вівторок, 21 грудня 2021 р.

Книга Матера вам не наймичка, або Чому діти це — прекрасно...

Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також.  Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання.  Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблони, ніжно «обезврєдимо» бабу. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.



середа, 3 листопада 2021 р.

«Я хочу, щоб люди змінювалися всередині!» (Ірен Роздобудько)

 




Однією з найяскравіших сторінок сучасної літератури є творчість Ірен Роздобудьмо, найпопулярнішої української письменниці й журналістки, майстрині сценарної фільмографії та переможниці багатьох літературних конкурсів. Ірен Роздобудько пише про людей і для людей, тому кожна книга авторки пронизана життєвим сенсом та мораллю. Її твори - це своєрідний колаж, оригінальне поєднання цікавих тематичних ракурсів та різних жанровостильових характеристик, символічних образів та глибоких підтекстів. 

«Я хочу, щоб люди змінювалися всередині!» (Ірен Роздобудько)

 Ірен Роздобудько, яка народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку, з дитинства відчувала у собі потребу в естетиці та мистецтві: «я «хворію» на записування думок з… шести років. Голоси і герої мучать і не полишають мене не на мить. Мета творчості таких ненормальних, як я, дуже гарно сформульована в вірші Ліни Василівни Костенко: «Зискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідним слів»».

 1980 року Ірен вступила до Київського національного університету, де вивчала журналістику. Коли прийшов час закінчувати університет, Ірен Роздобудько почала шукати своє призначення та одне за одним змінювати місця роботи. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості». Працювала телеграфісткою на ТАРС-РАТАУ, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, дикторкою на радіо, коректором, редактором, журналісткою, кореспондентом на двох центральних телеканалах, заступником головного редактора у популярному журналі “Наталі”, а також була головним редактором журналу «Караван історій. Україна». Довелось їй працювати і офіціанткою у ресторані, і  цирковим шпрехшталмейстером, і Снігуронькою на дитячих новорічних заходах, і кіномеханіком у відеосалоні — в усіх цих амплуа  спробувала себе.          Ірен Роздобудько, поки не пов’язала своє подальше життя з літературою. Лише у 2000 році почали з’являтися  книги. « Я не люблю слово “успіх”… Якщо вже вживати це слово – то хай його кажуть інші. Я народилася в Донецьку, пишу давно, з дитинства – це моя дорога, моє божевілля. Я знала, що так буде – тільки дуже боялася виходити на публіку. Тому у  мене дуже пізній дебют із книжкою на конкурсі “Коронація слова” 2000 року.»  Письменницький дебют Ірен Роздобудько пов’язаний з виходом детективного роману “Пастка для жар-птиці“. Ця подія посприяла тому, що ім’я авторки стало відомим серед широкої публіки. Твір здобув другу нагороду на конкурсі “Коронація слова”. З цього моменту почалася впевнена хода літературним шляхом Ірен Роздобудько. 

Книги «Ескорт у смерть» (2002, 2007), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Ґудзик» (2005, 2011) вже за традицією були позитивно сприйняті і читачами, і критиками. До речі, останній вказаний роман, але не останній в доробку авторки, приніс їй перемогу в “Коронації слова” 2005 року. Цей твір перекладено російською та англійською мовами, а 2008 року з’явилася художня кінокартина “Ґудзик”, знята за мотивами роману. Ірен Роздобудько (книги її дотепер регулярно презентуються в Україні) пише не тільки прозу, але й поезію.

 Потужність та різноплановість літературного таланту мисткині справді вражають. Теми та жанри її творів є дуже різними – від детективних  романів і до психологічних драм. Цікавим є і те, що проза письменниці є сучасною, не позбавленою постмодерних віянь. Наприклад, у творі «Шості двері» читач перебуває у атмосфері нагромадження художніх деталей, паралельних дійсностей, екзистенційного пошуку. Ірен Віталіївна не забуває і про юних читачів. Книги «Життя видатних дітей», «Коли оживають ляльки» відразу завоювали прихильність серед дітей і їхніх батьків. «Я завжди пишу лише «для душі». Але варто додати – в тому числі і для душі читачів. Як це пояснити? Звісно, зараз кожна освічена людина «на початковій стадії» може написати твір «Як я провів літо» – і написати досить вправно. Так, що надрукують. І, можливо, ніхто й не відрізнить фальшиву річ від написаної душею і кров‘ю. Але секрет в тому, що «поганий письменник пише про себе, а добрий – про інших». 

