6 січня 1846 року поет Тарас Шевченко закінчив писати свій знаменитий "Заповіт". 32-річний Шевченко вважав, що помирає і це його останній вірш. Адже у нього було запалення легень і лихоманка.
У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині. У Полтаві він поквапився до Шведської могили, яку хотів замалювати, бо ще раніше не бачив місцевість, де було поховано загиблих під час Полтавської битви шведів. За малюванням побачив поета поміщик Степан Самійлов, з котрим Шевченко здавна приятелював. Разом дісталися хутора В'юниця, де сім'я Самійлових привітала поета. А на ранок Шевченко відчув нежить. Місцевий фельдшер визначив – запалення легень. На сімейній раді вирішили – негайно відправити хворого поета в Переяслав до лікаря Андрія Козачковського.
Шевченку в Переяславі відвели окрему кімнату, лікар призначив лікування. Третьої ночі настала криза - хворий відчував повне виснаження, мучила лихоманка. Вирішив написати останнє слово до людей, бо гадав, що помирає.Так з'явилися рядки: "Як умру, то поховайте мене на могилі...". Міцний організм переміг хворобу і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину.
У рукопису не було назви. "Заповітом" його охрестили видавці через кілька років. У різних списках і різних виданнях цей вірш мав різні назви: "Завіщаніє", "Заповіт", "Думка", "Остання воля". З 1867-го року за ним закріпилася назва "Заповіт".
"Заповіт" пішов у люди: його переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам'ять, аж поки твір потрапив на сторінки невеликої збірки "Новыя стихотворѣнія Пушкина и Шевченки", що була надрукована у Лейпцигу 1859 року, пізніше — у Львові (1863) та Петербурзі (1867). Великого поширення він набув під час перевезення тіла Шевченка до України.
"Заповіт" — квінтесенція всієї творчості Шевченка. У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова революційного трибуна, звернена до народу. Вірш переклали на 150 мов світу та поклали на музику.
Автор: Ольга ВАСЬКІВ
Немає коментарів:
Дописати коментар