Нобелівська премія з літератури — найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі, що присуджується щорічно з 1901 року за видатний внесок у розвиток світової літератури.
“Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього” Світлана Алексієвич (2015)
Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами “маленьких людей” про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.
Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами “зони”, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
“У кафе втраченої молодості” Патрік Модіано (2014)
…Париж, початок 60-х років. В одному з кафе Латинського кварталу збирається студентська й літературна богема. Там буває і загадкова Лукі. У романі про неї по черзі розповідають завсідники кафе – студент, приватний детектив, письменник-початківець, а також сама Лукі.
Крізь цей калейдоскопічний портрет молодої парижанки, що порвала з непевним минулим і прагне “нових горизонтів”, Патрік Модіано оповідає зворушливу історію кохання з детективними мотивами, а барвисто змальований ним квартал тодішнього Парижа сприймається читачем як повноцінний персонаж роману.
“Забагато щастя” Еліс Манро (2013)
Еліс Манро критики охрестили колись “домогосподаркою від літератури”, проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію.
Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним “великої літератури”, письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру.
І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.
“Хто вбив Паломіно Молеро?” Маріо Варгас Льйоса (2010)
Дія повісті “Хто вбив Паломіно Молеро?” охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття.
А водночас — кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, що дозволяють авторові дослідити хиби суспільства, де стає можливим жорстоке вбивство.
“Гойдалка дихання” Герта Мюллер (2009)
На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг.
Леопольд тоді добре запам’ятав прощальні слова своєї бабусі: “Я знаю, ти повернешся”. Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли “янголу голоду”, що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті.
Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам’ятав і де йому вже не було місця.
“Золотошукач” Жан Марі Ґюстав Ле Клезіо (2008)
Роман лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо “Золотошукач” – це розповідь про пошук своєї ідентичності у заплутаному жорстокому світі, це спроба відповіді на кричущі питання розгубленого людства, яке знемагає від невмотивованого духовного і фізичного насилля, що панує у так званому проявленому світі, насилля, що спричинює безкінечні конфлікти, втягує в них цілі народи і нищить життя на планеті і саму планету.
Це також щира розповідь про справжню дружбу, велику любов і чисте кохання…
Алексіс Летан одержимий мрією відшукати скарб Невідомого Корсара, захований десь на острові Родрігес. Тільки піратське золото може повернути його сім’ї втрачений рай, де було море, старовинний будинок під дахом кольору неба і древо добра і зла.
“Мовчазний дім” Орхан Памук (2006)
Роман “Мовчазний дім” — це сумна історія про щасливе минуле і, як часто буває в житті, незрозуміле і невизначене майбутнє кількох поколінь старовинної сім’ї.
…На популярному морському курорті живе Пані — старенька бабуся, до якої приїздять її онуки. У країні неспокійно: в 1980-х роках Туреччина знаходилася на межі громадянської війни. Хаос, що панує у суспільстві, де різні екстремістські угруповання рвуться до влади, не може не відбиватися на взаєминах у сім’ї.
Онуки дискутують про політику, і кожен з них має свій погляд на те, що відбувається. Родинні почуття піддаються неабиякому випробуванню. У романі автор використовує цікавий літературний прийом, коли про одну і ту саму подію розповідають кілька осіб. І здається, що кожен з героїв має свою правду.
“Піаністка” Ельфріда Єлінек (2004)
Еріка Когут – професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою, а вночі спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі.
Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною…
“Безчестя” Джон Максвелл Кутзее (2003)
Рідко буває семестр, коли він не закохується в котрусь зі студенток. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму й веде до незворотних змін. Професор переїжджає до доньки в село, де й починається новий, надто складний етап у його житті…
“Бляшаний барабан” Гюнтер Грасс (1999)
Роман видатного німецького письменника, нобелівського лауреата Гюнтера Грасса “Бляшаний барабан” – перша частина епічної, так званої “данцизької”, трилогії. До неї також входять повість “Кіт і миша”, що була надрукована у видавництві фоліо у 2008 році, та роман “Собачі роки”. Побудований в традиційному жанрі роману виховання, “Бляшаний барабан” вражає незвичністю головного героя.