І це одразу видно. Я це завжди пам‘ятаю, як аксіому: писати про інших, як про себе – і навпаки», – ділиться своїми думками Ірен Віталіївна. Ірен – рідкісний приклад письменника, котрий не обмежує себе рамками одного стилю чи жанру: «Я не замислююсь над жанрами. Мені взагалі здається, що працювати в одному жанрі – це якесь ремісництво і обмеження. Зараз на мене валиться «фентезі», але дуже реалістичне, життєве, «фентезі», як метафора. А після того – вже знаю! – буде щось історичне. І ніхто мені не заборонить бути такою всеїдною і жадібною до всього нового!». Автор з дитинства була російськомовною, в кінці 80-х почала говорити українською. 

Ірен Роздобудько – автор ілюстрацій і до своїх книг, і до книг Лариси Масенко, Елеонора Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Розповідає про себе:  «Адже більшість моїх книжок ілюстровані мною ж. І подарунковий том «Останнього ескорту в пастку» також. Я не художник! Я малюю для себе – тушшю. І ці малюнки, швидше за все, є своєрідною терапією чи переключенням уваги. Але сталося так, що останнім часом у мене відбулося дві виставки, і видавці їх беруть , як ілюстрації до моїх книжок. «Сам п’ю, сам гуляю…» – це називається.  У мене в житті є ще багато цілковито несерйозних речей, на які, як вважає один наш друг-режисер, я розпорошуюсь: маю купу вишивки бісером, знімаю в домашніх умовах мультфільми, вирізаю колажі (один з них на обкладинці того ж «Останнього ескорту..»), хочу зняти свій документальний фільм. Це все – хобі. А, наскільки воно серйозне – покаже час. Принаймні, з усім цим я нікуди не лізу і знаю своє місце: хобі є хобі.» 

 Ірен Роздобудько – успішний український письменник, в  арсеналі якого і  книжки, деякі з них – для дітей, і кіносценарії. «… в кожному творі в тій чи іншій спосіб я кажу: «Життя – одне, воно – коротке, кінець – єдиний для всіх. А тому – живіть, а не пристосовуйтесь. І – думайте, що і навіщо ви робите»».












Шевченківська премія оголосила претендентів 2022 року

 

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка завершив прийом документів і творів, що представлені на здобуття премії 2022 року. Перелік претендентів оприлюднили на сайті Комітету.

Номінація «Література»

  • Тимур і Олена Литовченки з художньою історичною епопєю «101 рік України»;
  • Микола Тютюнник з історичним віршованим романом «Іван Сірко»;
  • Геннадій Щипківський з романом-трилогією «Товтри»;
  • Ольга Воробйова з романом «Хирург от Бога»;
  • Маркіян Камиш зі збіркою «Оформляндія. Чормет. Ряска»;
  • Михайло Пасічник з тритомником поезій «Двовійна. Щоденники спротиву»;
  • Світлана Антонишин з книжкою поезій «ПервоСвіт»;
  • Олесь Воля з двотомником «Безкровна війна»;
  • Микола Павленко з дилогією «Холодноярські тризуби або Пригоди Якоба Штофке в Україні», «Хочу спокою, світла, миру і добра»;
  • Надія Ковалик з романом «Люба для любові…»;
  • Микола Ремньов з книжкою «Двійник»;
  • Олександр Гордон з книжкою віршів «Площа поезії»;
  • Володимир Аренєв з повістю-фантазією «Заклятий меч, або Голос крові»;
  • Віктор Терен з книжкою «Рівняння Бога і тріснуті окуляри»;
  • Володимир Єшкілєв з романами «Унія», «Каїн»;
  • Неля Шейко-Медведєва з книжкою віршів та оповідань «Дороги камени»;
  • Олександр Гунько з книжкою поезій «Квантова нереальність»;
  • Тамара Горіха Зерня з романом «Доця»;
  • Андрій Гудима з романом-епопеєю «Україна – це доля»;
  • Віталій Запека з романом «Абсурд»;
  • Юрій Іздрик з поетичною збіркою «Інші речі»;
  • Валерій Ананьєв з романом «Сліди на дорозі»;
  • Сергій Осока з книжкою прози «Три лини для Марії»;
  • Борис Херсонський зі збірками поезій «Вклонитися дереву», «Сталіна не було», «Будемо теплом і попелом»;
  • Дара Корній з серією книжок «Чарівні істоти українського міфу» («Духи природи», «Домашні духи», «Духи-шкідники»).

