пʼятниця, 22 січня 2016 р.

Книги-ювіляри 2016 року



Українські книги:
940 років
(1076)
Створення «Ізборника Святослава» - одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів різного змісту, складених в Києві на основі рукописів бібліотеки Софійського собору, як перекладених, так і оригінальних
455 років
(1556 - 1561)
Створення рукописної книги «Пересопницьке Євангеліє» – визначної пам’ятки староукраїнської мови та мистецтва, одного з перших українських перекладів канонічного тексту зі старослов’янського оригіналу, здійсненого Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря (на Волині) Григорієм. Книжка стала символом української державності, на ній президенти присягають на вірність народу України. Нині пам’ятка зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського
435 років
(1581)
Перше повне видання «Острозької Біблії», видрукованої староукраїнською мовою в Острозі друкарем Іваном Федоровим на кошти К. К. Острозького
370 років
(1646)
Вихід пам’ятки української культури XVII ст. «Перло многоценное» - збірка творів (прозових і віршованих) релігійно – моральної тематики. Написана і видана вченим – богословом і педагогом Кирилом Ставровецьким (Транквіліон, ? – 1646)
170 років
(1846)
«Історія Русів» - визначна пам’ятка історичної прози і публіцистики другої пол. XVIII ст., яка відтворює події в Україні від найдавніших часів до 1769 року, написана російською мовою з українізмами. Вперше видана у Москві О. Бодянським в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а також окремим виданням. Друге видання було здійснено в Нью-Йорку 1956 року в перекладі В. Давиденка, а третє, останнє видання, вже у незалежній Україні 1991 року (переклад І. Драча)
155 років
(1861)
Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) уклав посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах «Букварь южнорусский»
140 років
(1876)
Нечуй – Левицький Іван Семенович ( 1838–1918). Повість «Микола Джеря»
130 років
(1886)
Карпенко–Карий Іван (1845–1907). П’єси «Безталанна», «Мартин Боруля»
Франко Іван Якович (1856-1916). Комедії «Рябина»
Шевченко Тарас Григорович (1814–1861). Поема «Гайдамаки»
125 років
(1891)
Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910). Повість «На розпутті», оповідання «Украла»
Франко Іван Якович (1856-1916). «Пригоди Дон-Кіхота»
120 років
(1896)
Ольга Кобилянська (1863–1942). Роман «Царівна»
Франко Іван Якович (1856-1916). «Зів’яле листя», комедія «Учитель»
115 років (1901)
Лепкий Богдан Сильвестрович (1872–1941). Зб. оповідань «Щаслива година»
Леся Українка (1871–1913). Поема «Одержима»
105 років
