Усі ми чули, що читання корисне. Але в чому саме полягає ця користь? Ось результати деяких досліджень, які розкажуть, які саме навички розвиваються, коли ми читаємо.
1. Читання зменшує стрес.
Гуляєте або слухаєте музику, щоб позбутися стресу? Вчені з університету Сассекса вважають, що замість цього вам варто почитати книжку. Читання визнали найефективнішим способом зняти стрес. Вже шість хвилин читання знижують рівень стресу на 2/3.
2. Читання допоможе позбутися безсоння.
Читання – один з найефективніших способів розслабитися і налаштуватися на сон. Яскраве світло від телевізора чи телефону посилає у мозок сигнал, що пора прокидатися. Читання книжки з приглушеним освітленням має зворотній ефект – мозок розуміє, що треба відпочити.
3. Читання робить вас більш чуйними.
Читаючи, ви, безсумнівно, співпереживаєте героям книжки. Дослідження свідчать, що, переймаючись художнім твором, людина вчиться співчувати і емоційно розуміти іншу людину в реальному житті.
4. Читання покращує функціонування мозку.
Вчені з університету Еморі довели, що після читання книжки в людини на кілька днів підвищується рівень інтелекту. Автори дослідження стверджують, що читання збільшує кількість нервових зв’язків у мозку людини на фізіологічному рівні.
5. Книжки-самовчителі допомагають боротися з депресією.
Згідно з даними шотландського дослідження, читання самовчителів є ефективним способом лікування депресії. Пацієнти, яким запропонували такі книжки, через рік показали значно нижчий рівень депресії порівняно з пацієнтами, які отримували допомогу лише від свого лікаря загальної практики.
6. Читання робить вас привабливішим.
Високий інтелектуальний рівень робить вас більш привабливим для людей. Можливість підтримати розмову на будь-яку тему і блиснути ерудицією при знайомстві дає більше шансів, що людина віддасть перевагу саме вам.
7. Читання допомагає визначатися з життєвими цілями і давати раду труднощам.
Вчені з Університету штату Огайо визначили, що чим більше людина читає, тим більше вона ідентифікує себе з персонажами книги, переносячи тим самим їхню модель поведінки у своє життя. Так книжка може допомогти зустріти любов усього життя, подолати труднощі і просто наслідувати хороший приклад.
8. Люди, які читають, соціально активніші.
Дослідження, яке провів Національний фонд мистецтв, показало, що люди, які читають, беруть значно активнішу участь в діяльності культурних та громадських організацій і співтовариств.
9. Читання покращує пам’ять і розумові здібності.
Завжди, коли ви читаєте, ви тренуєте мозок. Кожного разу він створює нові зв’язки для зберігання отриманої інформації. Дослідження виявили, що у людей, які постійно читають і пишуть, зниження розумової діяльності відбувається значно повільніше, ніж у тих, хто рідко дає мозку такі навантаження.
10. Читання розширює словниковий запас.
Коли ви читаєте, то стикаєтесь зі словами, які зазвичай не використовують у розмовній мові. Якщо слово незнайоме, не обов’язково шукати його в тлумачному словнику. Інколи його значення можна зрозуміти зі загального змісту. Читання, окрім цього, сприяє загальній грамотності.
У процесі читання ви переймаєте стиль і манеру писання автора книжки. Так само, як прослуховування музики може вплинути на стиль музиканта, так і письменник впливає на здібності до письма того, хто читає його книжку.
12. Люди, які читають, часто більш розвинуті фізично.
Дослідження показують, що люди, які читають, частіше роблять фізичні навантаження. У тренажерному залі вони займаються довше і краще пропрацьовують вправи.
13. Читання допомагає бути відкритішим.
Таку точку зору підтримує опубліковане в журналі «Creativity Research Journal» дослідження: література відкриває розум для нових ідей. Більше того, люди, які щойно прочитали коротеньку історію, менше потребували усамітнення.
14. Читання полегшує вивчення іноземних мов.
Регулярне читання допомагає легше розуміти і запам’ятовувати новий матеріал, особливо при вивченні нової мови.
15. Читання розвиває вміння слухати.
Як не дивно, читання покращує навички аудіювання, полегшуючи для розуміння лексику і граматику. Особливо яскраво це проявляється, коли читаєш вголос.
16. Читання розвиває творчі здібності.