Юний оскар у три роки перестає рости на знак протесту проти життя дорослих. Погляд “знизу” дозволяє уявити людей та предмети в незвичайно-гротескному вигляді, спростувати усталені думки, задуматися про те, що відбувається.
“Мандрівка слона” Жозе Сарамаґо (1998)
І цей слон зі своїм погоничем Субхро (якого пізніше ерцгерцог перейменує у Фріца) вирушає у мандри. Шлях його пролягає через Вальядолід і Геную, Верону й Венецію, через непрохідні альпійські перевали до імперської столиці Відня, серця держави Габсбургів.
У дорозі слон з’їдає тонни фуражу й випиває море води, справляє величезне враження на пів-Європи, а люди навколо нього проживають цілі життя, де трапляються і сварки, і веселі пригоди, і дискусії щодо релігії, і тривалі важкі переходи через гірські ущелини.
Отже, мандрівка слона — це і є метафора людського життя, фінал якого, правду кажучи, невтішний і неминучий…
“Вибрані твори” Шеймас Гіні (1995)
Ірландський поет, лауреат Нобелівської премії 1995 року, Шеймас Гіні народився 1939 року в Північній Ірландії. Перша його збірка вийшла друком 1966, з того часу він опублікував чимало своїх творів – поезію, критику, переклади – які принесли йому заслужену славу одного з найвидатніших поетів покоління.
“Пісня Соломона” Тоні Моррісон (1993)
Американська письменниця у своїх творах пише про соціальні проблеми негрів у США та роль жінки у сучасному світі.
В романі “Пісня Соломона”, поєднуючи історію та сучасність, відтворила риси чорної Америки як особливої етнічно-расової спільноти зі своєрідним менталітетом, який складався протягом трьох століть за умов рабства та боротьби за національну самосвідомість, проти духовної уніфікації.
Для прози письменниці характерна соціально-побутова й історико-хронікальна зображальність, алегоричні, міфопоетичні мотиви (переважно з негритянського фольклору).
“Дороги Фландрії. Зоосад” Клод Сімон
До вибраних творів лауреата ввійшли два романи та «Стокгольмська промова». Перший роман “Дорога Фландрії” — найвідоміший твір письменника, за який, власне, він і отримав цю престижну премію. Роман “Зоосад” представляє пізній період творчости.
З’явившись після тривалої перерви, він знову розбудив інтерес до творчости автора, якого багато критиків по-справжньому змогли оцінити лише тепер, називаючи одним із найбільших письменників усього ХХ сторіччя.
“Володар мух” Вільям Ґолдинґ (1983)
Дивна, страшна й напрочуд приваблива книжка! Діти на безлюдному острові. Жахливий Звір, який ховається всюди й ніде.
Хлопчики, які загралися в жорстокість і війну. Чи зможуть вони вижити? Яку жертву зажадає від них загадковий Володар мух?
“Сто років самотності” Ґабріель Ґарсія Маркес (1982)
Одна з найвидатніших книжок XX століття. Дивна, поетична, химерна історія міста Макондо — від створення до занепаду. Історія роду Буендіа — сім`ї, у якій вирують наздвичайні пристрасті та відбуваються неймовірні події.
“Засліплення” Еліас Канетті (1981)
Трагічна історія знаменитого професора-синолога Петера Кіна, його безглузде одруження на власній економці Терезі, яка обертає йому життя на пекло, показує, як відчуженість і взаємне нерозуміння людей призводять до катастрофи.
Філософська основа, глибокий психологізм, абсурдність людських характерів і разюча нездатність головних персонажів збагнути одне одного, що нагадує “вавилонське змішання мов”, дали підставу назвати англійське видання твору “Аутодафе”, американське й французьке — “Вавилонська вежа” (в німецькому оригіналі роман має назву “Die Blendung” — “Засліплення”).
“Абетка” Чеслав Мілош (1980)
Життя знаменитих людей часто цікавить читачів значно більше, ніж те, чим ці люди, властиво, знамениті. Наприклад, їхня творчість у випадку літераторів. Нобелівський лауреат Чеслав Мілош (1911-2004), який став класиком польської літератури ще за життя, пише у своїй книзі зокрема і про це.