(1911)
Васильченко Степан Васильович (1979–1932). Зб. оповідань і повістей «Ескізи»
Леся Українка (1871–1913). Драматична поема «Лісова пісня»
95 років
(1921)
Сосюра Володимир Миколайович (1898–1965). Зб. віршів «Поезії»
90 років (1926)
Вишня Остап (1889–1956). Зб. гуморесок, фейлетонів, оповідань «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села»
Рильський Максим Тадейович (1895–1964). Зб. віршів «Тридцята весна»
Антонич Богдан-Ігор Васильович (1909-1937). Зб. віршів «Привітання життя»
80 років
(1936)
Антонич Богдан-Ігор Васильович (1909-1937). Зб. віршів «Книга Лева»
Малишко Андрій Самійлович (1912–1970). Зб. віршів «Батьківщина»
Трублаїні Микола Петрович (1907–1941). Повість «Пригоди в повітрі»
75 років
(1941)
Стельмах Михайло Панасович (1912–1983). Зб. віршів «Добрий ранок»
65 років
(1951)
Воронько Платон (1913–1988). Зб. віршів «Наша залізниця»; «Від Москви до Карпат»
Гончар Олесь Терентійович (1918-1995). Роман «Південь»
Забіла Наталя Львівна (1903–1985). Зб. віршів «Веселі малюки»
Збанацький Юрій Оліферович (1914–1994). Зб. оповідань, повістей «Над Десною»
Стельмах Михайло Панасович (1912–1983). Зб. для дітей «Жнива», «Колосок до колоска»
Чалий Богдан Йосипович (1924–2008). Зб. віршів «Наша вчителька»
60 років
(1956)
Воронько Платон Микитович (1913–1988). Зб. віршів «Лісовий гомін»
Нестайко Всеволод Зіновійович (1930-2014). Зб. оповідань «Шурка і Шурко»
55 років
(1961)
Дімаров Анатолій Андрійович (1922-2014). Роман «Ідол»
Іваненко Оксана Дмитрівна (1906–1997). Роман «Тарасові шляхи»
Костенко Ліна Василівна (Нар.1930). Зб. віршів «Мандрівка серця»
50 років
(1966)
Глазовий Павло Прокопович (1922-2004). Казка для малят «Перченя»;
Гуцало Євген Пилипович (1937–1995). Зб. для дітей «Пролетіли коні»;
Збанацький Юрій Оліферович (1914–1994). Повість «Курячий бог»
Чалий Богдан Йосипович (1924–2008). Пригодницька повість–казка «Як Барвінок став героєм»
45 років
(1971)
Забіла Наталя Львівна (1903–1985). Зб. віршів «Троянові діти»
Тютюнник Григір Михайлович (1931–1980). Зб. оповідань «Лісова сторожка»
40 років
(1976)
Гуцало Євген Пилипович (1937–1995). Зб. оповідань «За обручем»
Тютюнник Григір Михайлович (1931–1980). Повість «Климко»
Стельмах Ярослав Михайлович (1949–2001). Зб. оповідань «Химера лісового озера»
40 років
(1976)
Кава Віктор Іванович (1937–2004). Зб . для дітей «Будь обережна, Марійко!»
35 років
(1981)
Гуцало Євген Пилипович (1937–1995). Зб. для дітей «Жовтий гостинець»
Підгірянка Марія Омелянівна (1881–1963). Зб. віршів «Ранкові зустрічі»
Симоненко Василь Андрійович (1935-1963). Вірш «Лебеді материнства»
Зарубіжні книги:

695 лет
(1321)
Данте Алигьери (1265–1321). «Божественная комедия»
545 лет
(1471)
Боккаччо Джованни (1313–1375). Кн. новелл «Декамерон»
415 лет
(1601)
Шекспир Уильям (1564– 1616). Трагедия «Гамлет»
410 лет
(1606)
Шекспир Уильям (1564– 1616). Трагедия "Макбет"
290 лет
(1726)
Свифт Джонатан (1667–1745). Роман «Путешествие в некоторые отдаленные страны света Лемюэля Гулливера, сначала хирурга, а потом капитана нескольких кораблей»
215 лет
(1801)
Шиллер Фридрих (1759–1805). Пьесы «Мария Стюарт», «Орлеанская дева»
200 лет
(1816)
Гофман Эрнст Теодор Амадей (1776–1822). Сказка «Щелкунчик»
190 лет
(1826)
Купер Джеймс Фенимор (1789–1851). Приключенческий роман «Последний из Могикан, или Повествование о 1757 годе»
185 лет
(1831)
Бальзак Оноре де (1799–1850). Роман «Шагреневая кожа»
Гоголь Николай Васильевич (1809-1852). «Вечера на хуторе близ Диканьки»
Стендаль (Анрі-Марі Бейль) (1783–1842). Роман «Красное и черное»
Гюго Виктор Мари (1802–1885). Роман «Собор Парижской Богоматери»
180 лет
(1836)
Диккенс Чарлз (1812–1870). Роман «Посмертные записки Пиквикского клуба»
Гоголь Николай Васильевич (1809-1852). Комедия «Ревизор»
175 лет
(1841)
Купер Джеймс Фенимор (1789–1851). Роман «Зверобой, или первая тропа войны»
170 лет
(1846)
Дюма Александр (Д. – отец) (1802–1870). Роман «Граф Монте – Кристо»
165 лет
(1851)
Мелвилл Герман (1819–1891). Роман «Моби Дик, или Белый Кит»
150 лет
(1866)
Рид, Томас Майн (1818–1883). Роман «Всадник без головы»
Достоевский Федор Михайлович (1821–1881). Роман «Преступление и наказание»
140 лет
(1876)
Марк Твен (1835–1910). Роман «Приключения Тома Сойера»
125 лет
(1891)
Гарди Томас (1840–1928). Роман «Тэсс из рода д’Эрбервиллей»
Золя Эмиль (1840–1902). Роман «Деньги»
Конан Дойл Артур (1859–1930). Повесть «Приключения Шерлока Холмса»
Уайльд Оскар (1854–1900). Роман «Портрет Дориана Грея»
120 лет
(1896)
Чехов Антон Павлович (1860–1904). Пьеса «Чайка»
115 лет
(1901)
Конан Дойл Артур (1859–1930). Повесть «Собака Баскервилей»
Антоль Франс (1844–1924). Роман «Господин Бержере в Париже»
Манн Томас (1875–1955). Роман «Будденброки»
110 лет
(1906)
Джек Лондон (1876 – 1916). Повесть «Белый клык»
105 лет
(1911)
Драйзер Теодор (1871–1945). Роман «Дженни Герхардт»
90 лет
(1926)
Хемингуэй Эрнест (1899 – 1951). Роман «И восходит солнце»
Франц Кафка (1883–1924). Роман-притча «Замок»
85 лет
(1931)
Сент–Экзюпери Антуан де (1900–1944). Повесть «Ночной полет»
80 лет
(1936)
Митчелл Маргарет (1900–1949). Роман «Унесенные ветром»
80 лет
(1936)
Чапек Карел (1890 – 1938). Роман «Война с саламандрами»
70 лет
(1946)
Ремарк Эрих Мария (1898 – 1970). Роман «Триумфальная арка
65 лет
(1951)
Сэлинджер Джером (1919-2010). Повесть «Над пропастью во ржи»
65 лет
(1951)
Камю Альбер (1913–1970). Роман «Бунтующий человек»
60 лет
(1956)
Даррелл Джеральд (1925–1995). Книга «Моя семья и другие звери»
50 лет
(1966)
Булгаков Михаил Афанасьевич (1891–1940). Роман «Мастер и Маргарита»
45 лет
(1971)
Солженицын Александр Исаевич (1918-2008). Роман «Август четырнадцатого»