Коли педагоги університету Обафемі Аволау включили тематичні комікси в освітню програму молодших класів, вони помітили, що суміш картинок і слів підвищує творчі здібності дітей. Так само книги впливають на дорослих.
17. Читання може попередити хворобу Альцгеймера.
Різноманітні дослідження показали, що читання робить людей менш схильними до хвороби Альцгеймера. Мозок, як і будь-який інший орган, має потребу в підтримці і зміцненні за допомогою вправ. І читання – це ідеальний спосіб.
18. Спільне читання покращує стосунки батьків і дітей.
Психологи стверджують, що під час спільного читання між батьками й дітьми встановлюється особливий зв’язок, який ніколи б не виник під час спільного перегляду телевізора чи інших подібних розваг.
19. Читання допомагає справитися з фінансовими труднощами.
Згідно зі статистикою, 43% дорослих людей з низьким рівнем навиків читання живуть бідно. Серед читачів з високою грамотністю таких лише 4%.
20. Діти, які читають книжки, набагато краще справляються з навчанням.
Дослідження підтвердили, що діти, які багато читають і отримують від цього задоволення, набагато краще дають собі раду в школі. При цьому вони показують хороші результати не тільки в граматиці, але й в математиці.
21. Читання допомагає реабілітувати злочинців.
Одне дослідження показало, що злочинці, які пройшли курси підвищення грамотності за ґратами, на 30% рідше скоюють правопорушення після звільнення.
22. Читання робить вас добрим розповідачем.
Чим більше чужих історій ви читаєте, тим краще будете розповідати свої. Ви навчитеся краще відфільтровувати непотрібну інформацію і краще подавати потрібну. Чим захопливішими будуть ваші історії, тим цікавішою людиною ви будете здаватися для інших людей, тим переконливішими будуть для них ваші слова.
23. Читання спонукає робити світ кращим.
Активні читачі в три рази частіше займаються благодійною і волонтерською діяльністю. Читання спонукає нас співпереживати тим, кому погано, і подавати таким людям руку допомоги.
Зовсім недавно швидка смерть паперових книг вважалася практично доконаним фактом. Ось ще трохи, ще трохи, і електронні книги повністю витіснять численні «цеглини». Але «трохи» вже минуло, а книговидавництво все так само живе, полиці книжкових магазинів не порожніють, публічні бібліотеки не зачиняються. Що ж пішло «не так»? Чому сторінки, що пахнуть друкарською фарбою, все ще милі нашому серцю?
Давайте уявимо невелике змагання між паперовою та електронною книгами. Хто переможе? Витіснить один носій свого суперника, або ж обидва залишаться існувати нарівні, як альтернатива один одному?
Щоб зрозуміти, що краще - паперова чи електронна книга - давайте спочатку з'ясуємо плюси і мінуси обох, інформує Ukr.Media.
Плюси електронної книги:
Компактність. Вона передбачає можливість зберігати великі обсяги інформації на носіях невеликого розміру, що дозволяє взяти з собою в подорож кілька книг.
Екологічність. Для виробництва паперових книг використовується папір, а значить, знищуються дерева. А одна маленька електронна книжка вміщує в собі неосяжну кількість сторінок, рятуючи цілий ліс від вирубки.
Освітлення. Немає необхідності в освітленні, оскільки у електронної книги є власне підсвічування.
Можливість робити позначки на полях, закладки, швидко знаходити потрібні ділянки тексту за допомогою пошуковика, звертатися до словників. Загалом, електронна книга передбачає більше можливостей для взаємодії з текстом, при якому вона не буде зіпсована, на відміну від паперової.
Можливість вбудовувати медіа-матеріали (відео, аудіо). Це гарне доповнення для енциклопедій і навчальної літератури.
Можливість міняти шрифт та розмір букв, що дозволяє людям зі слабким зором читати без окулярів.
Легко відновити втрачену книгу - її можна завантажити в Інтернеті або скопіювати в друга.
Мінуси електронної книги:
Ненадійність. Варто трапитися поломці - і прощавайте, сотні книг, зібраних по всіх закутках Інтернету, куплені на сайтах, викачані у друзів...
Низька якість. Швидше за все цей мінус має тимчасовий характер і пізніше буде усунутий. Книги в Інтернеті часто ніхто не вичитує. Буває, завантажиш, подивишся, - а це скан з паперового джерела, розпізнаний в FineReader і жодного разу не відредагований. Ось вам, будь ласка, і кубики, і ієрогліфи, і ділянки нечитабельного тексту.
