вівторок, 29 вересня 2015 р.

Чому брати стали ворогами?


*
Ніна Фіалко. Коли брати стають ворогами. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 368 с.

«Неупереджений хронопис минулого і сьогодення» – саме так влучно характеризує новий роман тернопільської письменниці Ніни Іванівни Фіалко «Коли брати стають ворогами» Ірина Дем’янова у передмові до книги. Роман абсолютно не схожий на попередні книги талановитої авторки, тут немає вже звичної теми заробітчанства чи мелодраматичності любовного трикутника. Центральною темою книги є неоголошена війна та агресія Росії на Сході України.

Письменниця аналізує, виявляє та осмислює причини українсько-російського протистояння не лише в контексті нинішнього конфлікту, але через призму історичного минулого двох народів, яких вважали «братами». Чи можна брататись із агресором – окупантом, котрий зухвало відібрав частину території Незалежної української держави і розв’язав криваву війну на наших східних теренах?

Маріупольський бранець


*Галина Вдовиченко. Маріупольський процес. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 288 с.


У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшла друком нова книжка відомої української письменниці Галини Вдовиченко «Маріупольський процес», присвячена, як нескладно здогадатися з назви, подіям нинішньої війни на сході нашої країни. Роман, завдяки якому Вдовиченко стала лауреаткою літературної премії «Коронація слова».

«Маріупольський процес» – то чергова варіація одного з дуже поширених літературних сюжетів, відомого в нас, мабуть, передусім завдяки «Кавказькому бранцю» Олександра Пушкіна. Події, звісно, відбуваються у двадцять першому, а не дев’ятнадцятому столітті та не на Кавказі, а в Приазов’ї, під Маріуполем. Український боєць, доброволець Роман зі Львова потрапив тут у полон до «ополченців», колишніх пересічних хлопців-«гопників», що з початком подій стали сепаратистами й отримали зброю. Бранця почали бити, але раптом його попросила як «робочу силу» сестра одного з бойовиків, Ольга. Дивна, за нормальною логікою, пропозиція, у логіці війни не особливо здатна подивувати – і, відповідно до одвічних воєнних традицій, Роман став рабом на звичайному українському сільському обійсті.

середа, 9 вересня 2015 р.

"Приватний щоденник. Майдан. Війна" - це, якщо хочете, - моя людська, письменницька і депутатська сповідь про найбільш драматичний період новітньої української історії, учасником і свідком якої я була.
      Марія Матіос

вівторок, 8 вересня 2015 р.

10 ВРАЖАЮЧИХ ФАКТІВ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ, ЯКІ МАЛО КОМУ ВІДОМІ


e-mail
Друк
lesyavrazhfaktyЛариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її маму – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita». 
Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індіго.
А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.
Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.
Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».
Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?
Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?
І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.
Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.
Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.
Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.
Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».
Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.
Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:
«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли вона обіцяла».
«Як тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я “перетомлюся”, “виснажуся”, “покладу всю силу”. Чи не значить се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? Бо так виходить якесь “внушение”, і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я «ні до чого».
«Удручає в російській літературі навіть не стільки порнографія, скільки сумбурність і безпомічність думки й фантазії, безпорадність в рішенні навіть елементарних психологічних проблем. Так, наче люди з зав’язаними очима пишуть».
«Треба було в Єгипті родитись, то, може, й був би лад, але ж найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа на честь їм написала драму-феєрію. Я дуже люблю казки і можу їх видумувати мільйони».
«Коли вибирати з двох, то я вже волю бути Дон-Кіхотом ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі, та й навіть по фігурі».
«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє “щось” дає барву цілому почуттю».
Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.
Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.
Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.
Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси. 

Названо 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття

Оприлюднено список найкращих українських художніх книг за останні десять років. Зокрема, до нього потрапила і книга головного редактора IA ZIK Тетяни Вергелес «Моя грішна журналістика». Загалом перелік найкращих книг останнього десятиліття складається з 80 творів.



СПИСОК НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНІХ КНИГ ОСТАННЬОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ (2005-2015):