Номінація «Літературознавство і мистецтвознавство»:

 

  • Галина Скляренко з книжами «Українські художники: з відлиги до Незалежності», «Нова українська скульптура»;
  • Аліса Ложкіна з книжкою «Перманентна революція. Мистецтво України ХХ-ХХІ ст..»;
  • Олена Кашуба-Вольвач з виставковим проєктом «Олександр Богомазов: творча лабораторія»;
  • Дмитро Горбачов з книжкою «Лицарі голодного ренесансу»;
  • Микола Ільницький з книжкою «Читаючи, перечитуючи…Літературознавчі статті, портрети, роздуми»;
  • Тарас Лютий з книжкою есеїв «Двійник. Про природу дублювання і множинності».


 Номінація «Публіцистика і журналістика»:

 

  • Анатолій Шкуліпа з нарисом «Де гуляв козак Пручай»;
  • Олег Романчук з книжкою «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи»;
  • Андрій Пучков з книжками «Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво)», «Візантійські склепіння Юліана Кулаковського: Київські контексти», «Тривкий тролінг трикстера: Метадраматургія Олександра Корнійчука»;
  • Олександр Панченко з книжкою «Полтавська діаспора. Велика енциклопедія. Лохвиця, Полтавщина, Україна, Европа, Австралія, Америка. – Українці, московіти, євреї…»;
  • Андрій Бондар з книжкою есеїв «Ласощі для Медора»;
  • Вадим Вітковський і Михайло Каменюк з історичними книжками «Борівка. Boriwka», «Івча: доля, історія, люди», «Григорівка. Красуня, що народилася на морському дні»,«Розкошівський скарб», «Закриниччя.Човновиця»;
  • Костянтин Родик з книжкою «Сізіф XX. Книжка vs політика»;
  • Ніна Саєнко з книжкою «Пам’ять року. Епістолярії родини Саєнків»;
  • Петро Кононенко з книжкою «Сто літ – сто доріг… Україна та українознавство: зародження – розстріли – воскресіння»;
  • Микола Рябчук з книжкою «Лексикон націоналіста та інші есеї».

 

Зараз на сайті премії перелічені ті, хто бере участь у першому з трьох турів конкурсного відбору. Під час наступних турів члени комітету відбиратимуть номінантів, скорочуючи їх списки. Лауреатів оголосять 9 березня, на день народження Тараса Шевченка.

Джерело: https://chytomo.com/shevchenkivska-premiia-oholosyla-pretendentiv-2022-roku/

понеділок, 1 листопада 2021 р.

ЛАУРЕАТИ КОНКУРСУ «ГРАНД КОРОНАЦІЯ» І ВІДЗНАКИ «ЗОЛОТІ ПИСЬМЕННИКИ УКРАЇНИ»

 


Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців конкурсу «Гранд Коронація» та лауреатів відзнаки «Золоті письменники України», повідомляє Укрінформ.

Авторів та їхні твори назвали під час онлайн-церемонії 30 жовтня співзасновники «Коронації слова» Тетяна та Юрій Логуші.

Відзнаками «Золоті письменники України» відзначені Любов Відутa, Дарина Гнатко (Юлія Іргізова), Наталя Гурницька, Олександр Есаулов, Еліна Заржицька, Ірена Карпа, Олена Печорна (Олена Сердюк), Юрій Шевчук (США), Любов Яковенко.

Як зауважили Тетяна та Юрій Логуші, пандемія вплинула не тільки на наше життя, а й дещо змінила сам формат конкурсу.

«Деякі твори надіслані на конкурс, вже надруковано. На це є важлива причина: адже видавництва мали можливість презентувати ці книги на книжкових виставках. Сподіваємося, і автори, і читачі розуміють, наскільки це важливо для автора і книги. Тому цього разу ми вирішили розділити твори, надіслані на конкурс, на дві частини: ті, які вже вийшли друком за той час, поки тривав конкурс; і ті твори, котрі ще не видані. На голосуванні обрано двох лауреатів: переможця виданих творів і переможця рукописів», – зазначили вони.

Тож переможцями конкурсу «Гранд Коронація» у категорії «Твори для дорослих» у номінації «Романи» стали переможці виданих романів:

Переможці рукописів:

Спецвідзнаки отримали:

Номінація «Пісенна лірика»:

Спецвідзнака за захопливе занурення в історію Києва» від ГО «Культурний фонд Київщини» – твір «Сів спочити до вогнища Кий» Богдан Щеглюк; Спецвідзнака за найкращу патріотичну збірку – «Кує зозуля на калині» Антоніна Листопад.