Незручність в читанні. Так, носити з собою електронні книги зручно, а от читати - не дуже. Вірніше - не всім. Існує безліч людей, у яких очі втомлюються навіть при читанні з супер-комфортних електронних книг. А ось від читання з паперової сторінки - не втомлюються. Крім того, при читанні зі світиться екрану в темряві сильно напружуються очі з-за контрасту, створеного різницею освітленості ділянок, видимих оперативним і периферійним зором.
Безликість. Всі книги, які читаються з електронного носія - однакові. З-за цього вся прочитана інформація перетворюється в суцільний неструктурований потік.
Плюси паперової книги:
Індивідуальність. Кожна прочитана книга запам'ятовується обкладинкою, текстурою сторінок, шрифтом. Тому всі вони для нас - різні, і всі разом створюють цілий світ.
Інформацію простіше сприймати і читати з паперового джерела. Дослідники проводили досліди, покликані порівняти швидкість читання і глибину запам'ятовування інформації при використанні різних носіїв. Цифри наводити не будемо, але вони підтвердили, що паперові книги мають значну перевагу в цьому питанні. Чому?При читанні мозок намагається створювати певні зачіпки. Коли ми маємо справу з паперовою книгою, цими зачіпками служать колір обкладинки, формат видання, характеристики палітурки, вигляд сторінок, запахи, розташування тексту, наявність картинок. Завдяки всьому цьому в голові створюється структура, яка допомагає вишукувати в пам'яті потрібну інформацію. В електронному ж варіанті всі тексти однакові, тому мозку немає за що зачепитися, крім самих даних.
При читанні паперової книги ми яскравіше переживаємо емоції. Знову ж таки, це підтверджено дослідами. Вчені досліджували фізіологічні реакції організму, і зокрема активність нервової системи при читанні паперових і електронних книг. У першому випадку ці реакції були майже в два рази вище.
Запах книжкових сторінок. Не будемо відкидати і такі милі нюанси, як запах книжкових сторінок, задоволення від придбання свіжого томика в гарній обкладинці, розглядання корінців на полицях домашньої бібліотеки...
Стимулює дітей до читання. До речі, домашня бібліотека стимулює дітей до читання куди більше, ніж електронна книга. Ряди барвистих томів викликають цікавість, в той час як використання гаджетів зводиться до ігор і соціальних мереж.
Мінуси паперової книги:
Паперові книги - важкі. Сьогодні багато людей мають час лише для читання в метро або в поїзді, а в дорогу не завжди візьмеш важкий том.
Вони займають багато місця, тому кількість паперових книг в будинку обмежена, в той час як електронні можна збирати десятками тисяч.
Екологічність. Вище говорилося про екологічність електронних книг - паперова має відповідний мінус, оскільки для її виробництва потрібна деревина.
Паперову книгу потрібно купувати, електронну ж - запросто завантажити безкоштовно.
Безповоротна втрата. Якщо друг попросив почитати паперову книгу, вона може піти назавжди. Електронну можна просто скопіювати.
Підведемо підсумки. Що краще - електронна чи паперова книга? У електронних книг свої переваги, у паперових - свої.
Наприклад, в дорогу краще взяти електронну. Для тих, хто живе на орендованій квартирі чи часто переїжджає, це також оптимальний варіант. Але в той же час - що може бути краще затишного читання паперового томика за чашкою какао і з котом під боком? Або блукання між полицями книжкового магазину?
Не важливо, що у вас в руках - електронна або паперова книга. Це справа особистих уподобань. Куди важливіше відповідь на питання - читати чи не читати?
Дійсно, з якого б ви носія не отримували інформацію, в будь-якому випадку, ви її отримуєте. Але чи так важливо читати? Користь читання книг вже доведена вченими.
Так, начитані люди рідше бувають бідними, читання книг продовжує здоров'я розуму, позбавляє від стресу навіть краще, ніж музика або прогулянки.
У номінації "Література" цьогоріч обрано двох лауреатів. Це Маріанна Кіяновська з книгою "Бабин Яр. Голосами" і Тарас Прохасько зі збіркою есеїв "Так, але...".
Про що книга «Бабин Яр. Голосами» автора Маріанна Кіяновська
Вірші Маріанни Кіяновської присвячені пам’яті Бабиного Яру. Маріанна Кіяновська — поетка, перекладач, літературознавець, член Асоціації українських письменників та Національної Спілки письменників України.