Вибудувана у формі абетки чи лексикону, якщо комусь так зручніше, ця книга дає дуже багатогранну і несподівану картину цілої епохи. Автор не приховує від читача ні своїх перемог, ні сумнівних сторінок біографії, і паралельно веде його у захопливу мандрівку.
Це подорож із аристократичних кіл міжвоєнного Вільно і номенклатурного життя комуністичної Польщі через Францію доби свого приятеля Камю до Америки, де мілош заснував першу в історії США кафедру полоністики.
“Дар Гумбольдта” Сол Беллоу (1976)
Або страждати, дослухаючись до поклику крові, нехтувати власним успіхом, мордуючись роздумами про померлого друга — нестерпного, але талановитого безумця, який, зрештою, на згадку про себе підносить цінний дар.
Твір змальовує непростий світоглядний вибір людини, замішаний на коханні та зніяковінні перед парадоксальністю життя, на пам’яті предків та особистісних конфліктах, поєднуючи філософські екзерсиси з трилером, та присмачуючи все це тонкою самоіронією.
“Більярд о пів на десяту” Генріх Белль (1972)
Дія роману обмежена одним днем, та завдяки спогадам і внутрішнім монологам персонажів вміщує історію трьох поколінь сім’ї архітекторів Фемелів.
Підсумовуючи життя у день свого вісімдесятиліття, Генріх Фемель, головний герой роману, відчуває себе банкрутом: лежить у руїнах після війни зведене ним величне абатство, померли троє його дітей, збожеволіла жінка. Що ж залишилось? Його іронічне ставлення до всього у світі?
Але й це вже не рятує. І той чіткий розпорядок, у який він силкується вкласти своє життя, невипадково викликає асоціації з червоними та білими більярдними кулями, що котяться по зеленому полю…
“Уот” Семюел Беккет (1969)
У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Беккет з допомогою філософів, загримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, наукоцентричну європейську свідомість, про релігію, про біль і розпач людини, якій випало жити у ХХ столітті.
Попри глибину порушених у романі тем і проблем, “Уот” є, мабуть, найприступнішим, найдотепнішим та найабсурднішим твором великого ірландця, лауреата Нобелівської премії з літератури.”
“Про мишей і людей” Джон Стейнбек (1962)
Написана далекого 1937 року, повість Джона Стейнбека “Про мишей і людей” неодноразово ставилася на сцені й екранізувалася, хоч водночас і чимало разів заборонялася через буцімто образливу лексику.
Два кузена, один з яких розумово відсталий, але безмежно добрий, намагаються вижити. У них є велика мрія і шлях до неї більш ніж зрозумілий. Тільки ось добряк розумом розвинений років на 5. У повісті про все: і про вибір, і про нерозуміння, і про благородство.
“Чоловіки без жінок та інші оповідання” Ернест Гемінґвей (1954)
Збірка Ернеста Гемінґвея “Чоловіки без жінок та інші оповідання” охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя…
У характерному “телеграфному” стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.
“Притча” Вільям Фолкнер (1949)
Твір, у якому дія відбувається в роки Першої світової війни в окопах Франції, став одним з найвидатніших досягнень Вільяма Фолкнера.
Війна під пером Фолкнера описана настільки правдиво, адже автор і сам воював, що, за словами американського письменника Малкольма Коулі, деякі зі сцен у романі — найсильніші з усього, що написав Фолкнер.
“Книга джунглів” Редьярд Кіплінг (1907)
“Книга джунглів” – найпопулярніший твір видатного англійського письменника, лауреата Нобелівської премії Джозефа Редьярда Кіплінга (1865-1936).
У пропонованому виданні читачі зустрінуться зі своїми давніми друзями – вихованцем вовчої зграї хлопчиком Мауглі та хоробрим мангустом Рікі-Тікі-Таві, познайомляться з відважним Білим Котиком та маленьким погоничем слонів Тумаєм, почують розмови “слуг Її Величності” – тварин з індійського військового табору…
Джерело: https://ukrainianpeople.us/
Немає коментарів:
Дописати коментар