Номінація «П’єси»:

Спецвідзнаки:

Номінація «Кіносценарії». Дві перші премії отримали твори двох категорій – рукопис та фільм, який у виробництві:

Спецвідзнаки:

Переможцями конкурсу «Гранд Коронація» в категорії «Твори для дітей та молоді» стали:

Номінація «П’єси»:

Номінація «Пісенна лірика»:

Спецвідзнаки:

Номінація «Кіносценарії». Спецвідзнака від Київського університету імені Бориса Грінченка «За найкращий кіносценарій для молоді» – «Міаре» Наталія Дев’ятко (м. Дніпро).

Анімаційні сценарії:

Повнометражні кіносценарії:

Номінація «Повісті»:

Спецвідзнаки:

Нагадаємо, що «Гранд Коронація» – це конкурс, який заснували в межах «Коронації слова» Тетяна та Юрій Логуші. У конкурсі змагаються переможці — лауреати перших премій у номінаціях «Романи», «П’єси», «Кіносценарії» та «Проза для дітей». Вперше Гранд Коронація слова була проведена у 2010 році.

«Золоті письменники України» – українська літературна відзнака, започаткована у 2012 році. Вручається українським письменникам-романістам, які видали твори українською або в перекладі українською мовою у форматі паперової книжки сукупним накладом понад 100 тис. примірників за період від початку 2000-го року до теперішнього часу. У 2012 та 2013 роках відзнака вручалася на окремій церемонії нагородження, з 2015 року вручається під час церемонії народження переможців «Коронація слова». Нагороду заснували Тетяна та Юрій Логуші у 2012 році. За словами Тетяни та Юрія, на започаткування нової нагороди їх надихнула «золота авторка» «Коронації слова» Люко Дашвар, сукупний наклад творів якої перевищив сто тисяч на той час.

Джерело: https://pravdatut.ua/news/60615

середа, 27 жовтня 2021 р.

Чому мама забороняла Агаті Крісті читати?

 



  Як правило, батьки мріють про те, щоб їхні діти якнайбільше часу проводили за читанням. У житті маленької Агати Крісті все було навпаки – її мати Кларісса Бемер, надихнувшись новомодною методикою виховання, заборонила їй вчитися читати. Але, на щастя, дівчинка не послухалася.   

 


  Свою заборону улюблена мама, яка страждала на легку форму нервового розладу, та до того ж, будучи людиною, що захоплюється, буквально марила Вікторіанською епохою, підхопила віяння нового часу – в ті роки з'явилася думка, що раннє читання не корисне для очей дитини. Та й голові шкідливо. На її думку, справжня леді тих років мала грати на одному музичному інструменті (а краще на кількох), регулярно брати уроки вокалу і вміти танцювати, а ось читати їй було зовсім ні до чого. Більше того, ця навичка Кларісса вважала навіть шкідливою і не планувала знайомити дочку з літературою до восьми років.

 


  Щоправда, саму Агату мало цікавило, що думає її мати з цього приводу – дівчинка самостійно навчилася читати у віці чотирьох років і все дитинство ховала свої книги від навіженої матері. У своїй автобіографії письменниця розповідала, що щоразу, коли їй подобалася прочитана на ніч казка, вона просила потримати в руках книгу. Агата просто розглядала сторінки і поступово почала розбирати зміст слів, що були на них надруковані. Механізм цього дива Агата не зрозуміла ні з дитинства, ні потім. Під час прогулянок дівчинка питала у няньки, що означають слова на вивісках та афішах. І ось настав день, коли п'ятирічна Агата виявила себе в дитячій няні, яка вільно читає вголос, книгу під назвою «Ангел кохання».

 


  Наступного дня няня підійшла до матері і вибачившись піднесла їй погану новину: "Боюсь, мем, Агата навчилася читати", - сказала вона. Мама, звичайно, засмутилася, але зробленого не повернеш.

 


  А для майбутньої «Королеви детективу» з того часу найбажанішим подарунком на Різдво чи день народження стала нова книга.


вівторок, 19 жовтня 2021 р.

Атмосферне читання: ТОП-10 книг з осіннім настроєм

 Осінь вже однією своєю атмосферою налаштовує на читання. Люди сповільнюються, не хочуть виходити з дому в дощову погоду, і вважають за краще проводити вихідні з чашкою гарячого чаю і цікавою книгою в руках. А щоб додати тобі похмурості або затишку в цей сезон, tochka.net приготувала добірку 10 осінніх книг, які точно варто прочитати.