понеділок, 18 січня 2016 р.

ЗГОРАЮЧИ САМ, СВІТИВ НАМ...


Це насамперед дуже відповідально - стати одним із перших лауреатів новоствореної Всеукраїнської літературної премії імені Івана Низового - Поета, громадянина, публіциста, прозаїка, полум'яного патріота, небайдужий голос якого упродовж 45 років надривно звучав на Луганщині .Не кон'юктурної, не кулуарної премії, спущеної "зверху", а заснованої посмертно донькою поета Лесею Низовою спільно з доцентом Острозької академії Анатолієм Криловцем за сприяння Рівненської обласної організації Спілки письменників України...Адже Іван Низовий , будучи не до кінця почутим "голосом Донбасу", як тепер модно говорити, спалював себе зсередини неможливістю щось змінити кардинально...Аби ж то дослухалися вчасно до його поезій ( більше 100 книг є у творчому доробку автора!) , до полум'яних виступів у пресі, можливо, не було б зараз деяких фатальних подій...Я щиро вдячна пані Лесі, Анатолію Криловцю, Рівненській обласній організації СПУ, за таку почесну нагороду саме за книгу поезій( щось у цьому є невипадкове) з назвою "Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах"( автор передмови Д.Дроздовський, автори післямови В.Марчук і В.Карпук) . Це було ще й неочікувано, адже комітет повідомив про своє рішення за кілька днів до церемонії нагородження. Книги і авторів вони відбирали самі.
. Іван Низовий згорів від раку правої легені... Він часто задихався у атмосфері нерозуміння, несприйняття, згортання демократії на Сході нашої країни...Символічним бачиться мені й те, що сам І.Низовий удостоєний був премії Олекси Гірника - патріота, який вчинив акт самоспалення. Там було фізичне самоспалення, миттєве...Тут - внутрішнє, повільне і болюче... Хтось мусить палити себе, аби освітлювати шлях іншим...
Церемонія нагородження відбулася 15 січня в Рівненській обласній бібліотеці для молоді за участю громади міста. Грошові винагороди ми з письменницею Анною Лимич( головою Спілки, нагородженою за упорядкування книги "Революція гідності. Війна") долучили до видання п'ятитомника вибраних поезій Івана Низового ( саме про це мріє його донька Леся). Одну премію присуджено було посмертно молодій письменниці Марині Брацило ( загинула трагічно у 2013 ) за книгу "Шовкова держава"., ще одну буде передано організаторами в окупований регіон Луганщини Надії Кошель за книгу "Три пелюстки веснодня", ..Більше про цю подію написано тут:http://book-ua.net/Nahorodzheno-pershykh-laureativ-Vseukra…/ і тут :http://yunilibr.rv.ua/…/korotki-nov…/1913-zhyttia-moie-tryva Раджу прочитати деякі вірші Івана Низового, написані ще тоді, коли бути патріотом у тих регіонах було непросто...Пам'ять про Івана Низового зобов'язує нас міняти щось у собі , міняти щоденно...
***
Якщо судилося пройти
Через тортур пекельні муки,
То я пройду,
Нехай кати
Повідбивають собі руки
Об непоступливість мою,
Нехай обіб’ють собі ноги –
У цьому «доблеснім бою»
Їм не здобути перемоги!
Я неслухняним був рабом
І непокірним…
До свободи
Прийшов з розправленим горбом,
Як і годиться від природи
Нащадку славних козаків
З правічним духом українця.
Мій страх – породження віків –
Уже нічого не боїться!
Нехай готуються кати
До невідкладної роботи,
А я – готовий,
Донести
Свій хрест
Зумію
До Голготи.
І хай тоді росте трава
Над оскверненним – чистим – прахом,
Душа ж літатиме,
Жива,
У піднебессі
Вільним
Птахом!
1995
* * *
Ця мова могла
Народитися тільки в раю...
А ми, вахлаки,
Занехаяли мову свою,
І мову чужинців –
Підступно-отруйну змію –
Пригріли
В справік українському нашім
Краю!
Нас мова чужа
І принижує і зневажа
І нашу духовність з’їдає,
Мов крицю іржа, –
Вже й рідна земля нам чужіша,
Ніж просто чужа,
І байдуже нам,
Де цьому яничарству межа.
Ми – раю вигнанці,
І вигнано нас недарма –
За нашу любов
До чужих батога і ярма,
За те,
Що ми є,
А неначебто нас і нема,
За те,
Що язик галасує,
А мова – німа.
Ця мова могла
Зародитися тільки в раю
Для того,
Щоб люди створили любов і сім’ю,
І пісню таку,
Що натхнення дає солов’ю...
Чого ж бо ми так занехаяли мову свою?!
1988
* * *
…вони іще, мов таргани
Голодні,
Будуть лізти
У нашу хату,
Бо вони
Справіку хочуть їсти.
Вони їдять усе підряд,
Не лишень хліб та сало,
Свинячий рот, мов земснаряд,
Жере й жере – все мало;
Все мало смажених курчат.
– Давай живого м’яса! –
Кричить московський «демократ»,
А з ним і ласа маса.
Все мало вин і горілок
І прочих «їм» напоїв –
Під солонющий огірок
Налий крові терпкої!
…вони іще, мов сарана,
Впадуть на наше поле,
І здичавіє сторона,
Й постане поле – горе.
Їм, живоїдам, все одно,
Хто їх орду очолить,
Чи полукровка Жиріно…
Чи вишкребок Грачових…
Аби лиш визначив, куди
Направити ординців
Хмільних, веселих і рудих –
Гуртом – не поодинці!
1995
ІВАН НИЗОВИЙ
ПС. Творчу спадщину вивезла з окупованого Луганська донька поета. Вони зі старенькою мамою проживають зараз в орендованій квартирі на Львівщині.
Світлана Костюк 

вівторок, 12 січня 2016 р.