У книзі використані ескізи Ади Рибачук та Володимира Мельниченка для проекту пам’ятника жертвам Бабиного Яру, роботу художника Зіновія Толкачова «Талескотен», серії «Майданек», 1944 р., а також фотографія Дмитра Пейсахова з циклу «Бабин Яр». Тарас Прохасько зі збіркою есеїв "Так, але...".
Тарас Прохасько "Так, але..."
"Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова".
Нобелівська премія з літератури — найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі, що присуджується щорічно з 1901 року за видатний внесок у розвиток світової літератури.
Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами “маленьких людей” про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.
Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами “зони”, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
…Париж, початок 60-х років. В одному з кафе Латинського кварталу збирається студентська й літературна богема. Там буває і загадкова Лукі. У романі про неї по черзі розповідають завсідники кафе – студент, приватний детектив, письменник-початківець, а також сама Лукі.
Крізь цей калейдоскопічний портрет молодої парижанки, що порвала з непевним минулим і прагне “нових горизонтів”, Патрік Модіано оповідає зворушливу історію кохання з детективними мотивами, а барвисто змальований ним квартал тодішнього Парижа сприймається читачем як повноцінний персонаж роману.
“Забагато щастя” Еліс Манро (2013)
Еліс Манро критики охрестили колись “домогосподаркою від літератури”, проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію.
Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним “великої літератури”, письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру.
І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.
Дія повісті “Хто вбив Паломіно Молеро?” охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття.
А водночас — кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, що дозволяють авторові дослідити хиби суспільства, де стає можливим жорстоке вбивство.
“Гойдалка дихання” Герта Мюллер (2009)
На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг.
Леопольд тоді добре запам’ятав прощальні слова своєї бабусі: “Я знаю, ти повернешся”. Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли “янголу голоду”, що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті.
Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам’ятав і де йому вже не було місця.
“Золотошукач” Жан Марі Ґюстав Ле Клезіо (2008)
Роман лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо “Золотошукач” – це розповідь про пошук своєї ідентичності у заплутаному жорстокому світі, це спроба відповіді на кричущі питання розгубленого людства, яке знемагає від невмотивованого духовного і фізичного насилля, що панує у так званому проявленому світі, насилля, що спричинює безкінечні конфлікти, втягує в них цілі народи і нищить життя на планеті і саму планету.
Це також щира розповідь про справжню дружбу, велику любов і чисте кохання…
Алексіс Летан одержимий мрією відшукати скарб Невідомого Корсара, захований десь на острові Родрігес. Тільки піратське золото може повернути його сім’ї втрачений рай, де було море, старовинний будинок під дахом кольору неба і древо добра і зла.
“Мовчазний дім” Орхан Памук (2006)
Роман “Мовчазний дім” — це сумна історія про щасливе минуле і, як часто буває в житті, незрозуміле і невизначене майбутнє кількох поколінь старовинної сім’ї.
…На популярному морському курорті живе Пані — старенька бабуся, до якої приїздять її онуки. У країні неспокійно: в 1980-х роках Туреччина знаходилася на межі громадянської війни. Хаос, що панує у суспільстві, де різні екстремістські угруповання рвуться до влади, не може не відбиватися на взаєминах у сім’ї.
Онуки дискутують про політику, і кожен з них має свій погляд на те, що відбувається. Родинні почуття піддаються неабиякому випробуванню. У романі автор використовує цікавий літературний прийом, коли про одну і ту саму подію розповідають кілька осіб. І здається, що кожен з героїв має свою правду.
“Піаністка” Ельфріда Єлінек (2004)
Еріка Когут – професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою, а вночі спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі.
Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною…
“Безчестя” Джон Максвелл Кутзее (2003)
Професор Девід Лур’є не справляє враження на студентів, мало цікавих до англійської літератури ХІХ століття. У свої п’ятдесят два він уже двічі розлучений, однак не втрачає інтересу до жінок і шукає можливості задовольнити інтимні потреби.
Рідко буває семестр, коли він не закохується в котрусь зі студенток. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму й веде до незворотних змін. Професор переїжджає до доньки в село, де й починається новий, надто складний етап у його житті…
“Бляшаний барабан” Гюнтер Грасс (1999)
Роман видатного німецького письменника, нобелівського лауреата Гюнтера Грасса “Бляшаний барабан” – перша частина епічної, так званої “данцизької”, трилогії. До неї також входять повість “Кіт і миша”, що була надрукована у видавництві фоліо у 2008 році, та роман “Собачі роки”. Побудований в традиційному жанрі роману виховання, “Бляшаний барабан” вражає незвичністю головного героя.
