Лариса Петрівна Косач-Квітка (таке справжнє ім’я письменниці, – Ред.) Пішла з життя в 42 роки через туберкульоз кістки.
Ця сильна особистість – приклад сили духу і стійкості. Незважаючи на важку хворобу, вона боролася, творила і не здавалася.
В знак пам’яті, пропонуємо вам прочитати топ-15 її цитат, які додають сил.
1. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті. (Мій шлях)
2. І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі.
3. Права без обов’язкiв – то сваволя.
4. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
5. Не маловірна я, занадто вірю, і віра та мене навік погубить.
6. Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Осіння казака)
7. Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
8. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш (Біда навчить)
9. Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде! (Лiсова пiсня)
10. Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… Ти бачиш Україну — привітай! (Бояриня)
11. Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
12. Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
13. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
14. Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
15. Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.(Лісова пісня)
За матеріалами obozrevatel.com
Немає коментарів:
Дописати коментар