10 найромантичніших львівських історій про кохання… з ароматом кави


36404_54503 «Львів. Кава. Любов»: збірка / укл. і передм. Н. Нікалео. — Харків: «Клуб сімейного дозвілля», 2015. — 272 с.

Чи вдасться колись до кінця збагнути таємницю жіночого серця? Напевно, ні, бо її можна лише відчути, як особливий аромоксамит запашної львівської кави, що пахне корицею, шоколадом цинамоном і… чарівливою магією єднання двох коханих сердець. А за цією таїною замріяно спостерігають кам’яні леви, вслухаючись у передзвін годинника на ратуші древнього міста. Все це читач неодмінно відчує на сторінках нової збірки оповідань «Львів. Кава Любов», якою напередодні Різдвяних свят порадували прихильників авторки «Львівського жіночого клубу»: Галина Вдовиченко, Наталія Гурницька, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова, Ніка Нікалео.
Особисто для мене книга стала приємним дарунком під новорічну ялинку від дуже рідної людини, чия присутність у моєму житті, попри всі труднощі, є тим найціннішим світлом душі, яке спонукає вірити в себе, йти далі, не опускати рук, кохати, відчувати надію та щастя…
Зізнаюся, коли перегортаєш останню сторінку книжки, то відчуваєш щемливе зворушення, тепло та гордість, що найріднішим містом для тебе та твоїх рідних є саме гоноровий, романтичний, часом заплаканий дощами — такий різний, але все одно найкращий Львів.
Кожне із запропонованих оповідань є вишуканим, неповторним, самобутнім за стилем, мовними особливостями, динамікою розвитку сюжетної лінії. Але всі вони є зізнанням у любові до древнього міста, людей, які щодня крокують його вулицями, переживають свої миттєвості щастя та розчарування, зневіри та надії, любові й байдужості, успіху та занепаду.
Ці короткі влучні історії спонукають читача замислитися над вибором, який робимо впродовж усього життя: власне щастя чи життя з обов’язку, що для обох завершується драмою, як, наприклад, в оповіданні Вікторії Гранецької «Абонентська скринька». Або, навпаки, щасливим фіналом омріяного сімейного щастя — в оповіданні Наталії Гурницької «Передчуття».
Є в збірці й оповідання з незавершеним, чи радше відкритим фіналом, коли шановна авторка люб’язно залишає читачеві право «домалювати» кінець у власній уяві, як у романтично-ніжному оповіданні Ніки Нікалео «Піаністка».
Книга приємно вразить вас, друзі, романтизмом, вишуканістю, справжнім теплом та ніжністю закоханого єдиного «Серця зі Львова», й подарує насолоду вдумливого легкого читання засніженим вечором… Особливо з філіжанкою улюбленої кави, довершений рецепт якої знають «тілько ві Львові».
Насолоджуйтеся в передчутті містерії Різдва й Любові Творця до кожного небайдужого серця.
Ігор Зіньчук

У січні виходить новий роман Світлани Талан

12021_1317037104988956_1242296146104628943_n


Новий роман однієї з найуспішніших українських письменниць Світлани Талан вийде в січні цього року. П

«Він про вічне почуття – кохання», – каже сама письменниця. Головна героїня роману Софійка пройде чимало випробувань заради коханого Олександра, який її… не впізнає.

Світлана Талан обирає для творчості гострі та актуальні теми. Остання її книжка «Оголений нерв» розповідає про той період 2014 року, коли рідне місто письменниці Сєвєродонецьк перебувало під владою «ополченців». Цей короткий проміжок часу став надтяжким для родини Насті Агафонової, син якої  запальний прихильник Майдану і патріот України, а дочка «ополченка»…