«Інзеармінав»
Кузьма Скрябін – талановитий і цікавий оповідач. Його «виключно чоловіча п’єса» у прозі – – про те, що відбувається по той бік радянського «дурдому», метафорично репрезентованого в образі армії, а також «госпіталю», який є місцем для тих, хто непритомніє під час складання присяги Родінє. Думаю, текст має чимало автобіографічного, проте найцікавіше у ньому, як мені здається, те, що він показує механізми співіснування людини з абсурдом. АндрєйВіктаричьКузьмєнка – саме під таким варваризованим іменем герой «подорожує» у радянському часі, маркуючи дистанцію між собою теперішнім (українським) і тим совєтським покручем. Світ радянської армії – ідеальний матеріал для пастишизації та іронії, і часто гротесково-іронічні образи чудово вдаються оповідачеві (ну от як забути образ Зої Алєксєєвни, якій «ззаду було років 25-30, але спереду – над цим питанням мучиться кафедра інституту палеонтології у Клівленді, штат Огайо»).
Читати далі...
Немає коментарів:
Дописати коментар