Юний оскар у три роки перестає рости на знак протесту проти життя дорослих. Погляд “знизу” дозволяє уявити людей та предмети в незвичайно-гротескному вигляді, спростувати усталені думки, задуматися про те, що відбувається.
“Мандрівка слона” Жозе Сарамаґо (1998)
XVI століття. Його величність король Португалії Жоан Третій Благочестивий зробив своєму родичу, ерцгерцогу Австрійському Максиміліанові, майбутньому імператору Священної Римської імперії, незвичний весільний подарунок — подарував слона Соломона.
І цей слон зі своїм погоничем Субхро (якого пізніше ерцгерцог перейменує у Фріца) вирушає у мандри. Шлях його пролягає через Вальядолід і Геную, Верону й Венецію, через непрохідні альпійські перевали до імперської столиці Відня, серця держави Габсбургів.
У дорозі слон з’їдає тонни фуражу й випиває море води, справляє величезне враження на пів-Європи, а люди навколо нього проживають цілі життя, де трапляються і сварки, і веселі пригоди, і дискусії щодо релігії, і тривалі важкі переходи через гірські ущелини.
Отже, мандрівка слона — це і є метафора людського життя, фінал якого, правду кажучи, невтішний і неминучий…
“Вибрані твори” Шеймас Гіні (1995)
Ірландський поет, лауреат Нобелівської премії 1995 року, Шеймас Гіні народився 1939 року в Північній Ірландії. Перша його збірка вийшла друком 1966, з того часу він опублікував чимало своїх творів – поезію, критику, переклади – які принесли йому заслужену славу одного з найвидатніших поетів покоління.
“Пісня Соломона” Тоні Моррісон (1993)
Американська письменниця у своїх творах пише про соціальні проблеми негрів у США та роль жінки у сучасному світі.
В романі “Пісня Соломона”, поєднуючи історію та сучасність, відтворила риси чорної Америки як особливої етнічно-расової спільноти зі своєрідним менталітетом, який складався протягом трьох століть за умов рабства та боротьби за національну самосвідомість, проти духовної уніфікації.
Для прози письменниці характерна соціально-побутова й історико-хронікальна зображальність, алегоричні, міфопоетичні мотиви (переважно з негритянського фольклору).
“Дороги Фландрії. Зоосад” Клод Сімон
До вибраних творів лауреата ввійшли два романи та «Стокгольмська промова». Перший роман “Дорога Фландрії” — найвідоміший твір письменника, за який, власне, він і отримав цю престижну премію. Роман “Зоосад” представляє пізній період творчости.
З’явившись після тривалої перерви, він знову розбудив інтерес до творчости автора, якого багато критиків по-справжньому змогли оцінити лише тепер, називаючи одним із найбільших письменників усього ХХ сторіччя.
“Володар мух” Вільям Ґолдинґ (1983)
Дивна, страшна й напрочуд приваблива книжка! Діти на безлюдному острові. Жахливий Звір, який ховається всюди й ніде.
Хлопчики, які загралися в жорстокість і війну. Чи зможуть вони вижити? Яку жертву зажадає від них загадковий Володар мух?
“Сто років самотності” Ґабріель Ґарсія Маркес (1982)
Одна з найвидатніших книжок XX століття. Дивна, поетична, химерна історія міста Макондо — від створення до занепаду. Історія роду Буендіа — сім`ї, у якій вирують наздвичайні пристрасті та відбуваються неймовірні події.
“Засліплення” Еліас Канетті (1981)
Трагічна історія знаменитого професора-синолога Петера Кіна, його безглузде одруження на власній економці Терезі, яка обертає йому життя на пекло, показує, як відчуженість і взаємне нерозуміння людей призводять до катастрофи.
Філософська основа, глибокий психологізм, абсурдність людських характерів і разюча нездатність головних персонажів збагнути одне одного, що нагадує “вавилонське змішання мов”, дали підставу назвати англійське видання твору “Аутодафе”, американське й французьке — “Вавилонська вежа” (в німецькому оригіналі роман має назву “Die Blendung” — “Засліплення”).