  1. Рей Бредбері "Смерть — справа самотня"

Рей Бредбері "Смерть - справа самотня"

Автор називав осінь своїм улюбленим часом року і неспроста. Кожна його книга ідеально підходить для читання в похмурий день або напередодні Хеллоуїна, улюбленого свята Бредбері. "Смерть — справа самотня" — нуарний детектив, що розповідає про початківця письменника, який застряг в маленькому похмурому місті в Каліфорнії. Несподівано там знаходять труп, і герой розуміє, що повинен знайти вбивцю, поки він не дістався до його друзів.

  1. Ширлі Джексон "Привид будинку на пагорбі"

Ширлі Джексон "Привид будинку на пагорбі"

Класик жанру хоррор, Ширлі Джексон особливо талановито вміла створювати похмурі і психологічні історії про божевілля. Наші головні герої — медіуми і просто люди, які стикалися у своєму житті з паранормальними явищами. Вони збираються разом в будинку, в якому, як кажуть, живе привид, і намагаються з'ясувати, чи так це насправді.

  1. Сара Уотерс "Маленький незнайомець"

Сара Уотерс "Маленький незнайомець"

Головний герой цього похмурого готичного роману — доктор Фарадей, який приїжджає в застарілий маєток до колись багатої аристократичної сім'ї Айресів. Прив'язавшись до них, доктор завдає їм вже дружні візити, а також проникає в їх буденні проблеми і таємничу історію "маленького незнайомця", примари, яка хоче знищити залишки цього багатого роду.

  1. Дафна Дюморье "Птахи"

Дафна Дюморье "Птахи"

Невелика повість майстра трилера Дафни Дюморье, по якій навіть зняв екранізацію сам Альфред Хічкок. Ласкаво просимо в дійсно жахливу історію, в якій немає місця вигаданим зомбі або неіснуючим привидам. Події настільки реальні і безвихідні, що стає дійсно страшно. Ми потрапляємо в реальність, в якій птиці оголосили війну людству і стрімко його винищують. Від розуміння, що нешкідливі сьогодні голуби можуть стати головним ворогом, від якого не буде порятунку, стає страшніше, ніж від історій про могутніх монстрів.

  1. Харукі Муракамі "Післяморок"

Харукі Муракамі "Післяморок"

Дія книги японського письменника Харукі Муракамі розгортається всього в одну ніч. Разом з дев'ятнадцятирічною Марі ми дізнаємося докладніше про кримінальне нічне життя столиці, від якого ми зазвичай ховаємося в безпечні стіни свого будинку. Паралельно з цим перед нами розгорнеться містична лінія її сплячою сестри, яка по остраху переплюне будь-який сучасний хоррор.

  1. Делія Оуенс "Там, де раки співають"

Делія Оуенс "Там, де раки співають"

Меланхолійна історія, яка довго трималася на верхніх рядках бестселерів New York Times розповість про дівчинку Кію, яка в юному віці стає сиротою при живих батьках. Вона живе сама в болотноій хатині, змушена здобувати їжу, заробляти на бензин для свого човна і відбиватися від агресивно налаштованих місцевих жителів. Красиві описи природи і атмосфера тотального самотності — ідеальні супутники для осіннього читання.

  1. Джоанн Харріс "Шоколад"

Джоанн Харріс "Шоколад"

Романтична книга, в екранізації якій знялися Джонні Депп і Жюльєт Бінош, розповість про молоду матір-одиначку Віан, яка зі своєю шестирічною дочкою переїжджає в маленьке французьке містечко і відкриває там магазин солодощів. Це не подобається священику, який вважає, що потурання обжерливості розбестить пристойних жителів містечка, і він оголошує дівчині війну.

  1. Мері Шеллі "Франкенштейн, або Сучасний Прометей"

Мері Шеллі "Франкенштейн, або Сучасний Прометей"

Осінь — саме час, щоб перечитати і переосмислити класику. Почати радимо з класичного і улюбленого багатьма роману "Франкенштейн". Для багатьох, можливо, буде сюрпризом, що це не фільм жахів про страшного монстра з шурупами в скронях, а досить філософська історія, що розглядає проблему відповідальності творця за свій винахід.

  1. Емілі Бронте "Грозовий перевал"

Емілі Бронте "Грозовий перевал"

Ще один класичний готичний роман, який читається на одному диханні. Історія про одержимість, помсту і ненависть. Одного разу Кетрін віддала перевагу багатому хлопцю, а не двоюрідному брату, але Хіткліф не зміг стерпіти цю образау і вирішив помститися своїй коханій.

