме про це мріє його донька Леся). Одну премію присуджено було посмертно молодій письменниці Марині Брацило ( загинула трагічно у 2013 ) за книгу "Шовкова держава"., ще одну буде передано організаторами в окупований регіон Луганщини Надії Кошель за книгу "Три пелюстки веснодня", ..Більше про цю подію написано тут:http://book-ua.net/Nahorodzheno-pershykh-laureativ-Vseukra…/ і тут :http://yunilibr.rv.ua/…/korotki-nov…/1913-zhyttia-moie-tryva Раджу прочитати деякі вірші Івана Низового, написані ще тоді, коли бути патріотом у тих регіонах було непросто...Пам'ять про Івана Низового зобов'язує нас міняти щось у собі , міняти щоденно...
***
Якщо судилося пройти
Через тортур пекельні муки,
То я пройду,
Нехай кати
Повідбивають собі руки
Об непоступливість мою,
Нехай обіб’ють собі ноги –
У цьому «доблеснім бою»
Їм не здобути перемоги!
Я неслухняним був рабом
І непокірним…
До свободи
Прийшов з розправленим горбом,
Як і годиться від природи
Нащадку славних козаків
З правічним духом українця.
Мій страх – породження віків –
Уже нічого не боїться!
Нехай готуються кати
До невідкладної роботи,
А я – готовий,
Донести
Свій хрест
Зумію
До Голготи.
І хай тоді росте трава
Над оскверненним – чистим – прахом,
Душа ж літатиме,
Жива,
У піднебессі
Вільним
Птахом!
1995
* * *
Ця мова могла
Народитися тільки в раю...
А ми, вахлаки,
Занехаяли мову свою,
І мову чужинців –
Підступно-отруйну змію –
Пригріли
В справік українському нашім
Краю!
Нас мова чужа
І принижує і зневажа
І нашу духовність з’їдає,
Мов крицю іржа, –
Вже й рідна земля нам чужіша,
Ніж просто чужа,
І байдуже нам,
Де цьому яничарству межа.
Ми – раю вигнанці,
І вигнано нас недарма –
За нашу любов
До чужих батога і ярма,
За те,
Що ми є,
А неначебто нас і нема,
За те,
Що язик галасує,
А мова – німа.
Ця мова могла
Зародитися тільки в раю
Для того,
Щоб люди створили любов і сім’ю,
І пісню таку,
Що натхнення дає солов’ю...
Чого ж бо ми так занехаяли мову свою?!
1988
* * *
…вони іще, мов таргани
Голодні,
Будуть лізти
У нашу хату,
Бо вони
Справіку хочуть їсти.
Вони їдять усе підряд,
Не лишень хліб та сало,
Свинячий рот, мов земснаряд,
Жере й жере – все мало;
Все мало смажених курчат.
– Давай живого м’яса! –
Кричить московський «демократ»,
А з ним і ласа маса.
Все мало вин і горілок
І прочих «їм» напоїв –
Під солонющий огірок
Налий крові терпкої!
…вони іще, мов сарана,
Впадуть на наше поле,
І здичавіє сторона,
Й постане поле – горе.
Їм, живоїдам, все одно,
Хто їх орду очолить,
Чи полукровка Жиріно…
Чи вишкребок Грачових…
Аби лиш визначив, куди
Направити ординців
Хмільних, веселих і рудих –
Гуртом – не поодинці!
1995
ІВАН НИЗОВИЙ
ПС. Творчу спадщину вивезла з окупованого Луганська донька поета. Вони зі старенькою мамою проживають зараз в орендованій квартирі на Львівщині.
Світлана Костюк 

вівторок, 12 січня 2016 р.

10 найромантичніших львівських історій про кохання… з ароматом кави


36404_54503 «Львів. Кава. Любов»: збірка / укл. і передм. Н. Нікалео. — Харків: «Клуб сімейного дозвілля», 2015. — 272 с.

Чи вдасться колись до кінця збагнути таємницю жіночого серця? Напевно, ні, бо її можна лише відчути, як особливий аромоксамит запашної львівської кави, що пахне корицею, шоколадом цинамоном і… чарівливою магією єднання двох коханих сердець. А за цією таїною замріяно спостерігають кам’яні леви, вслухаючись у передзвін годинника на ратуші древнього міста. Все це читач неодмінно відчує на сторінках нової збірки оповідань «Львів. Кава Любов», якою напередодні Різдвяних свят порадували прихильників авторки «Львівського жіночого клубу»: Галина Вдовиченко, Наталія Гурницька, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова, Ніка Нікалео.
Особисто для мене книга стала приємним дарунком під новорічну ялинку від дуже рідної людини, чия присутність у моєму житті, попри всі труднощі, є тим найціннішим світлом душі, яке спонукає вірити в себе, йти далі, не опускати рук, кохати, відчувати надію та щастя…
Зізнаюся, коли перегортаєш останню сторінку книжки, то відчуваєш щемливе зворушення, тепло та гордість, що найріднішим містом для тебе та твоїх рідних є саме гоноровий, романтичний, часом заплаканий дощами — такий різний, але все одно найкращий Львів.
Кожне із запропонованих оповідань є вишуканим, неповторним, самобутнім за стилем, мовними особливостями, динамікою розвитку сюжетної лінії. Але всі вони є зізнанням у любові до древнього міста, людей, які щодня крокують його вулицями, переживають свої миттєвості щастя та розчарування, зневіри та надії, любові й байдужості, успіху та занепаду.
Ці короткі влучні історії спонукають читача замислитися над вибором, який робимо впродовж усього життя: власне щастя чи життя з обов’язку, що для обох завершується драмою, як, наприклад, в оповіданні Вікторії Гранецької «Абонентська скринька». Або, навпаки, щасливим фіналом омріяного сімейного щастя — в оповіданні Наталії Гурницької «Передчуття».
Є в збірці й оповідання з незавершеним, чи радше відкритим фіналом, коли шановна авторка люб’язно залишає читачеві право «домалювати» кінець у власній уяві, як у романтично-ніжному оповіданні Ніки Нікалео «Піаністка».
Книга приємно вразить вас, друзі, романтизмом, вишуканістю, справжнім теплом та ніжністю закоханого єдиного «Серця зі Львова», й подарує насолоду вдумливого легкого читання засніженим вечором… Особливо з філіжанкою улюбленої кави, довершений рецепт якої знають «тілько ві Львові».
Насолоджуйтеся в передчутті містерії Різдва й Любові Творця до кожного небайдужого серця.
Ігор Зіньчук