рекомендовані учасниками читацького марафону

1. Володимир Рутківський «Потерчата» (дитяча література)
2. Леонід Кононович «Тема для медитації»
3. Василь Портняк «У снігах»
4. Софія Андрухович «Фелікс. Австрія»
5. Василь Шкляр «Залишенець», «Елементал», «Маруся», «Ключ»
6. Сергій Жадан «Ворошиловоград», «Месопотамія», «Життя Марії», «ДепешМод»
7. Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля», «Королівство», «Магнат»
8. Ліна Костенко «Записки українського самашедшего»
9. Олег Лишега «Зима в Тисмениці», «Снігові і вогню», «Великий міст»
10. Володимир Лис «Соло для Соломії»
11. Любов Якимчук «Абрикоси Донбасу»
12. Леонід Кононович «Тема для медитації»
13. Василь Голобородько «Летюче віконце»
14. Марія Матіос «Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки», «Нація»
15. Тарас Прохасько «БотакЄ», «Лексикон таємний знань», «Хто зробить сніг» (Мар’яна Прохасько)
16. Василь Герасим’юк «Кров і легіт», «Космацький узір», «Папороть»
17. Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр»
18. Дара Корній «Гонихмарник», «По той бік світла», «По той бік темряви»
19. Юрій Андрухович «12 обручів», «Екзотичні птахи і рослини», «Лексикон інтимних міст»
20. Володимир Діброва «Андріївський узвіз»
21. Макс Кідрук «Бот»
22. Світлана Талан «Розколоте небо», «Коли ти поруч», «Оголений нерв»
23. Юр Логвин «Танці Шайтана»
24. Брати Капранови «Кобзар 2000»
25. Сергій Оксеник «Лісом, небом, водою» (дитліт)
26. Віталій Жежера «Господні комарики»
27. Тетяна Белімова «Вільний світ»
28. Володимир Єшкілєв «Три кути трикутника. Автографи часу. Апокриф мандрів Григорія Сковороди».
29. Любов Пономаренко «Синє яблуко для Ілонки»
30. Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», «Диригент останньої свічки», Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», «З мапи книг і людей»
31. Михайло Бринних «Шидеври світової літератури». Хрестоматія доктора Падлючча. Т.1
32. Володимир Лис «Століття Якова», «Країна гіркої ніжності», «Маска»
33. Володимир Арєнєв «Душниця» (дитяча література)
34. Юрій Винничук «Танго смерті»
35. Ольга Слоньовська «Дівчинка на кулі»
36. Ірванець «Сатирикон XXI»
37. Позаяк. Вірші
38. Юрон Шевченко «Бермуди»
39. Ксенія Харченко «Історія»
40. Руслан Горовий «Руслана і Барселона»
41. Андрій Кокотюха «Червоний», «Справа отамана Зеленого»
42. Василь Кожелянко «Діти застою»
43. Кость Москалець «Мисливці на снігу»
44. Тимофій Гаврилів «Де твій дім, Одіссею?»
45. Богдан Жолдак «УКРИ»
46. Марина Гримич «Острів Білої Сови»
47. Таня Малярчук «Біографія випадкового чуда», «Звірослов»
48. Надія Мориквас «Корнелія»
49. Мойсей Фішбейн «Ранній рай»
50. Сергій Осока «Небесна падалиця»
51. Наталка Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована платити більше»
52. Дзвінка Матіяш «Історії про троянди, дощ і сіль»
53. Степан Процюк «Бийся головою до стіни», «Під крилами Великої Матері», «Десятий рядок»
54. Іван Андрусяк «Книга трав, дерев і птахів», «Серця приручений рослин»
55. Тарас Федюк «Халва»
56. Павло Вольвач «У Києві» (поезії)
57. Андрій Курков «Пікнік на льоду»
58. Вадим Денисенко «Кілька історій про кохання»
59. Оксана Думанська «Дитя епохи»
60. Кость Бондаренко «Історія в профіль»
61. Тетяна Вергелес «Моя грішна журналістка»
62. Олексій Чупа «10 слів про Вітчизну»
63. Марія Дзюба «Укриті небом»
64. Наталка Доляк «Чорна дошка. Велика, страшна і голодна правда»
65. Олена Печорна «Грішниця»
66. Мельничук «Князь роси» (поезія)
67. Оксана Кузів «Адамцьо»
68. Любко Дереш «Культ»
69. Олександр Михед «Астра»
70. Люко Дашвар «Село не люди», «Молоко з кров’ю»
71. Володимир Даниленко «Сон із Дзьоба стрижа», «Грози над Туровцем», «Капелюх Сікорського»
72. Ганна Осадко «Сарматське Море»
73. Ярослав Мельник «Далекий простір»
74. Вікторія Гранецька «Тіло ТМ»
75. Ярослав Мельник «Далекий простір»
76. Мирослав Дочинець «Криничар», «Вічник»
77. Таня Шамрай «Я житиму у цьому вітрячку»
78. Борис Гуменюк «Вірші з війни»
79. Юрій Щербак «Час смертохристів»
80. Роман Іванничук «Вогненні стовпи»
Нагадаємо, книга головного редактора IA ZIK Тетяни Вергелес «Моя грішна журналістика» побачила світ у 2014 році. Вона вийшла у день десятиріччя інформаційного агентства. Як йдеться в анотації, «книга львівської журналістки – багатоповерхова: вона про Львів, про його «геніїв місця» і просто класних людей. Вона про друзів, про політику (куди без неї?), книги, музику, мандри і «мантри». Про вічний пошук гармонії».

У мережі з’явилась бібліотека з безкоштовними українськими підручниками за 2015 рік

У мережі з’явилась бібліотека з безкоштовними українськими підручниками за 2015 рік
У інтернеті з’явилась онлайн-бібліотека, де можна скачати шкільні підручники для учнів усіх класів. У підбірці книжки розподілені по класах. Вони відскановані у форматі pdf та скачуються єдиним архівом для кожного класу.

понеділок, 7 вересня 2015 р.






