1. «Улісс» Джеймса Джойса. “Сучасна класика” перетворила один день з життя городянина в найбільш епічний твір ХХ століття.2. «1984» Джорджа Оруелла. Краща антиутопія минулого століття, що збагатила мову такими поняттями, як Старший Брат, «новояз» та іншими.
3. «Гордість і упередження” Джейн Остін. Несе відповідальність за те, що газети часто-густо починають статті зворотом: «загальновідомо, що …»
4. «Емма» Джейн Остін. Хоча сама письменниця визнавала, що створила героїню, яка «не сподобається нікому, крім мене самої”.
5. «Коханець леді Чаттерлей» Девіда Лоуренса. Неодноразово визнана такою, що «ображає моральність» історія, яка, проте, більш багатомовна, ніж непристойна.
6. «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера. Не такі вже прості, що б там не говорили вам ваші вчителі англійської мови. До того ж відсутня рекомендація від Стівена Фрая на обкладинці, так, що можливо, книга і зовсім не варта уваги.
7. «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фітцджеральда. Джей Гетсбі зовсім не такий вже великий персонаж, яким його прийнято вважати. Хіба мало людей здійснюють сумнівні вчинки тільки для того, щоб спокусити чужу дружину!8. «Ніч ніжна» Френсіса Скотта Фітцджеральда. Див вище. До речі, книга багато в чому заснована на реальних подіях.
9. «Знедолені» Віктора Гюго. Один з найбільших романів XIX століття: війна, політика, релігія, любов і багато іншого. Хоча мюзикл, звичайно, цікавіше.
10. «Віднесені вітром» Маргарет Мітчелл. А в цьому випадку, навпаки: книга цікавіше мюзиклу – у «Вест-Енді» він протримався всього два місяці. Насправді, краще за все вийшов фільм.
11. «Сто років самотності» Габріеля Гарсії Маркеса. Все одно, що спробувати простежити сім племен родоводу знайомого студента по обміну з Колумбії.
12. «Сторонній» Альбера Камю. Прочитана в оригіналі тисячами, які вивчають французьку, ця невеличка книжка завинила в тому, що студенти тепер можуть читати французькі есе з екзистенціалізму, але як і раніше не в змозі запитати дорогу до Лувру.
13. «Кандид» Вольтера. Див. вище, замінивши «екзистенціалізм» на «лейбніціанский оптимізм».14. «Перетворення» Франца Кафки. Див. вище, замінивши «лейбніціанский оптимізм» на «кафкіанство», а «Лувр» на «Бранденбурзькі ворота».
15. «Страждання юного Вертера» Йоганна Вольфганга Гете. Зворушлива історія, що пробуджує у закоханого читача глибоку жалість до себе.
16. «Небезпечні зв’язки» Шодерло де Лакло. Прекрасний текст, але, на жаль, по-французьки, і без фотографії актриси, яка грала Баффі, на обкладинці. Та вже, фільм “Жорстокі ігри”, принаймні, англійською мовою.
17. «Війна і мир» Льва Толстого. 1225-сторінкова книга, яку часом порівнюють з епічною мильною оперою, завдяки перенасиченості подіями та персонажами. Те ж саме ви можете підглянути у своїх сусідів.
18. «Злочин і кара” Федора Достоєвського. Історія божевілля і обтяжливих моральних дилем. На щастя, коротше, ніж «Війна і мир».
19. «Алхімік» Пауло Коельо. Коли вища форма життя зійде до створення книги про людство, вона неодмінно процитує цю безпорадну книгу, що прикидається літературою, як свідчення його найглибшого занепаду. Правда, було продано більше 65 млн. копій, і її високо оцінила Мадонна.
20. «Дівчина з татуюванням у формі дракона» Стіга Ларссен. Ряд нескінченних чашок кави і раптова сцена сексуального насильства. Найуспішніший продукт експортований зі Швеції після ІКЕА.
21. «Їж, молись, кохай» Елізабет Гілберт. Їж, молись, кохай, валяйся на дивані, скаржся, подорожуй, потурай собі, пиши, перевір свій банківський рахунок.
22. «Скарга кравця» Філіпа Рота. Наріжний камінь сучасної американсько-єврейської літератури. Відомий завдяки сцені самозадоволення із застосуванням шматка печінки. На жаль, не так цікаво, як це звучить.