  1. Розамунд Пілчер "Березень"

Розамунд Пилчер "Вересень"

Вже одна назва книги тонко натякає, коли її варто читати. У маленькому шотландському містечку, що продувається вітрами і приховався за хмарами, вирішують влаштувати бал на честь повноліття доньки одного з сімейств. На це торжество з'їжджається вся округа і ми зануримося в щастя і нещастя кожного з гостей.

Джерело: https://afisha.tochka.net/ua/94032-atmosfernoe-chtenie-top-10-knig-s-osennim-nastroeniem/

Ніл Гейман "Чому наше майбутнє залежить від читАння?"


 

Українська письменниця Катерина Бабкіна стала лауреаткою літературної премії Angelus

 Катерина Бабкіна отримала перемогу за книжку «Мій дід танцював краще за всіх»

36-річна українська письменниця родом з Івано-Франківська Катерина Бабкіна отримала головну нагороду премії Центральної Європи Angelus, яку вручають щороку за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою. Літераторка отримала нагороду за серію оповідань «Мій дід танцював краще за всіх» (видавництво Warsztaty Kultury). Про це повідомляється на офіційному сайті нагороди Angelus.

Бабкіна отримає премію у розмірі 150 тис. злотих (близько 1 млн грн). Польський літературний критик Богдан Задура, який здійснив переклад книжки, отримає 40 тис. злотих.

Крім того, Катерина Бабкіна отримала Приз глядацьких симпатій імені Наталії Горбанєвської. Цією відзнакою нагородили за підсумками читацького онлайн-опитування. Письменниця також отримає тримісячну стипендію на резиденцію у Вроцлавському домі літератури.

Книга оповідає історію п’яти родин, наймолодші представники яких зустрічаються у перший рік незалежності України в школі. Діти згодом стають найкращими друзями, а історії їхніх родин про перипетії, які довелось пройти кожному – стають тією ниткою, з допомогою якої Бабкіна майстерно зшиває оповіді воєдино. Мова йде про низку трагічних подій в історії України – від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другої світової, дев’яностих й кількох хвиль еміграції до війни на Донбасі, зазначає ONLINE.UA.

Катерина Бабкіна — українська письменниця, сценаристка і драматургиня. Вона є авторкою 13 збірок поезії і прози для дітей і дорослих. Її твори перекладались польською, чеською, російською, румунською, німецькою, англійською, французькою, шведською мовами. Бабкіна є авторкою поетичних збірок «Вогні святого Ельма», «Гірчиця», «Знеболювальне і снодійне», «Заговорено на любов»; збірок оповідань «Лілу після тебе», «Щасливі голі люди»; роману «Соня»; збірок дитячих повістей «Гарбузовий рік» та «Шапочка і кит»; нон-фікшину для дітей «Сила дівчат» (у співаворстві з Марком Лівіним), воркбуку «Звичка писати», пише «Укрінформ».

Що це за нагорода?

Літературна нагорода Angelus у вигляді премії та статуетки вручається щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав. Лауреатом може стати письменник, який походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

Премію вручають за найкращі прозові твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур. Українські письменники вже не вперше стають лауреатами премії Центральної Європи Angelus. У попередні роки її отримали Юрій Андрухович за книгу «Дванадцять обручів» 2006, Оксана Забужко за її «Музей покинутих секретів» 2013, Сергій Жадан за «Месопотамію» 2015.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та
натисніть
Ctrl+Enter

Джерело https://zaxid.net/ukrayinska_pismennitsya_katerina_babkina_stala_laureatkoyu_literaturnoyi_premiyi_angelus_n1528318

пʼятниця, 8 жовтня 2021 р.

Лауреат Нобелівської премії з літератури-2021

 Нобелівський комітет визначив лауреата Нобелівської премії 2021 з літератури.

Цього року премію отримав Абдулразак Ґурна "за його безкомпромісне та співчутливе занурення у наслідки колоніалізму та долю біженців у прірві між культурами та континентами".

Письменник народився у Занзібарі, а працював в Англії.

Переможця оголосили 7 жовтня під час конференції.

"Відданість Ґурни правді та його відраза до спрощення вражають.

Він може здатися похмурим і безкомпромісним, але водночас він із великим співчуттям та непохитною прихильністю стежить за долями окремих людей" йдеться на сайті Нобелівської премії. 

 

Абдулразак Ґурна народився 1948 року у Занзібарі, але був змушений мігрувати до Англії наприкінці 1960-х.

Ґурна почав писати у 21 рік, і хоч суахілі була його першою мовою, англійська стала  літературним інструментом. 

