Як правило, батьки мріють про те, щоб їхні діти якнайбільше часу проводили за читанням. У житті маленької Агати Крісті все було навпаки – її мати Кларісса Бемер, надихнувшись новомодною методикою виховання, заборонила їй вчитися читати. Але, на щастя, дівчинка не послухалася.
Свою заборону улюблена мама, яка страждала на легку форму нервового розладу, та до того ж, будучи людиною, що захоплюється, буквально марила Вікторіанською епохою, підхопила віяння нового часу – в ті роки з'явилася думка, що раннє читання не корисне для очей дитини. Та й голові шкідливо. На її думку, справжня леді тих років мала грати на одному музичному інструменті (а краще на кількох), регулярно брати уроки вокалу і вміти танцювати, а ось читати їй було зовсім ні до чого. Більше того, ця навичка Кларісса вважала навіть шкідливою і не планувала знайомити дочку з літературою до восьми років.
Щоправда, саму Агату мало цікавило, що думає її мати з цього приводу – дівчинка самостійно навчилася читати у віці чотирьох років і все дитинство ховала свої книги від навіженої матері. У своїй автобіографії письменниця розповідала, що щоразу, коли їй подобалася прочитана на ніч казка, вона просила потримати в руках книгу. Агата просто розглядала сторінки і поступово почала розбирати зміст слів, що були на них надруковані. Механізм цього дива Агата не зрозуміла ні з дитинства, ні потім. Під час прогулянок дівчинка питала у няньки, що означають слова на вивісках та афішах. І ось настав день, коли п'ятирічна Агата виявила себе в дитячій няні, яка вільно читає вголос, книгу під назвою «Ангел кохання».
Наступного дня няня підійшла до матері і вибачившись піднесла їй погану новину: "Боюсь, мем, Агата навчилася читати", - сказала вона. Мама, звичайно, засмутилася, але зробленого не повернеш.
А для майбутньої «Королеви детективу» з того часу найбажанішим подарунком на Різдво чи день народження стала нова книга.
Немає коментарів:
Дописати коментар