23. «Страх і ненависть у Лас-Вегасі». Хантера С. Томпсона. Психоделічна подорож по Америці, квінтесенція гонзо-журналістики з усією її важкістю для читання (хоча це – на любителя).
24. «Сноби» Джуліан Феллоуз. Серіал «Даунтонське абатство», але без рекламних пауз.
25. «Коротка історія часу» Стівена Хокінга. Ні, ви напевно її ще не читали.
26. «Коротка історія майже всього» Білла Брайсона. Більш читабельна, ніж книга Хокінга, але на книжковій полиці виглядає менш переконливо.
27. «Коротка історія тракторів по-українськи» Марини Левицької. Вводить в оману назва сімейної комедії емігрантів в англійському Пітерборо.28. «Поло» Джиллі Купер. Відразу перегортайте на 61-у сторінку: там еротична сцена у вертольоті.
29. «Пташина пісня» Себастьяна Фолкса. Див. вище, з поправкою на стор 67, 69, 70, 71, 72 і т.д.
30. «Божественний обман» Річарда Докінс. Навіть більш похмуро, ніж Біблія, але ця книга принесла своєму авторові більший дохід.
31. «Хто-небудь їсть ос?», Видана тижневиком New Scientist. О так. Чи змусить вас ця книга здаватися більш ерудованим? О ні.
32. «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» Джона Грея. Ні, це не так. Джон Грей, до речі, з Техасу, якщо ви не знали.
33. «Гра» Ніла Штрауса. Посібник з пік-апу для зневірених чоловіків. Сподобається феміністкам.
34. «Євнух-жінка» Джермейн Грір. Менш цікава версія «Ігри» для чоловіків.
35. «Неприкаяні» Малколма Гладуелла. Пишномовно, багатослівний доказ очевидних речей, на зразок тієї, що нью-йоркський журналіст, який опублікував книгу з різкою назвою, може розраховувати на нове, більш грошове місце роботи.
36. «Як завойовувати друзів і впливати на людей» Дейла Карнегі. Крок перший: не давати їм купувати книги з популярної психології.
37. «Хроніки Фрая» Стівена Фрая. Можна було б стиснути до 140-літерного повідомлення в твіттері.
38. «Ознака тривоги» Алена де Боттона. Задумлива версія Фрая. Але така ж дратівлива.
39. «Прах Анжели» Френка Маккурт. Приємна книга про ірландське дитинство, хоча на ній і лежить непряма провина за численні тужливі наслідування.
40. «Подорож» Тоні Блера. Першокласне чтиво. Але тема сексу не розкрита. І назва нудна.
41. «Мужність під час війни» Гордона Брауна. Мабуть, випередила майбутні книги колишнього прем’єр-міністра: «Як продати ваше золото за гарною ціною», «Управління боргом для чайників», «Гармонія робочого простору».
42. «Джордан: доведена до ручки» Кеті Прайс. На жаль, у цій книзі нічого не говориться, наприклад, про погляди автора на еволюцію царства древніх Хашимітів на сході Ізраїлю.
43. «Субота» Іена Мак’юена. Все, що автор засвоїв за два роки вивчення нейрохірургії. Не так добре, як «Терпляча любов», яка не така гарна, як «Амстердам», який не такий гарний, як «Спокута».44. «Мандоліна капітана Кореллі» Луї де Берньє. Читачі люблять за опис Кефалонії у воєнний час, але безнадійно зіпсувала репутацію через популярність цитати про коріння дерев: її постійно цитують на весіллях.
45. «Код да Вінчі» Дена Брауна. Корисна лише в якості керівництва про те, кого варто побоюватися в метро.
46. «Сутінки» Стефані Майєр. Див вище. Особливо якщо ви вже дорослий, а значить, вампірів не приваблюєте.
47. «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг. Див вище. Особливо якщо ви дорослий і читаєте версію цієї книги у відповідній обкладинці.
48. «Один день» Девіда Ніколлса. Прекрасний опис відносин, які тривають протягом двадцяти років: усе псують лише захоплені відгуки тих, хто намагається неодмінно переказати вам сюжет, не загубивши кінець (натяк: дуже, дуже сумний).
49. «Скаутинг для хлопчиків» Роберта Баден-Пауела. У книжковому магазині цю книгу питати якось ніяково.
50. «Лоліта» Володимира Набокова. Скаутинг для дівчаток.
Немає коментарів:
Дописати коментар