“Абетка” Чеслав Мілош (1980)
Життя знаменитих людей часто цікавить читачів значно більше, ніж те, чим ці люди, властиво, знамениті. Наприклад, їхня творчість у випадку літераторів. Нобелівський лауреат Чеслав Мілош (1911-2004), який став класиком польської літератури ще за життя, пише у своїй книзі зокрема і про це.
Вибудувана у формі абетки чи лексикону, якщо комусь так зручніше, ця книга дає дуже багатогранну і несподівану картину цілої епохи. Автор не приховує від читача ні своїх перемог, ні сумнівних сторінок біографії, і паралельно веде його у захопливу мандрівку.
Це подорож із аристократичних кіл міжвоєнного Вільно і номенклатурного життя комуністичної Польщі через Францію доби свого приятеля Камю до Америки, де мілош заснував першу в історії США кафедру полоністики.
“Дар Гумбольдта” Сол Беллоу (1976)
Бути істинним американцем із характерною усмішкою, яка насправді не виражає жодних емоцій, не помічати зради, коли тобі це зручно, і зраджувати самому, коли так вигідно.
Або страждати, дослухаючись до поклику крові, нехтувати власним успіхом, мордуючись роздумами про померлого друга — нестерпного, але талановитого безумця, який, зрештою, на згадку про себе підносить цінний дар.
Твір змальовує непростий світоглядний вибір людини, замішаний на коханні та зніяковінні перед парадоксальністю життя, на пам’яті предків та особистісних конфліктах, поєднуючи філософські екзерсиси з трилером, та присмачуючи все це тонкою самоіронією.
“Більярд о пів на десяту” Генріх Белль (1972)
Дія роману обмежена одним днем, та завдяки спогадам і внутрішнім монологам персонажів вміщує історію трьох поколінь сім’ї архітекторів Фемелів.
Підсумовуючи життя у день свого вісімдесятиліття, Генріх Фемель, головний герой роману, відчуває себе банкрутом: лежить у руїнах після війни зведене ним величне абатство, померли троє його дітей, збожеволіла жінка. Що ж залишилось? Його іронічне ставлення до всього у світі?
Але й це вже не рятує. І той чіткий розпорядок, у який він силкується вкласти своє життя, невипадково викликає асоціації з червоними та білими більярдними кулями, що котяться по зеленому полю…
“Уот” Семюел Беккет (1969)
У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Беккет з допомогою філософів, загримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, наукоцентричну європейську свідомість, про релігію, про біль і розпач людини, якій випало жити у ХХ столітті.
Попри глибину порушених у романі тем і проблем, “Уот” є, мабуть, найприступнішим, найдотепнішим та найабсурднішим твором великого ірландця, лауреата Нобелівської премії з літератури.”
“Про мишей і людей” Джон Стейнбек (1962)
Написана далекого 1937 року, повість Джона Стейнбека “Про мишей і людей” неодноразово ставилася на сцені й екранізувалася, хоч водночас і чимало разів заборонялася через буцімто образливу лексику.
Два кузена, один з яких розумово відсталий, але безмежно добрий, намагаються вижити. У них є велика мрія і шлях до неї більш ніж зрозумілий. Тільки ось добряк розумом розвинений років на 5. У повісті про все: і про вибір, і про нерозуміння, і про благородство.
“Чоловіки без жінок та інші оповідання” Ернест Гемінґвей (1954)
Збірка Ернеста Гемінґвея “Чоловіки без жінок та інші оповідання” охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя…
У характерному “телеграфному” стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.
“Притча” Вільям Фолкнер (1949)
Твір, у якому дія відбувається в роки Першої світової війни в окопах Франції, став одним з найвидатніших досягнень Вільяма Фолкнера.
Війна під пером Фолкнера описана настільки правдиво, адже автор і сам воював, що, за словами американського письменника Малкольма Коулі, деякі зі сцен у романі — найсильніші з усього, що написав Фолкнер.
“Книга джунглів” Редьярд Кіплінг (1907)
“Книга джунглів” – найпопулярніший твір видатного англійського письменника, лауреата Нобелівської премії Джозефа Редьярда Кіплінга (1865-1936).
У пропонованому виданні читачі зустрінуться зі своїми давніми друзями – вихованцем вовчої зграї хлопчиком Мауглі та хоробрим мангустом Рікі-Тікі-Таві, познайомляться з відважним Білим Котиком та маленьким погоничем слонів Тумаєм, почують розмови “слуг Її Величності” – тварин з індійського військового табору…