Письменник розповідав, що в Занзібарі майже не мав доступу до літератури рідною мовою. Він надихався арабською та перською поезією, сурами Корану та особливо англійською літературою від Шекспіра до Найполя.

Письменник опублікував 10 романів

  • "Пам’ять про виїзд" (Memory of Departure, 1987), 
  • "Шлях пілігримів" (Pilgrims Way, 1988), 
  • "Дотті" (Dottie, 1990), 
  • "Рай" (Paradise, 1994), 
  • "Захоплення мовчанням" (Admiring Silence, 1996),
  • "Біля моря" (By the Sea, 2001),
  • "Пустеля" (Desertion, 2005),
  • "Останній подарунок" (The Last Gift, 2011),
  • "Серце з гравію" (Gravel Heart, 2017),
  • "Потойбіччя" (Afterlives, 2020).

Усі вони пронизані темою долі біженців.

Зокрема, його роман "Дотті" оповідає історію про темношкіру жінку з мігрантської сім’ї.

Головна героїня живе у жорстких умовах расистської Англії 1950-х років і почувається так, ніби не має коріння у країні, в якій народилася і виросла.

Тому вона намагається створити свій простір та реконструювати ідентичність за допомогою читання книг та оповідань.

У романах "Захоплення мовчанням" і "Біля моря" автор також фокусується на самовизначенні мігрантів. Зокрема, йдеться про те, що опинившись у прірві між минулим і майбутнім, біженці мовчать.

Вони приховують свою ідентичність не лише для того, аби захиститися від расизму та упереджень, а також щоб уникнути зіткнення між минулим і сьогоденням, яке розчаровує, розповідають у Нобелі.

Література Ґурни стосується його взаємин з рідним краєм, отже пам'ять має надважливе значення для його творчості.

При цьому, у своїй роботі письменник прагне уникнути всюдисущої ностальгії за "незайманою" доколоніальною Африкою.

"Його романи відступають від стереотипних описів і відкривають нам культурно різноманітну Східну Африку, незнайому багатьом в інших частинах світу.

Нескінченне дослідження, зумовлене інтелектуальною пристрастю, присутнє у всіх його книгах, і це помітно зараз, у його "Потойбіччі", як і тоді, коли він почав писати, будучи 21-річним біженцем", – розповідають у Нобелівському комітеті.

Джерело:https://life.pravda.com.ua/culture/2021/10/7/246148/


четвер, 23 вересня 2021 р.

 Підбірка книг, які варто читати саме восени.

Осінь – це ще одна причина радіти життю. Але не нестримно, а статечно і підбиваючи підсумки.

Тепер час відгороджуватися від холодних сирих днів і меланхолії гарною книгою і горнятком запашної кави.

1. “Ожинове вино” Джоан Харріс. Книга, якою можна гріти руки

В принципі, будь-які книги Джоан Харріс можна запоєм читати всю осінь і зиму.

Книги Харрій неймовірно атмосферні, затишні, прямо-таки зігрівальні та дарують спокій та світло.

Їх можна порівняти з чашкою найароматнішого какао, коли ти заскочив(ла) з морозу в дім.

В них є запах випічки, шелест листя та завивання вітру, багатий урожай фруктів та хрустка скоринка яблучного пирога.

Автор знаменитої книги “Шоколад”, по якій існує не менш приголомшлива екранізація, і яку ми теж рекомендуємо читати в дощі, всі свої роботи пише в такому ось ключі.

“Ожинове вино” – найбільш осінній роман Харріс. Адже коли, як не восени, варто пригубити ароматне і терпке домашнє вино річного врожаю?

За сюжетом, письменник Джей зараз перебуває в кризі і не пише. Аж раптом знаходить шість пляшок старого вина.

Вони дивом збереглися з часів його дитинства, і кожен ковток віддає ностальгією і гіркотою втрачених років.

Цей напій створював дивний старий сусід, який практично виховав Джея і зробив його тим, ким він сьогодні є.

Після того сусід пропав без сліду, а все його історії тепер здаються якимось димом і ілюзією.

Живучи в озлобленні та зневірі, Джей і не уявляє, що скоро кожен ковток знайденого вина змінить його життя, підштовхне до важливих вчинків, допоможе відновити справедливість і розставить всі крапки над “і” в заплутаній історії.

2. Анна Гавальда “Просто разом” – для світлого смутку і тим, хто заплутався в бажаннях

Ця прекрасна книга намалює на твоєму обличчі усмішку і подарує внутрішні щастя, – особливо тим, хто зневірився і втомився.