22. Форум видавців у Львові. 

Програма фестивалю







Кожного вересеня, 22 роки поспіль, Львів перетворюється на справжнє місто Літератури. Такої концентрації читань, презентацій, перфомансів та інших літературних проектів ви більш ніде не зустрінете. Так, мова про найбільшу книжкову подію України - 22. Форум видавців, що проходитиме у Львові з 10-го по 13 вересня 2015 року.

Цьогорічна програма Форуму налічує 1285 подій, що проходитимуть на більш ніж 60-ти різних локаціях міста. 22. Форум видавців у Львові це:
  • Книжковий ярмарок, який триватиме 10-13 вересня
  • Премія «Найкраща книга Форуму-2015»: понад 300 книжок від 60 видавництв
  • Львівський міжнародний літературний фестиваль
  • Львівський бібліотечний форум,  що стає головною бібліотечною конференцією країни, залучаючи все більше іноземних учасників. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією.
  • Благодійна акція  «Третій вік: задоволення від читання»:  пенсіонери  заощадять 80000 грн.  на вхідних квитках і  100 тис. грн. завдяки знижці на книжки!
  • Ніч поезії і музики нон-стоп: 20 поетів, Юрій Андрухович і Karbido, текст-група "Орбіта”, Олеся Здоровецька і не тільки.
  • Гала-концерт конкурсу Молода республіка поетів, участь у якому візьмуть 10 найкращих молодих поетів України
  • Вперше! Тиждень сучасної драматургії на Форумі видавців: читання, вистави, зустрічі з драматургами, обговорення п'єс і перекладів.
  • Вперше! Дитячий Форум! Це понад 400 заходів для дітей та батьків, очікувана кількість відвідувачів – 10 тис. Діти зможуть відчути себе супергероями і врятувати свою чарівну країну. Заходи відбуватимуться в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові і Державному природничому музеї. 


Фокусною темою 22. Форуму видавців стане «Культура vs Пропаганда, Цінності». Передбачено також спеціальні теми: «Програма розвитку і підтримки читання»,  Громадське обговорення законопроекту «Про освіту»,  «Розвиток  критичного мислення і зміни навчальних програм». У межах фестивалю також будуть діяти 6 тематичних майданчиків у різних локаціях у центрі міста: «Жіноча тема», «Кулінарія», «Мандри», «Нація та едукація», «Уроки історії», «Фронт і фронтир».

На Форум їдуть біля 350 авторів з 22 країн світу: Білорусь, Велика Британія, Вірменія, Грузія, Естонія, Китай, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, США, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. Країною-гостем цьогорічного Фестивалю стала Франція.

Спеціальні гості 22. Форуму видавців у Львові: Еліот Акерман (США), Юрій Андрухович (Україна), Франсуаза Барб Гааль (Франція), Ганс Боланд (Нідерланди), Марек Бьєнчек (Польща), Сергій Жадан (Україна), Оксана Забужко (Україна), Крістіне Кошель (Німеччина), Бей Лінг (Китай), Генрі Марш (Велика Британія), Маріуш Машкевич (Польща), Адам Міхнік (Польща), Катя Петровська (Німеччина), Пітер Померанцев (Велика Британія).


Вийшла книжка, написана Надією Савченко у СІЗО



 З’явиться у продажу книжка «Сильне ім’я Надія», написана у СІЗО українською льотчицею, народним депутатом Надією Савченко, яку в Росії почали судити за сфабрикованим звинуваченням у загибелі співробітників каналу «Россия 1». Про вихід книжки повідомив адвокат українки у своєму Тwitter.

Раніше адвокат Ілля Новиков, який має українське походження і володіє українською мовою, в інтерв’ю «Укрінформу» розповів, що писати книгу Надія Савченко почала взимку, під час голодування. Останню частину твору вона передала в квітні-травні.
За словами адвоката, книжка вийшла цікавою.
Презентацію книжки Надії Савченко «Сильне ім’я Надія» заплановано на 11 вересня. Поки є тільки видання українською мовою. «Ймовірно, будуть пропозиції про переклад російською, англійською, але поки нічого визначеного сказати не можу», – поділився Ілля Новиков.
Як повідомляла «Телекритика», книга Надії Савченко мала вийти у видавництві «Юстініан». Наклад, згідно з річним контрактом, становить 10 000 примірників. Книга поєднуватиме розділи: «Війна», «Полон», «Викрадення», «В’язниця», «Голод у тюрмі та поза нею», «Сильне ім’я Надія», «Ірак», «Списаний льотчик «недольотчик», «Не знаючи броду не лізь у воду або гниле болото Броди», «Майдан», «Крим», «АТО початок», «Рикошет». Ілюстрації до кожного розділу книги готує сестра Надії Віра.
На сайті «Радіо Рокс» доступний перший розділ аудіокниги «Сильне ім’я Надія». 


Джерело: <a href="http://litakcent.com/2015/09/04/vyjshla-knyzhka-napysana-nadijeju-savchenko-u-sizo/">ЛітАкцент</a>