У січні виходить новий роман Світлани Талан

12021_1317037104988956_1242296146104628943_n


Новий роман однієї з найуспішніших українських письменниць Світлани Талан вийде в січні цього року. П

«Він про вічне почуття – кохання», – каже сама письменниця. Головна героїня роману Софійка пройде чимало випробувань заради коханого Олександра, який її… не впізнає.

Світлана Талан обирає для творчості гострі та актуальні теми. Остання її книжка «Оголений нерв» розповідає про той період 2014 року, коли рідне місто письменниці Сєвєродонецьк перебувало під владою «ополченців». Цей короткий проміжок часу став надтяжким для родини Насті Агафонової, син якої  запальний прихильник Майдану і патріот України, а дочка «ополченка»…

середа, 16 грудня 2015 р.

Визначили переможців «Краща книга України-2015»


У Держкомтелерадіо відбулось засідання журі Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України», на якому визначили переможців 2015 року.
Гран-прі конкурсу присуджено другій книзі роману-колажу Богдана Гориня «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут» (видавництво «Апріорі»). У творі йдеться про життєвий та мистецький шлях відомої української художниці-графіка, яка проілюструвала майже 60 творів українських письменників, що вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників. Тобто кожна четверта українська дитяча книжка з початку 60-х до 90-х років минулого століття вийшла з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут.
Також журі конкурсу назвало переможців у дев’яти інших номінаціях конкурсу:
  • номінація «Життя славетних» – «Ігор Сікорський. Від Києва до Коннектикута, від неба до небес» (видавництво «Адеф-Україна»);
  • номінація «Світ дитинства» – І. Я. Франко «Коли ще звірі говорили» (видавництво «Авіаз»);
  • номінація «Арт-книжка» – Наталка Лещенко, Руслан Павлюк «Українська культура. Свята, традиції, обряди» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля»);
  • номінація «З глибини знань» – «Повернення в Царгород», за редакцією Лариси Івшиної (видавництво ТОВ «Українська прес-група»);
  • номінація «Проза» – Іван Корсак «Вибух у пустелі» (видавництво «Ярославів Вал»);
  • номінація «Поезія» – Данте Аліг’єрі «Божественна Комедія: Рай.», у перекладі Максима Стріхи, (видавництво «Астролябія»);
  • номінація «Бестселер» – Сергій Жадан «Біґ Мак. Перезавантаження» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля»);
  • номінація «Мистецтво друку» – Юрій Николишин «Благословенне місто Львів» (видавництво «Апріорі»);
  • номінація «Моя країна» – «Чернігівська Шевченкіана» (видавництво «Десна»).
Конкурс проводить щороку Державний комітет телебачення і радіомовлення України «з метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання».

Цього року для журі надійшла 51 книга від 23 вітчизняних видавництв та видавничих організацій.

понеділок, 7 грудня 2015 р.

ВВС Україна оголосила "Короткі списки" премій Книга року ВВС-2015 та Дитяча Книга року ВВС-2015


Image captionВВС оголосила фіналістів премії "Книга року ВВС - 2015" в обох номінаціях
BBC Україна оголосила короткі списки в номінаціях "Книга року BBC - 2015" та "Дитяча Книга року BBC - 2015", що представлені у партнерстві з Культурною програмою Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР).
До короткого списку у номінації "Книга року BBC – 2015", що обирався з 15 видань, увійшли такі твори:
  • Юрій Винничук. Аптекар. – Харків: Фоліо, 2015.
  • Андрій Любка. Карбід. – Чернівці: Книги – ХХІ; Meridian Czernowitz, 2015.
  • Василь Махно. Дім у Бейтінг Голлов. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.
  • Артем Чапай. Понаїхали. – Київ: Нора-Друк, 2015.
  • Валерій Шевчук. Порослий кульбабами дворик (2 томи). – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015.
До короткого списку у номінації "Дитяча Книга року BBC – 2015", що відбирався з-поміж 8 видань, увійшли такі твори:
  • Андрій Бачинський. 140 децибелів тиші. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.
  • Оксана Лущевська. Мені не потрапити до "Книги рекордів Гіннеса". – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014.
  • Антон Сіяника. Івасик Телесюк. – Київ: Компанія ОСМА, 2015.
Переможці в обох номінаціях будуть оголошені у п’ятницю, 11 грудня, на церемонії нагородження, що відбудеться о 15:00 у конференц-залі готелю "Radisson Blue" за адресою: м.Київ, вулиця Братська, 17-19.
Автор-переможець у кожній номінації отримає премію 1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті. Видавництва, де вийшли друком книжки переможців, отримають право використовувати логотип конкурсу "Книга року ВВС" на всіх наступних виданнях цих книжок.
Більше інформації про конкурс, а також читацькі рецензії можна знайти на сторінці bbc.ua в розділі Книга року ВВС – 2015.