Це історія молодої дівчини, яка починає відчувати, що втрачає себе. Вона тяжко працює прибиральницею, хоча колись прекрасно малювала.

Її життя не приносить їй належного задоволення і гармонії, бо на якомусь перехресті вона колись звернула не туди. Друзів нема, а з рідних – тільки мати, якій нема діла до доньки.

Вона часто зустрічається на сходовій клітині зі своїм сусідом Філібером, і поступово їх відносини стають приятельськими.

Згодом життя складається так, що їй доводиться переїхати до друга.

Саме в цьому прихистку вона починає відчувати той втрачений стан душевного тепла, якого їй так не вистачало весь цей час.

У квартирі Філібера вона знайомиться з молодим і талановитим кухарем на ім’я Франк, і це просто взаємна неприязнь з першого погляду.

Проте, через деякий час у молодих людей з’являються загальні теми для розмови.

Ця дивна трійця несподівано для себе знову починає бачити життя в усіх фарбах і отримувати від неї задоволення.

А тим часом у долі на друзів свої плани.

У що виллються ці нестандартні взаємини? Читай книгу й дізнавайся.

3. “Казки сироти” Кетрін Валенте – для створення осінньої атмосфери похмурої чарівності

Осінь – найкраща пора читати казки. Але не прості, а похмурі і розраховані на дорослих.

Коли дощ барабанить у вікна, темніє надто рано, що може бути краще за це? Трохи чар.

Визнана казкарка Кетрін Валенте найкраще допоможе вам своїми книгами створити неперевершену атмосферу.

Це історія про дивну дівчинку з татуюваннями, що розповідає свої незрозумілі, але моторошно привабливі казки принцу в саду. Всі ці історії про далекі країни й невідомих героїв сплітаються у витончену розповідь, яка веде хлопчика у світ мрій, щодалі страшніший і химерніший.

Тут ти знайдеш відгомони східних легенд, казок братів Грімм, міфології різних країн і творчості Андерсона.

Дракони, принцеси, пірати, пригоди, чаклуни.

Здається, що все це дитячі історії, але за ними ховаються дорослі страхи та мрії.

4. “Будь моєю мамою” Кеті Гласс. Приміряти на себе роль батька і поплакати

Ми читали цю книгу, засновану на реальних подіях, і гарантуємо тобі сльози.

Разом з героїнею ти почнеш розуміти – за кожним поганим вчинком людини ховається її біль. І іноді потрібно просто “відігріти” його добротою та щирістю.

Авторка Кеті Гласс розуміє це, як ніхто: вона працює з важкими дітьми з неповних сімей. А тому складні випадки в її практиці – це скоріше норма, ніж виняток.

Але Кеті навіть не могла собі уявити, який сюрприз приготувала їй доля цього разу: від її теперішньої підопічної за чотири місяці відмовилися п’ятеро опікунів.

І це не дивно. Дівчинка з першого дня свого перебування в новій сім’ї показала себе справжнім тираном.

Вона відверто знущалася з названої мами, зведених брата і сестрички.

А ось Кеті вважала, що зможе допомогти цій нещасній дитині.

Що ж такого страшного в минулому дівчинки змусило її так себе поводити?

Прочитавши цю книгу, ти зрозумієш якісь вчинки своїх дітей, або, якщо у тебе їх ще немає, приміряєш на себе роль батьків.

5. “Ніч в тужливому жовтні” Роджера Желязни. Читати ближче до Хелловіну

А чи не хочеш прогулятись по нічному Лондону?

Пройтися по Бейкер-стріт, відвідати Сохо, вийти на набережну Темзи, щоб помилуватися пароходиками?

Але пам’ятай, що в той же самий час десь за тобою нечутно крадеться кривавий Джек-різник, а з-за кущів – уважно спостерігає доктор Франкенштейн в компанії зі своїм жахливим монстром!

Це справжній Хелловін, дитинко! І ця Англія Роджера Желязни – не та стара-добра Великобританія, про яку писали класики.

Це останній роман відомого письменника, і це історія про вічну боротьбу добра і зла, яка одразу занурить в хитросплетіння сюжету, – тільки встигай зрозуміти, хто тут є справжнім добром.

Ця осінь може стати для тебе неймовірною – лиш подивись на сирість з іншої точки зору. Сподіваємось, наша добірка книг тобі у цьому допоможе.

Джерело:https://ranok.ictv.ua/ua/2021/09/17/shho-pochitati-voseni-2021-top-5-knig-yaki-dopomozhut-perezhiti-osin/